ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2016
Справа №910/15334/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 6 767,86 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: не з’явились;
від відповідача: не з’явились.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" (далі-позивач/ПрАТ "Єнакієвський металургійний завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач/ПАТ "Українська залізниця") про стягнення 6 767,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою, яка зазначена у накладній № 52654902, а саме нестачею металопродукції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.09.2016 за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.
16.09.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та додаткові письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог. Крім того, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій ПрАТ "Єнакієвський металургійний завод" просить суд стягнути з відповідача суму нестачі металопродукції у розмірі 7 178, 00 грн.
Суд відклав розгляд заяви про уточнення позовних вимог на наступне судове засідання.
Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 ГПК України.
27.09.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника, який не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу.
Крім того, 12.10.2016 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду додатково подав відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що позивачем не доведено отримання меншої суми коштів за контрактом згідно виставленого рахунку, за фактичну кількість поставленої продукції.
Розглянувши у даному судовому засіданні подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд відзначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову (п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Враховуючи наведене, суд розцінює подану заяву про уточнення позовних вимог, як заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно визнає такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв’язку з чим приймає її до розгляду.
Представники сторін у дане судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, однак про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду.
Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 13.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
31.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" (далі - продавець) та Компанією «Metinvest International S.A.» (далі - покупець) укладено контракт № 13-001768, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується продати і поставити, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію, іменовану надалі «товар» на умовах, викладених в цьому контракті і специфікаціях, які є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 7.4. договору, покупець, при переказі грошових коштів, сплачує всі банківські витрати і комісії банку покупця (банку-відправника коштів) і всіх банків-кореспондентів. Продавець сплачує всі банківські витрати і комісії банку продавця (банку-одержувача коштів) і всіх банків-кореспондентів Продавця.
Покупець здійснює оплату в доларах США і/або Євро прямим банківським платежем на валютний рахунок продавця за кожну специфіковані партію товару з моменту виставлення інвойсу продавцем протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати отримання рахунку, але не пізніше 90 календарних днів з моменту оформлення експортної вантажної митної декларації.
Згідно статуту ПрАТ "Єнакієвський металургійний завод", відбулася зміна типу товариства з публічного на приватне.
На виконання умов контракту № 13-001768 від 31.05.2013, Приватним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод", як вантажовідправником, зі станції «Ясиноватая» Донецька залізниця на станцію «Бердянськ» Придніпровська залізниця за накладною № 52654902 було відправлено вагон № 53170320 з вантажем «катанка сталева», вантаж маркований двома капроновими стрічками, маса 1 бунта більше 100 кг, упакування 144 кг, маса вантажу 66 650 т. Вантажоодержувачем за вказаною накладною є Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт».
На підставі залізничної накладної № 53170320, на адресу ДП «Бердянський морський торговельний порт» надійшов вантаж «катанка сталева».
Як стверджує позивач, по прибуттю на станцію «Бердянськ» Придніпровська залізниця, була проведена перевірка ваги вантажу у вагоні № 53170320, вантажопідйомністю 70 т, який прибув 15.03.2016 та виявлено: брутто- 87 900 кг., тара – 22 550 кг., нетто 65 350 кг., що менше на 1 300 кг. від маси, зазначеної у накладній № 52654902. За результатами чого було встановлено нестачу та складено комерційний акт РА № 013625/52 від 15.03.2016, відповідно вартість нестачі вантажу за розрахунком позивача склала 7 178, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено правила перевезення вантажу та Статуту залізниць України, зокрема щодо невідповідності фактичної маси вантажу, з масою вантажу, яка зазначена у накладній № 52654902, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача 7 178, 00 грн. за нестачу металопродукції.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
У відповідності до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так, на залізничній накладній № 52654902 наявний переуступний напис одержувача (Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт») про передачу прав на пред'явлення претензій та позовів відправнику вантажу (Приватному акціонерному товариству "Єнакієвський металургійний завод").
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як зазначено судом вище, по прибуттю на станцію «Бердянськ» Придніпровська залізниця, проведено перевірку ваги вантажу у вагоні № 53170320, вантажопідйомністю 70 т, що прибув 15.03.2016 та виявлено: брутто- 87 900 кг., тара – 22 550 кг., нетто 65 350 кг., що менше на 1 300 кг., від маси зазначеної у накладній № 52654902. Внаслідок чого встановлено нестачу та складено комерційний акт № 013625/52 від 15.03.2016.
Так, нестача вантажу у вагоні № 53170320 становить 1 300 кг.
Відповідно до зазначеної у залізничних накладних маси вантажу, норма нестачі складає 66, 65 т*0,5 % = 0, 33325 т, таким чином 1,3 т – 0, 33325 т = 0, 96675 т.
У відповідності до рахунку-фактури № 90835185 від 05.04.2016, виставленого ПрАТ "Єнакієвський металургійний завод" для сплати та специфікації № 716 до контракту 13-001768 від 31.05.2013 вартість за 1 тонну катанки складає 280, 00 доларів США.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми граничного розходження маси вантажу із застосуванням 0, 5 % маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена за комерційним актом РА № 013625/52 від 15.03.2016, що становить 7 178, 00 грн., яка розрахована позивачем наступним чином: 280, 00 доларів США*26, 517435 (курс долара по відношенню до гривні станом на 15.03.2016).
При цьому, суд відзначає, що залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.
Отже суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним, та підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", з огляду на таке.
Згідно п. 6 ст. 2 Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, утворено публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
Згідно додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, Державне підприємство “Придніпровська залізниця” (код ЄДРПОУ - 01073828) реорганізовано шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”.
У відповідності до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” є правонаступником Державного підприємства “Придніпровська залізниця”.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений, відповідно суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача вартості нестачі металопродукції у розмірі 7 178, 00 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код – 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Ілліча, буд. 54, блок 4, ідентифікаційний код - 00191193) 7 178 (сім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 00 коп. – вартості нестачі вантажу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. – судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 18.10.2016.
Суддя Бондарчук В.В.
Судове рішення № 62030746, Господарський суд м. Києва було прийнято 17.10.2016. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/15334/16. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: