Рішення № 62030750, 04.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016Справа №910/14959/16

За позовом Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в

інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Дочірньої установи «Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна

госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш»

про стягнення 1 542 754,31 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від прокуратури Лесько Г.Є. - посвідчення № 034692 від 05.08.2015

від позивача Глазунов М.Ю. - по дов. 220/55/д від 11.01.2016

від відповідача Божков Т.І. - по дов. № 27/11-199Д від 10.08.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Дочірньої установи «Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» про стягнення 1 724 397,74 грн., з яких: 397 691,23 грн. розмір подвійної облікової ставки НБУ, 830 078,40 грн. пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції та 496 628,11 грн. штрафу за прострочення строків поставки згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти № 342/3/6/7 від 26.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14959/16 та призначено справу до розгляду на 29.08.2016.

Відповідачем 23.08.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14959/16 від 29.08.2016, у зв'язку з не з'явленням в судове засідання представника відповідача та не виконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 16.08.2016, розгляд справи був відкладений на 27.09.2016.

Позивачем 08.09.2016 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення, в яких просить стягнути з відповідача 1 542 754,31 грн., з яких: 393 414,98 грн. розмір подвійної облікової ставки НБУ, 652 711,22 грн. пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції та 496 628,11 грн. штрафу.

Відповідач у поданому 26.09.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджені Торгово-промисловою палатою України відповідачем виконано зобов'язання частково. Сторонами було прийнято спільне рішення про продовження терміну дії договору до 30.09.2016. Порушення строків поставки 16 двигунів відбулося не з вини відповідача, а тому є підстави для звільнення відповідача за порушення зобов'язань. Відповідачем вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов'язань.

В судовому засіданні 27.09.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 04.10.2016.

Прокуратура в судовому засіданні 04.10.2016 позовні вимоги підтримала з урахуванням сум зазначених у поясненнях позивача.

Позивач в судовому засіданні 04.10.2016 позовні вимоги підтримала з урахуванням сум зазначених у поясненнях.

Відповідач в судовому засіданні 04.10.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідач в судовому засіданні 04.10.2016 заявлено усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.10.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.05.2015 між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Дочірньою установою «Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 342/3/6/7 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства танки та інші бойові самохідні броньовані транспортні засоби й частини до них (код 30.40.1) двигуни до БТР-80 (7403.1000408) (далі - продукція) за номенклатурою, у кількості, в термін та цінами. які зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 ), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по поставці продукції у встановлені строки не здійснив, в зв'язку з чим нараховані штрафні санкції та проценти за користування грошовими коштами попередньої оплати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторін (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.07.2015 ціна договору становить 17 610 667,20 грн. разом з ПДВ.

Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов'язаний поставити продукцію відповідно до умов договору не пізніше строку, визначеному специфікацією, та надати замовнику документи згідно з п. 2.11 договору.

В специфікації (додаток №1 до договору) встановлено строк постачання продукції (двигун до бронетранспортера БТР-80 у кількості 40 одиниць, загальною вартістю 17 610 667,20 грн.) - до 30.07.2015.

Умовами п. 2.5 договору передбачено, що замовник може здійснити попередню оплату продукції у розмірі 100% від ціни договору, визначену на ден його укладення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на рахунок відповідача було перераховано попередню оплату за двигуни в загальному розмірі 15 849 600,48 грн. згідно платіжних доручень № 342/8/101 від 03.07.2015.

Додатковою угодою № 4 від 25.12.2015 внесено зміни до п. 2.1 договору та встановлено ціну договору у розмірі 15 849 600,48 грн. разом з ПДВ.

Додатковою угодою № 5 від 30.12.2015 внесено зміни до п. 10.1 договору та встановлено строк дії договору до 31.03.2016; викладено додаток № 1 до договору (специфікацію) в новій редакції та встановлено строк постачання продукції (двигун до бронетранспортера БТР-80 у кількості 36 одиниць, загальною вартістю 15 849 600,48 грн.) до 31.03.2016.

Додатковою угодою № 6 від 30.03.2016 внесено зміни до п. 10.1 договору та встановлено строк дії договору до 30.04.2016.

