Рішення № 62030610, 04.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.2016 Справа №905/2482/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 39539390,

про стягнення 1 719 369,88 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.09.2016р. по 04.10.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/2-1201 від 15.08.2016р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 1 719 369,88 грн., у тому числі 1378519,53грн. пені, 3% річних у розмірі 90709,05 грн., інфляційних втрат у розмірі 250141,30 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2482/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 23.08.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2482/16.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на купівлю-продаж природного газу №15-765-Н від 30.06.2015р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, 3% річних за зобовязаннями липня-грудня 2015р. та інфляційних витрат за зобовязаннями липня, вересня 2015р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог, сальдо та операції по підприємству відповідача з 01.06.2015р. по 30.06.2016р., а також у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №15-765-Н від 30.06.2015р. разом із додатковими угодами №1 від 15.10.2015р., №2 від 03.11.2015р., №3 від 04.11.2015р., №4 від 17.12.2015р. до нього; акти приймання-передачі природного газу від 31.07.2015р., від 31.08.2015р., від 30.09.2015р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015р. та від 31.12.2015р., довіреності на представників позивача, а також витяг постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання вдосконалення корпоративного управління публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»» №1002 від 05.12.2015р..

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, 599, 611, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.174, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

15.09.2016р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано відзив б/н від 12.09.2016р. на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі, вказано, що сторонами оплата у 2015 році проводилась, окрім розрахунку безпосередньо за договором, за рахунок субвенцій з державного бюджету, підписано 9 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, чим фактично у такій спосіб змінено порядок та строки проведення розрахунків за природний газ; вважає, що датою оплати грошових сум, сплачених на виконання спільних протокольних рішень, є дата підписання сторонами відповідного рішення і позивач вже не мав права на нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати цих сум, адже оплата вже відбулась за рахунок бюджетних коштів у строки та порядку, встановленому спільними протокольними рішеннями, таким чином позивачем невірно визначено періоди прострочення виконання відповідачем грошових зобовязань за договором, а отже неправильним є і розрахунок пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних зроблений позивачем при предявленні позову.

До відзиву додано у копіях: виписки банку з 03.08.2015р. по 31.08.2015р., з 01.09.2015р. по 30.09.2015р., з 01.10.2015р. по 30.10.2015р., з 02.11.2015р. по 30.11.2015р., з 01.12.2015р. по 31.12.2015р., з 01.01.2016р. по 29.01.2016р., з 01.02.2016р. по 29.02.2016р., спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний раз та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1739 від 18.08.2015р., №1883 від 14.09.2015р., №2089 від 15.10.2015р., №2594 від 23.11.2015р., №2952 від 17.12.2015р., №2953 від 17.12.2015р., №2954 від 17.12.2015р., №2955 від 17.12.2015р., №236 від 21.01.2016р., платіжні доручення №2 від 27.08.2015р., №5 від 21.09.2015р., №7 від 19.10.2015р., №11 від 25.11.2015р., №13 від 21.12.2015р., №14 від 21.12.2015р., №15 від 21.12.2015р., №16 від 21.12.2015р., №17 від 25.01.2016р., документи, що підтверджують правовий статус підприємства, протокол №2 засідання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВГАЗ» від 04.12.2014р., витяг 1505814500184 з реєстру платників податку на додатну вартість від 27.02.2015р.

04.10.2016р. позивачем надано пояснення б/н б/д по справі №905/2482/16, у яких наведено практику Верховного Суду України зі спірного питання; вказано, що умовами спільних протокольних рішень передбачено погашення лише частини основної заборгованості за поставлений газ, спільні протокольні рішення не містять положень про розповсюдження їх дії на відносини сторін, які склались до їх укладення чи поза межами сум визначених у вказаних рішеннях. Отже, нарахування здійснені компанією до укладення цих рішень чи здійснені на борг, який не погашено вказаними спільними протокольними рішеннями, є правомірними, вважає позовні вимоги обґрунтованими.

