Ухвала суду № 62030720, 17.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.10.2016

№ 910/3577/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., розглянувши матеріали скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» (далі – Інститут), м. Київ,

на дії відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного відділення Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі – ВДВС), м. Київ,

у справі № 910/3577/16

за позовом Інституту

до публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», м. Київ,

про стягнення 145 458 грн.,

без участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Інститут звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (далі – Товариство) 135 332,12 грн. втрат від інфляції; 10 126 грн. 3% річних, а всього 145 458 грн., нарахованих на суму 183 600 грн. простроченої заборгованості, яка підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 зі справи №910/14083/13.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Інституту: 132 678,55 грн. втрат від інфляції; 9 483,29 грн. 3% річних та 2 132,43 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 апеляційну скаргу Товариства повернуто відповідачу.

26.05.2016 на виконання вказаного рішення господарського суду міста Києва видано наказ.

13.07.2016 до суду надійшла скарга Інституту на дії та постанову ВДВС, мотивована тим, що: в червні 2016 року стягувач звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, вказавши у заяві, що бажає, аби виконання рішення суду здійснювалося з дотриманням вимог статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) за місцем знаходження майна боржника: Дніпровський район міста Києва, Труханів острів; на підтвердження наявності майна боржника на даній місцевості разом з заявою подавався лист Фонду державного майна України (далі – Фонд) від 08.09.2014; однак постановою від 06.06.2016 головний державний виконавець ВДВС відмовив у відкритті виконавчого провадження з мотивів порушення територіальності виконання та недоведеності факту наявності майна боржника за вказаною адресою; така постанова є незаконною, враховуючи наявність зазначеного листа Фонду щодо наявності майна боржника за зазначеною у заяві адресою; в силу приписів статті 20 Закону стягувач не повинен доводити або документально підтверджувати факт наявності певного майна боржника за вказаною адресою, а згідно з частиною другою статті 19 Закону має право заявити про свої «підозри» щодо знаходження майна за визначеною адресою.

Таким чином, Інститут у скарзі просив суд визнати незаконними дії державного виконавця ВДВС, що полягають у відмові відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.05.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 скаргу Інституту задоволено; визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС у винесенні постанови від 06.06.2016 ВП №51349175 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

11.10.2016 матеріали справи скеровано до Київського апеляційного господарського суду у зв’язку із надходженням апеляційної скарги ВДВС.

13.10.2016 Інститут подав суду скаргу на дії ВДВС, мотивовану тим, що:

Інститут надіслав/доправив до ВДВС наказ господарського суду міста Києва від 26.05.2016; ВДВС супровідним листом від 04.10.2016 №1459/3 повернув виконавчий документ (який в листі названо виконавчим листом), з посиланням на порушення пункту 4 статті 26 Закону; вказаним супровідним листом, повертаючи виконавчий документ стягувачу з посиланням на порушення територіальності пред’явлення виконавчого документа до виконання, посадові особи ВДВС знехтували тією обставиною, що ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 судом встановлено, що під час попереднього пред’явлення виконавчого документа до виконання (в червні 2016 року) стягувачем було вірно обрано територіальність виконання; достовірно знаючи про існування вказаної ухвали суду та її обов’язковість, посадові особи ВДВС фактично дозволили собі вже оцінку не дій стягувача з надіслання виконавчого документа на виконання, а почали оцінювати судовий акт, відмовляючись виконувати його; вказано обставина обумовлює не тільки обов’язкове задоволення даної скарги, але і дає підстави для постановлення окремої ухвали із зазначенням про наявність у діях посадових осіб органу ВДВС ознак злочину (кримінального правопорушення), передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, та її надіслання до правоохоронних органів.

Таким чином, Інститут просить суд:

- визнати незаконними дії ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження (повернення/надіслання виконавчого документа) з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.05.2016 зі справи №910/3577/16;

- постановити щодо дій посадових осіб органу ВДВС окрему ухвалу з приводу наявності в їх діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, яку надіслати до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України для процесуального і адміністративного реагування.

Абзацом восьмим пункту 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що у разі якщо заяви про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зміну способу та порядку його виконання, скарги на дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби або зустрічна позовна заява тощо (що також стосується заяв про виправлення помилки в наказі суду) надійшли до місцевого господарського суду під час перебування матеріалів справи у суді вищої інстанції, то місцевий господарський суд виносить ухвалу про відкладення вирішення питання про прийняття відповідної заяви (скарги) до повернення відповідних матеріалів із суду вищої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відкласти розгляд питання про прийняття до розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз» на дії відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного відділення Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві до повернення матеріалів справи №910/3577/16 з Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О. Марченко