Згідно спільного рішення між сторонами № 104/з/1 від 17.08.2016 щодо подальшого виконання договору сторони дійшли згоди укласти додаткову угоду щодо продовження дії договору в частині поставки 16 двигунів до бронетранспортерів БТР-80 до 30.09.2016 без зміни терміну поставки двигунів згідно прийнятого спільного рішення між сторонами № 104/з від 05.01.2016 (до 31.03.2016).

Додатковою угодою № 7 від 19.09.2016 внесено зміни до п. 10.1 договору та встановлено строк дії договору до 31.10.2016.

Відповідно до п. 2.11 договору на підтвердження виконання зобов'язання з поставки продукції сторонами підписується акт взаєморозрахунків (поставленої продукції).

В період з 08.04.2016 до 25.04.2016 до військової частини А0297 (вантажоодержувач) поставлено 20 одиниць двигунів до бронетранспортера БТР-80 загальною вартістю 8 754 913,20 грн., що підтверджується актом приймання № 49/16 (форма № 4 встановленого наказом Міністра оборони України від 24.12.210 № 690).

Згідно з п.п. 7.3, 7.5. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили..; доказом виникнення непереборної сили та строку її дії є сертифікат Торгово-промислової палати України або регіонального управління.

Відповідно до сертифікату № 6318 від 13.05.2016, виданого Торгово-промисловою палатою України, в період з 25.08.2015 по 25.04.2016 існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання фірмою «Укріншмаш» свого зобов'язання щодо поставки Міністерству оборони України 20 одиниць двигунів до бронетранспортерів БТР-80.

Згідно з п. 2.5. договору кошти попередньої оплати надаються замовнику на строк до 30.07.2015 включно. Постачальник до закінчення зазначеного строку повинен надати замовнику акт приймання продукції, що є підтвердження факту поставки продукції на склад вантажоодержувача - військової частини А0297, або повернути до 15.08.2015 кошти попередньої оплати на розрахунковий рахунок замовника.

Додатковою угодою № 2 від 03.07.2015 внесено зміни до п. 2.5 договору та встановлено строк до 30.08.2015 включно.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем наразі не підтверджено факт поставки 16 одиниць до бронетранспортерів БТР-80 відповідно до договору та не повернуто позивачу кошти попередньої оплати у розмірі 7 094 687,28 грн.

За змістом статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до п. 2.5 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 03.07.2015 у разі порушення строків постачання продукції та не повернення попередньої оплати (її частини) до 15.09.2015 постачальнику нараховуються відсотки за користування попереднього платежу, розраховані виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення погашення.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог прокуратури щодо стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами в розмірі 393 414,98 грн., що нараховані за період з 26.04.2016 по 26.07.2016.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки продукцію не поставив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Так, у п. 7.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умови п. 7.2 договору щодо стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки продукції відповідає вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Оскільки, прострочення з постачання продукції мало місце, позивачем нарахована пеня в розмірі 652 711,22 грн. за період з 26.04.2016 по 26.07.2016 та штраф в розмірі 496 628,11 грн.

Водночас, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу, зважаючи на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належними засобами доказування не доведено понесення ним збитків у зв'язку із несвоєчасним постачанням продукції відповідачем.

Відповідачем наведено підстави та надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, судом враховано, що відповідачем здійснювались всі можливі заходи щодо належного виконання зобов'язань, а тому суд вважає за можливе зменшити штрафні санкції (пеню та штраф) на 25%.

Проценти за користування грошовими коштами не є санкціями, а отже не можуть бути зменшені судом у відповідності до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 489 533,41 грн. та в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 372 471,08 грн. В іншій частині стягнення суми пені та штрафу в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Як передбачено абз. 3 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь прокуратури.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої установи «Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 14281072) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 393 414 (триста дев'яносто три тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 98 коп. процентів за користування попереднім платежем, 489 533 (чотириста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять три) 41 коп. пені, 372 471 (триста сімдесят дві тисячі чотириста сімдесят одну) грн. 08 коп. штрафу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Дочірньої установи «Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 14281072) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8; р/р 35212055082966, МФО 820172 в ДСКУ; код ЄДРПОУ 38347014) 23 141 (двадцять три тисячі сто сорок одну) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 11.10.2016.

СуддяВ.В. Сівакова