04.10.2016р. відповідачем заявлено клопотання б/н від 03.10.2016р. про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені) на 90% та розстрочення виконання рішення на 6 місяців.

До клопотання додано у копіях: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015р., за 1 півріччя 2016р., звіт про стан розрахунків за природний газ станом на 31.12.2015р.

04.10.2016р. відповідачем представлено суду заперечення б/н від 03.10.2016р. на розрахунок штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних нарахувань за договором купівлі продажу природного газу від 30.06.2016р. №15 765 Н у двох примірниках, у яких зазначено, що порядок розрахунків між сторонами в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, був чітко обумовлений у п.6.2 договору; зауважено, що алгоритм встановлюється на кожний календарний місяць і не поширюється на відносини повязані з остаточним розрахунком; пояснено, що відповідач розрахувався з позивачем за основним зобовязанням згідно затверджених алгоритмів та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» №20 від 11.01.2005р., наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію» №493/688 від 03.08.2015р.; зауважив стосовно порядку зарахування проведених платежів, згідно до якого та у розумінні положень п.6.2 укладеного між сторонами договору, отримані грошові кошти відповідно до нормативу перерахування за серпень 2015р. зараховуються у якості оплати за серпень 2015р. і так кожного місяця, позивач не мав права зараховувати такі кошти у рахунок погашення існуючої заборгованості у інші періоди; звернуто увагу на додаткову угоду №4 до договору; стверджує, що при розрахунку у наведеній спосіб, а також за рахунок виділених субвенцій, відповідачем чітко виконувались положення договору та спільних протокольних рішень, а тому відсутні правові підстави вважати порушеним термін оплати за договором на купівлю-продаж природного газу №15-765 від 30.06.2015р..

Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2016р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі; проти клопотання відповідача б/н від 03.10.2016р. про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені) на 90% та розстрочення виконання рішення на 6 місяців заперечив.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.10.2016р. заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі; вважає, що укладенням даних спільних протокольних рішень змінено порядок і строки оплати за природний газ; зауважив, що оплати за спірними зобов'язаннями здійснені з рахунку зі спеціальним режимом використання та за рахунок коштів, на підставі укладених спільних протокольних рішень, а не з поточних рахунків підприємства; наполягає на повному розрахунку за зобов'язаннями липня 2015р. - грудня 2015р.; посилався на збитковість підприємства, наявність заборгованості населення за поставлений природний газ у розмірі 7 906 000,54 грн. перед підприємством відповідача.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.06.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №15-765-Н від 30.06.2015р., згідно з яким Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2015р. природний газ, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

За визначеннями п.2.1 договору Продавець передає Покупцеві в з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 66540,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): липень 3275,000; серпень 3275,000; вересень 4410,000; жовтень 10380,000; листопад 18200,000; грудень 27000,000.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У розумінні п.3.4 договору, підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.1 договору ціни (граничні рівні цін) на природний газ установлюються НКРЕКП та на дату укладення цього договору становлять:

- у разі використання природного газу для приготування їжі та/або підігріву води 7188,00 грн. за 1000 куб.м. (п.5.1.1 договору);

- у разі використання природного газу для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води):

1) у період з 1 травня по 30 вересня (включно) - 7188,00 грн. за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%;

2) у період з 1 жовтня по 30 квітня (включно):

- за обсяг, спожитий до 200 куб.м. природного газу на місяць (включно),- 3600,00 грн. за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%;

- за обсяг, спожитий понад 200 куб.м. природного газу на місяць,- 7188,00 грн. за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20% (п.5.1.2 договору).

За змістом п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (4%), тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становлять:

- газ, що використовується населенням для приготування їжі та/або підігріву води 5054,5192 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% (5.2.1 договору);

- газ, що використовується населенням для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, підігрів їжі та/або підігрів води):

1) у період з 1 липня по 30 вересня (включно) 5054,5192 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20%;

2) у період з 1 жовтня по 31 грудня (включно):

- за обсяг, спожитий до 200 куб.м. природного газу на місяць (включно),- 2179,5192грн. за 1000 куб.м., в т.ч. крім того ПДВ 20%;

- за обсяг, спожитий понад 200 куб.м. природного газу на місяць,- 5054,5192 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20%. (п.5.2.2 договору).

В подальшому сторони уклали додаткові угоди №1 від 15.10.2015р., №3 від 04.11.2015р., якими вносилися зміни до розділу 5 договору щодо ціни газу.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Оплата за газ здійснюється з поточного з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (п.6.2 договору).

Додатковою угодою №4 від 17.12.2015р. доповнено п.6.2 договору абзацом такого змісту: «Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20».

У пункті 6.4 договору сторони погодили, що Покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обовязковими.

Також, сторони погодились, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п.6.5 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (р.11 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу від 31.07.2015р., від 31.08.2015р., від 30.09.2015р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015р. та від 31.12.2015р. за період липень грудень 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у липні 2015 року 2070,933 тис.м.куб. на суму 12561084,73 грн.;

у серпні 2015 року 1408,806 тис.м.куб. на суму 8545004,38 грн.;

у вересні 2015 року 2022,686 тис.м.куб. на суму 12268446,26 грн.;

у жовтні 2015 року 8921,493 тис.м.куб. на суму 26751098,84 грн.;

у листопаді 2015 року 13345,199 тис.м.куб. на суму 38845452,54 грн.;

у грудні 2015 року 17091,022 тис.м.куб. на суму 51225553,45 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період липень грудень 2015р. у загальному обсязі 44860,139 тис.куб.м. на суму 150196640,20 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Предметом розгляду у даній справі є стягнення нарахованих пені, інфляційних витрат та 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобовязань з оплати вартості поставленого позивачем газу протягом липня-грудня 2015р.

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що у разі неповної сплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за липень 2015 року 19.08.2015р.;

за серпень 2015 року 19.09.2015р.;

за вересень 2015 року 19.10.2015р.;

за жовтень 2015 року 19.11.2015р.;

за листопад 2015 року 19.12.2015р.;

за грудень 2015 року 19.01.2016р.

При цьому, першочергово у абз.1 п.6.1 договору визначена 100% поточна оплата за газ протягом місяця поставки, яка у розумінні п.6.2 договору здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується як оплата за газ.

За твердженнями позивача, що не заперечуються відповідачем, останній розрахувався за спірними зобовязаннями у повному обсязі. Але, виходячи з доводів Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», всупереч статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, розрахунок за спірними зобовязаннями здійснено з порушенням строків встановлених договором.

Як вбачається з відзиву відповідача №б/н від 12.09.2016р. на позовну заяву, останній вказує, що сторони проводили розрахунки за договором №15-765-Н від 30.06.2015р., відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» №20 від 11.01.2005р., наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію» №493/688 від 03.08.2015р. та у порядку, встановленому п.6.2 договору.

Прострочення відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1 договору).

Додатковою угодою №2 від 03.11.2015р. до договору до відносин, що фактично виникли з 01.10.2015р., сторони визначили відповідальність, зокрема, у наступному: у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши підстави та порядок нарахування заявлених позовних вимог суд виходив з такого.

Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Як свідчать статутні документи відповідача, останній є товариством, яке створено з метою надання послуг з газопостачання населенню, бюджетним установам та організаціям, релігійним організаціям, комунально-побутовим установам, підприємствам ТКЕ, промисловим підприємствам.

За визначеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Матеріали справи містять виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витяг 1505814500184 з реєстру платників податку на додатну вартість від 27.02.2015р., за даними яких місцезнаходженням підприємства відповідача є м.Маріуполь Донецької області на території якого безпосередньо останній проводить господарську діяльність означену статутом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, яке втратило чинність у звязку із прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, відповідно до якого, м.Маріуполь віднесено до таких територій.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» - підприємство виконавець житлово-комунальних послуг, які надає на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що є субєктом, на якого розповсюджуються вищенаведені приписи ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р.

