Рішення № 62030450, 10.10.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2016 р. Справа № 902/613/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.

позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-95 від 18.04.2014р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №287 від 06.10.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до: Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" (просп. Незалежності, б.281, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за поставлений газ в сумі 438051 грн 94 коп.,

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено позов до Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за поставлений газ в сумі 438051 грн 94 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.07.2016р. (суддя Грабик В.В.) за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/613/16.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 р. суддю Грабика В.В. звільнено з посади судді.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу документообігу суду від 13.09.2016р. вказану справу, в зв'язку зі звільненням судді, передано на розгляд судді Говор Н.Д.

Ухвалою суду від 14.09.2016р. вказану справу суддею Говор Н.Д. прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.10.2016р.

04.10.2016р. відповідно до повторного автоматизованого розподілу документообігу суду справу №902/613/16, в зв'язку зі звільненням судді Говор Н.Д. з посади судді, передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 06.10.2016р. вказану справу суддею Тварковським А.А. прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.10.2016р.

В судовому засіданні (10.10.2016р.) представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому та поданні до суду докази.

Натомість, представник відповідача позов визнав частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву вих. №324 від 15.08.2016р. та доповненнях до відзиву №440 від 06.10.2016р., у яких відповідачем серед іншого зазначено, що основною причиною несвоєчасного погашення заборгованості за отриманий природній газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №415/14-ТЕ-1 від 20.11.2013р. є те, що підприємству з боку держави не відшкодовано заборгованість в різниці в тарифах, яка утворилась у звязку і з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами державної влади та місцевого самоврядування на протязі тривало часу. На даний час заборгованість залишається непогашеною державою. Для запобігання зростання заборгованості за електроносії та дебіторської заборгованості підприємство вживає усіх належних від нього заходів: планується та ведеться претензійно-позовна робота з боржниками, проводиться адресна робота з кожним боржником окремо, предявляються претензії юридичним особам для врегулювання спору в досудовому порядку. Проводити нарахування пені споживачам теплової енергії підприємство немає можливості із відсутністю порядку її нарахування. Крім того, відповідач зазначає, що доданий до позовної заяви розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат зроблений з порушенням порядку нарахування штрафних санкцій, оскільки позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій. Також у доповненнях до відзиві відповідач просить суд врахувати його статус в розумінні соціальної безперебійної діяльності, ступеню його вини у невиконанні зобовязань та зменшити розмір заявленої пені на 75%.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.11.2013р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Теплоенергетик" (покупець, відповідач) укладено договір №415/14-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014 р. газ в обсязі до 2995,517 куб.м.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 Договору сторонами визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно із п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1118,974 грн з урахування збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без врахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1118,974 грн, крім того ПДВ - 17%- 190,226 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

Додатковими угодами до Договору внесено зміни до п.5.2 Договору «Ціна газу», визначивши ціну за 1000 куб.м. газу в розмірі 1091,00 грн з урахуванням збору до цільвої надбавки, п. 12 Договору «Адреси та реквізити сторін», п. 1.2 «Предмет договору», п. 6.3 Договору «Щодо зарахування коштів».

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань продавцем (позивачем) передано покупцю (відповідачу) протягом січня-березня 2014р. та жовтня-грудня 2014р. природний газ на загальну суму 3286809 грн 44 коп., що підтверджується скріпленими підписами та печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р. та від 31.12.2014р.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу не виконав належним чином, за поставлений газ розрахувався невчасно, з порушенням строків, встановлених Договором, що підтверджується довідкою про операції за період з 01.01.2014р. по 30.11.2015р., довідкою про сальдо за період з з 01.01.2014р. по 30.11.2015р. та банківськими виписками по рахунку позивача.

Як стверджується вищевказаними довідкою про операції, довідкою про сальдо та банківськими виписками по рахунку позивача основний борг відповідачем сплачено 30.03.2015р.

Зважаючи на те, що відповідачем свої договірні зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу не виконано належним чином (за поставлений природний газ здійснено розрахунок несвоєчасно), позивачем заявлено до стягнення з нього 152543 грн 27 коп. пені, 22506 грн 87 коп.- 3% річних та 263001 грн 81 коп. інфляційних втрат.

Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Поряд з цим у п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Крім того, у абз. 2 п. 1.9 даної постанови Пленуму вказано, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року)

Суд надаючи оцінку правильності визначеним позивачем періодам нарахування пені та 3% річних (за зобов'язаннями січня-березня 2014р. та жовтня-грудня 2014р) з урахуванням положень ч.2 ст.232 ГПК України, згідно із якими пеня не може нараховуватися більше ніж 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано, положень п. 1.4. та абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та змісту п. 6.1 Договору, згідно із яким оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця (включно) наступного за місяцем поставки газу, встановив, що вказані періоди нарахування 3% річних та пені позивачем визначено невірно, оскільки пеня та 3% річних мають нараховуватися з дня що передують дню виконання такого зобов'язання, тобто з 14-го числа місяця до дня зарахування коштів на рахунок кредитора.

Зокрема, детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем помилково у кожний період прострочення заборгованості включався останній день, у який відбувалася проплата. Проте враховуючи положення пункту 1.4 викладеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день у який відбувається оплата заборгованості не вважається днем прострочення заборгованості. Тому, суд самостійно здійснив обрахунок заборгованості з пені та 3% річних виходячи із вказаних позивачем періодів за виключенням дня проплати.

Відтак здійснивши обрахунок пені та 3% річних у правильних періодах за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", враховуючи контррозрахунок відповідача, суд визначив їх розмір: пеня в сумі 150435 грн 05 коп. та 3% річних - 21464 грн 11 коп. Таким чином правомірними є заявлені позивачем до стягнення: пеня в сумі 150435 грн 05 коп. та 3% річних - 21464 грн 11 коп. А тому решта заявлених до стягнення сума пені в сумі 2108 грн 22 коп. та 3% річних в розмірі 1042 грн 76 коп. задоволенню судом не підлягають.

Поряд з цим, перевіряючи за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" розрахунок інфляційних втрат, беручи до уваги контррозрахунок відповідача, суд визначив їх в розмірі 251153 грн 03 коп., який є дещо меншим ніж той який заявлений позивачем, а тому решта заявлених інфляційних втрат в сумі 11848 грн 78 коп. задоволенню судом не підлягають.

Водночас відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вих. №324 від 15.08.2016р., доповненнях до відзиву №440 від 06.10.2016р. та в усних пояснення його представника, просить суд, зважаючи на скрутний матеріальний стан, в якому опинилось підприємство, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини його не виконання, зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення пені.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 5023/3165/12).

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, суд взяв до уваги наступні обставини:

- Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Теплоенергетик" є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування, розприділення та постачання теплової енергії;

- газ, який постачався за договором використовувався Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Теплоенергетик" для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, населенням та іншими установами, заборгованість яких за спожиту теплову енергію та надані послуги становила станом на 01.01.2014р. - 4029,2 тис. грн, на 01.01.2015р. - 3674,9 тис. грн, на 01.01.2016р. - 2718,5 тис. грн, на 01.08.2016р. - 1432,4 тис. грн, що також є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо несплати заборгованості;

- єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування із боку держави, про що свідчить наявний в матеріалах справи розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, на послуги опалення та гарячого водопостачання наданих населенню Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Теплоенергетик", яким підтверджується заборгованість держави перед Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Теплоенергетик" з різниці в тарифах за 2014 рік та за 9 місяців 2015 року у розмірі 3607673 грн 29 коп;

- державою взято на себе обов'язок щодо відшкодування заборгованості за використаний природний газ підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, зокрема ПАТ НАК "Нафтогаз України";

- прострочка з оплати газу за договором №415/14-ТЕ-1 від 20.11.2013р. виникла саме через несвоєчасність відшкодування із боку держави різниці у тарифах на теплову енергію.

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки. Крім того, і те, що позивач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а відповідач є комунальним підприємством.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню на 50% та стягує з відповідача пеню в сумі 75217 грн 52 коп.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" (просп. Незалежності, б.281, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код ЄДРПОУ 31943433) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 75217 грн 52 коп. пені, 21464 грн 11 коп.- 3% річних, 251153 грн 03 коп. інфляційних втрат та 6345 грн 78 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні позову в частинні стягнення 77325 грн 75 коп. пені, 1042 грн 76 коп.-3% річних та 11848 грн. 78 коп. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17 жовтня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи