Постанова № 62030315, 17.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року 810/1507/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Діоро" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в:

4 травня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діоро" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 472 067 грн 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон України № 875-ХІІ) і не забезпечив працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов’язаний сплатити відповідачу передбачені законом адміністративно господарські санкції. Оскільки відповідач суму адміністративно-господарських санкцій самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум адміністративно-господарських санкцій разом з пенею.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що відповідачем вжито всі передбачені законодавством заходи по забезпеченню і працевлаштуванню інвалідів (а.с. 41-43).

6 жовтня 2016 р. представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності та в порядку письмового провадження.

Керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, за клопотанням сторін, суд ухвалив здійснити розгляд даної адміністративної справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Відповідач є юридичною особою - працедавцем, який відповідно до ст. 18 Закону України № 875-ХІІ зобов’язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

15 січня 2016 р. відповідач подав до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 р. (форма № 10-ПІ), згідно з яким задекларував, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2015 р. становила 358 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 2 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, становить 14 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 39 081 грн 00 коп. (а.с. 6).

У зв’язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій та пені за непрацевлаштування 12 інвалідів позивачем було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України № 875-ХІІ.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України № 875-ХІІ відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Як убачається зі ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до вимог ст. 181 Закону України № 875-ХІІ обов’язок здійснювати пошук підходящої роботи для інваліда відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, покладено на Державну службу зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 18 Закону України № 875-ХІІ).

Згідно з вимогами ст. 18 Закону України № 875-ХІІ обов’язок відповідача створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не супроводжується обов’язком відповідача здійснювати пошук інвалідів, адже в силу ст. 181 цього Закону таких обов’язок покладено на Державну службу зайнятості.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 19 названого Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

При цьому, відповідно до вимог ст. 20 Закону України № 875-ХІІ підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Як убачається з ч. 2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 р. №316 затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка заповнюється роботодавцями та подається ними до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження.

Згідно Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 р. за №316, у пункті 3 розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

Тобто, за своїм змістом звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Крім того, суд дійшов висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або ж збором (обов’язковим платежем), і розцінює їх як захід впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі вчиненням правопорушення.

Як убачається зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, 15 січня 2016 р. відповідач подав до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 р. (форма № 10-ПІ), згідно з яким задекларував, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2015 р. становила 358 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 2 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, становила 14 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 39 081 грн 00 коп. (а.с. 6).

Крім того, відповідач у січні-грудні 2015 р. подавав до Славутицького міського центру зайнятості звіти форми № 3 - ПН про наявність у нього вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, зокрема, електрозварника ручного дугового зварювання, монтажника з/б конструкцій, арматурника, тощо.

Як убачається з цих звітів, відповідач повідомляв Славутицький міський центр зайнятості про наявність у нього вакантних посад для працевлаштування інвалідів. Зокрема:

- у січні 2015 р. про наявність 6 вакансій (2 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій);

- у лютому 2015 р. - 7 вакансій (3 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій);

- у березні 2015 р. - 10 вакансій (3 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій, 3 - арматурника);

- у квітні 2015 р. - 10 вакансій (3 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій, 3 - арматурника);

- у травні 2015 р. - 11 вакансій (4 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій, 3 - арматурника);

- у червні 2015 р. - 15 вакансій (5 електрозварника ручного дугового зварювання, 5 - монтажника з/б конструкцій, 5 - арматурника);

- у липні 2015 р. - 16 вакансій (5 електрозварника ручного дугового зварювання, 5 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника);

- у серпні 2015 р. - 18 вакансій (6 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника);

- у вересні 2015 р. - 18 вакансій (6 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника);

- у жовтні 2015 р. - 18 вакансій (6 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника);

- у листопаді 2015 р. - 19 вакансій (7 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника);

- у грудні 2015 р. - 19 вакансій (7 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника) (а.с. 44-65).

Направлення позивачем до центру зайнятості звітів форми № 3 - ПН підтверджується також листом Славутицького міського центру зайнятості від 26 вересня 2016 р. № 922/02 (а.с. 68).

Наведене свідчить, що в 2015 р. у відповідача мало працювати 14 осіб з обмеженими фізичними можливостями фактично працювали у відповідача 2 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Тобто, кількість незайнятих місць особами з обмеженими фізичними можливостями складала 12 вакансій.

З аналізу положень ст.ст. 18, 19, 20 Закону України №875-XII вбачається, що на суб’єктів господарювання покладено обов’язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

При цьому, обов’язок суб’єктів господарювання щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця.

Водночас, законодавець зобов’язує суб’єктів господарювання надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Так, відповідачем було створено у січні 2015 р. лише 6 вакансій (2 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій); у лютому 2015 р. - 7 вакансій (3 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій); у березні 2015 р. - 10 вакансій (3 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій, 3 - арматурника); у квітні 2015 р. - 10 вакансій (3 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій, 3 - арматурника); у травні 2015 р. - 11 вакансій (4 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій, 3 - арматурника); у червні 2015 р. - 15 вакансій (5 електрозварника ручного дугового зварювання, 5 - монтажника з/б конструкцій, 5 - арматурника); у липні 2015 р. - 16 вакансій (5 електрозварника ручного дугового зварювання, 5 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника); у серпні 2015 р. - 18 вакансій (6 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника); у вересні 2015 р. - 18 вакансій (6 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника); у жовтні 2015 р. - 18 вакансій (6 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника); у листопаді 2015 р. - 19 вакансій (7 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника); у грудні 2015 р. - 19 вакансій (7 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника), що підтверджується звітами за формою 3-ПН.

Наведене свідчить, що відповідачем не виконано свого обов'язку щодо створення вакансій для осіб з обмеженими можливостями 6 вакансій у січні 2015 р., 5 вакансій у лютому 2015 р., 2 вакансій у березні 2015 р., 2 вакансій у квітні 2015 р., 1 вакансії у травні 2015 р., а тому до відповідача підлягають застосуванню штрафні санкції та пеня за невиконання нормативу створення названих робочих місць.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 30 081 грн 01 коп., середньомісячна - 3256 грн 75 коп.

Сума адміністративно-господарських санкцій складає 52 108 грн 00 коп. (3256 грн 75 коп.*1+3256 грн 75 коп.*2+3256 грн 75 коп.*2+3256 грн 75 коп.*5+3256 грн 75 коп.*6).

Сума пені складає 343 грн 90 коп. (52 108 грн 00 коп. * 0,06% (одноденний розмір пені)*11 (кількість днів прострочення)).

При вирішенні справи судом враховано, що доказів направлення Славутицьким міським центром зайнятості до відповідача осіб з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування та факту відмови підприємством у їх працевлаштуванні позивачем суду не надано.

Враховуючи, що у цей період жодного випадку відмови відповідача у працевлаштуванні осіб інвалідів не було, а тому позивачем неправомірно здійснено нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій та пені за 2015 р. у сумі 419 615 грн 40 коп.

Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом України в постанові від 8 червня 2010 р. по справі № 10/72 за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Наведене свідчить, що відповідачем частково було виконано вимоги чинного законодавства щодо визначення кількості й створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та щодо щомісячного інформування центру зайнятості, про наявність вакансій, чим частково спростовуються доводи позивача про вину відповідача та правомірність застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, у сумі 419 615 грн 40 коп.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого Законом № 875-ХІІ передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій в частині працевлаштування у січні 2015 р. 6 осіб з обмеженими фізичними можливостями, у лютому 2015 р. - 7, у березні 2015 р. - 10; у квітні 2015 р. - 10, у травні 2015 р. - 11, у червні 2015 р. - 15, у липні 2015 р. - 16, у серпні 2015 р. - 18, у вересні 2015 р. - 18, у жовтні 2015 р. - 18, у листопаді 2015 р. - 19, у грудні 2015 р. - 19.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково

Водночас, суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення відповідачем вимог ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, оскільки воно спростовуються наданими відповідачем доказами.

Відповідно до вимог ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як убачається зі ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень, проте, позивачем це зроблено лише в частині позовних вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 52 108 грн 00 коп. та пені у сумі 343 грн 90 коп.

З урахування викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 52 451 грн 90 коп. (52 108 грн 00 коп.+343 грн 90 коп.).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Діоро" на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 52 451 (п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн 90 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.