В свою чергу, за видом господарської діяльності, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією, враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» №705 від 25.07.2012р..

Відтак, у спірних господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції.

Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ прийнято 13.01.2015р.

Статтею 3 цього Закону передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета «Голос України» №21 від 06.02.2015р.

Отже, початком строку дії означеного нормативного акту є 07.02.2015р.

Таким чином, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р. На попередні періоди положення вказаного акту не розповсюджуються в силу приписів ст.58 Конституції України.

Виходячи з наведеного, нарахування пені за спірним договором не здійснюється з 07.02.2015р.

Враховуючи вищевикладене, поширення приписів ч.2 ст. 2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015р. на правовідносини сторін, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» пені нарахованої за зобовязаннями липня грудня 2015р. у період починаючи з 20.08.2015р. по 11.02.2016р. підлягають залишенню без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що частину вартості газу одержаного за договором протягом липня-грудня 2015р. підприємство оплатило з коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 на загальну суму у розмірі 70256469,22 грн., що підтверджується: спільним протокольним рішенням №1739 від 18.08.2015р. на суму 359020,46 грн. (призначення платежу липень 2015р.), платіжним дорученням №2 від 27.08.2015р.; спільним протокольним рішенням №1883 від 14.09.2015р. на суму 1382461,56 грн. (призначення платежу серпень 2015р.), платіжним дорученням №5 від 21.09.2015р.; спільним протокольним рішенням №2089 від 15.10.2015р. на суму 1265549,30 грн. (призначення платежу вересень 2015р.), платіжним дорученням №7 від 19.10.2015р.; спільним протокольним рішенням №2594 від 23.11.2015р. на суму 18051008,20грн. (призначення платежу жовтень 2015р.), платіжним дорученням №11 від 25.11.2015р.; спільним протокольним рішенням №2952 від 17.12.2015р. на суму 2091527,12грн. (призначення платежу листопад 2015р.), платіжним дорученням №13 від 21.12.2015р.; спільним протокольним рішенням №2953 від 17.12.2015р. на суму 4864016,59грн. (призначення платежу листопад 2015р.), платіжним дорученням №14 від 21.12.2015р.; спільним протокольним рішенням №2954 від 17.12.2015р. на суму 3040010,36грн. (призначення платежу листопад 2015р.), платіжним дорученням №15 від 21.12.2015р.; спільним протокольним рішенням №2955 від 17.12.2015р. на суму 20368069,42грн. (призначення платежу листопад 2015р.), платіжним дорученням №16 від 21.12.2015р.; спільним протокольним рішенням №236 від 21.01.2016р. на суму 18834806,21грн. (призначення платежу грудень 2015р.), платіжним дорученням №17 від 26.01.2016р.

У розділах 2, 3 спільних протокольних рішень передбачено, що з метою їх реалізації попередня сторона зобов'язуються перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України у вигляді податків не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Також відповідачем було погашено частину основного боргу за зобовязаннями липня-грудня 2015р. у порядку п.6.2 договору у розмірі 79940170,98 грн.

Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ №20 від 11.01.2005р.), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище Постанову КМУ №20 від 11.01.2005р.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.

З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

Такі висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. у справі №924/13/16.

Згідно із ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Враховуючи ту обставину, що уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний раз та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1739 від 18.08.2015р., №1883 від 14.09.2015р., №2089 від 15.10.2015р., №2594 від 23.11.2015р., №2952 від 17.12.2015р., №2953 від 17.12.2015р., №2954 від 17.12.2015р., №2955 від 17.12.2015р., №236 від 21.01.2016р., сторони договору у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений на підставі договору на купівлю-продаж природного газу №15-765-Н від 30.06.2015р., тому для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було проведено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, НАК «Нафтогаз України» та Державного казначейства України №55/57/43 від 03.02.2009р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №342/16358.

При цьому, доводи позивача про те, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний раз та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1739 від 18.08.2015р., №1883 від 14.09.2015р., №2089 від 15.10.2015р., №2594 від 23.11.2015р., №2952 від 17.12.2015р., №2953 від 17.12.2015р., №2954 від 17.12.2015р., №2955 від 17.12.2015р., №236 від 21.01.2016р. не є договором та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін, не заслуговують на увагу суду, оскільки останні за своєю правовою природою є додатковими угодами до договору на купівлю-продаж природного газу №15-765-Н від 30.06.2015р., якими сторонами змінено порядок і строки проведення розрахунків за природний газ.

За таких обставин, судом на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та здійснено перерахунок нарахованих позивачем інфляційних витрат, 3% річних, беручи до уваги п.6.2 (у редакції додаткової угоди №4 від 17.12.2015р.), п.6.5 договору на купівлю-продаж природного газу №15-765-Н від 30.06.2015р., дійшов висновку, що період для нарахування 3% річних не суперечить встановленому судом.

При цьому, врахувавши часткове погашення зобовязань за рахунок виділених субвенцій, із призначенням платежу, встановленого вищеозначеними спільними протокольними рішеннями, сума 3% річних, що підлягає стягненню за зобовязаннями липня-грудня 2015р., у загальній сумі становить 40941,46 грн.

В частині інфляційних витрат слід зазначити таке.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення спірного основного зобовязання становить 250141,30 грн. (нарахування здійснено за зобовязанням липня 2015р. на суму 4589817,37 грн. за період вересень 2015р.; за зобовязанням вересня 2015р. на суму 7228774,90 грн. за період листопад 2015р.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Відтак, по-перше, оскільки платіж за зобовязанням липня 2015 року повинен бути здійснений не пізніше 19.08.2015р., період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з вересня 2015р.; по-друге, відповідач розрахувався за цим зобовязанням у повному обсязі - 16.09.2015р., отже залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж дорівнює 0 грн.

За зобовязанням вересня 2015 року платіж повинен бути здійснений не пізніше 19.10.2015р., період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з листопада 2015р.; по-друге, відповідач розрахувався за цим зобовязанням у повному обсязі - 24.11.2015р., отже залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж дорівнює 0 грн.

Таким чином, інфляційні процеси за визначеними зобовязаннями у приведений позивачем період не відбулись, а відтак застосований останнім розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), є невірним та не може бути прийнятий судом.

Беручи до уваги викладене, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у сумі 250141,30 грн. слід відмовити.

Одночасно відповідачем заявлено клопотання №б/н від 03.10.2016р. про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені) на 90% та розстрочення виконання рішення на 6 місяців.

Клопотання відповідача щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені) на 90% суд залишає без розгляду, оскільки у звязку із застосуванням судом Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» відмовлено у стягненні пені у повному обсязі.

Відповідач також просить розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, посилаючись на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу населенню на території проведення антитерористичної операції, наявність перепон та труднощів у провадженні господарської діяльності. Звернуто увагу на сферу діяльності підприємства.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас, заявником (відповідачем) не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання цього рішення суду або роблять неможливою сплату присудженої до стягнення суми одноразово.

Посилання на важке фінансове становище боржника не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобовязань, як і відповідний статус підприємства, що, у відношенні відповідача не встановлює підстав ухилення від їх виконання та певних пільг у питанні розстрочення, крім того, враховуючи фінансовий стан позивача та баланс інтересів сторін.

Одночасно, за змістом ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України господарська діяльність субєктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду заявником не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» про надання розстрочки виконання рішення суду по справі №905/2482/16 є необґрунтованими, недоведеними та недоцільними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 1 719 369,88 грн., у тому числі 1378519,53грн. пені, 3% річних у розмірі 90709,05 грн., інфляційних втрат у розмірі 250141,30 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, б.16, код ЄДРПОУ 39539390, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 у АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 40941,46 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 614,12 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 04.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2016р.

Суддя О.В. Кротінова