Постанова № 62030260, 11.10.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа № 809/1186/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Дубінській І.В.,

за участю: представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014931701 та рішення про застосування штрафних санкцій №0014941701 від 25.04.2016, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014931701 та рішення про застосування штрафних санкцій №0014941701 від 25.04.2016.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, Податкового кодексу України, необґрунтовано за результатами проведеної планової перевірки на підставі акту № 1179/09-15-13-04-09/НОМЕР_1 від 07.04.2016, прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0014931701 та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_2 від 25.04.2016. Зазначає, що акцизний податок, як і податок на додану вартість, є непрямим податком, який не повинен бути включений для цілей обрахування податку на прибуток. Вказує, що сума акцизного податку не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічну вигоду для підприємця, тому не відповідає основному критерію поняття дохід, зокрема з якого нараховується єдиний внесок для його платників.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив справу розглядати без його участі (а.с.109).

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, з мотивів, викладених у письмовому заперечені та додатковому письмовому запереченні (а.с.95-96, 102-103). У задоволені позову просили відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 21.02.2003 зареєстрований Івано-Франківським міськвиконкомом як фізична особа-підприємець та з 24.02.2003 взятий на податковий облік Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську як платник податків.

Плановою перевіркою, яка проводилася з 18.03.3016 по 31.03.2016, щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 - було встановлено заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 оподатковуваних доходів в сумі 72364,59 грн. у звязку з невключення до них сум акцизного податку.

За результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 податковим органом складено акт перевірки № 1179/09-15-13-04-09/НОМЕР_1 від 07.04.2016 (а.с.18-42), згідно з висновками якого відповідачем встановлено:неналежне ведення обліку доходів та витрат в порушення пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України; порушення пунктів 177.2, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 10854,69 грн. за 2015 рік; порушення пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8, статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, внаслідок чого донараховано єдиного внеску в сумі 25110,44 грн. за 2015 рік; порушення пункту 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, в результаті чого допущено факти несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску; порушення пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в розмірі 168,00 грн, у тому числі за травень 2014 168,00 грн; порушення підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16 примітки 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України зі змінами та доповненням, внаслідок чого донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 1085,47 грн.

Керуючись статтею 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем було надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0014931701 від 25.04.2016 по заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 25110,44 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_2 від 25.04.2016 за донарахування відповідними фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2511,04 грн. (а.с.14-15).

Слід зазначити, що на підставі вказаного акта позапланової перевірки відповідачем також було прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р: №0014961701 від 25.04.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 16282,03 грн., в тому числі 10854,69 грн. основного платежу та 5427,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № НОМЕР_3 від 25.04.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на 1356,84 грн., в тому числі 1085,47 грн. основного платежу та 271,37 грн. штрафних (фінансових) санкцій, які позивачем не оскаржуються.

17.05.2016 позивачем було подано скаргу до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (а.с.46-47). Зокрема, за результатами розгляду вказаної скарги позивача в частині вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0014931701 від 25.04.2016 та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_2 від 25.04.2016 начальником Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 16.06.2016 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення (а.с.51-54).

04.07.2016 позивач оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0014931701 та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_2 від 25.04.2016 до Державної фіскальної служби України (а.с.55-56). 04.08.2016 Державною фіскальною службою України було прийнято рішення про залишення скарги без розгляду скарги позивача у звязку з пропуском встановленого для подання повторної скарги (а.с.59-60).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зокрема щодо включення акцизного податку до оподатковуваних доходів суд виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, з 01.01.2015 запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів.

Поняття реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в цілях оподаткування, визначено підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно з яким, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

У відповідності до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Із наведеної правової норми слід дійти висновку, що до складу витрат і доходу фізичної особи-підприємця не включається податок на додану вартість, який за своєю суттю є непрямим податком.

За визначенням підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України, платниками податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Наведені правові положення Податкового кодексу України дають підставу для висновку, що акцизний податок є непрямим податком, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за N 860/4153, визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 5 П (С) БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно пункту 6 П(С)БО 15 «Дохід», не визнаються доходами такі надходження від інших осіб сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума акцизного податку не включається до складу доходу фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування (у даному випадку).

При цьому, твердження відповідача, що на позивача, як фізичну особу-підприємця, не поширюються норми П(С)БО 15 "Дохід", оскільки останньою не ведеться бухгалтерський облік відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; єдиного підходу до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Принцип рівності передбачає, що не допускається встановлення правил оподаткування (пов'язаних із диференціацією ставок податків, наданням податкових пільг, реєстрацією платників податків, податковою звітністю тощо), що допускають дискримінацію платників податків в залежності від правової форми, змісту, виду їх підприємницької діяльності, їх національності, місця походження капіталу тощо.

З урахуванням викладеного та встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що при формуванні доходу позивач як фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, повинен враховувати положення пункту 6.1 П(С)БО 15 «Дохід», відповідно до якого не визнаються доходами суми акцизу.

Зважаючи на це, суд вважає безпідставними твердження контролюючого органу про заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу на суму акцизного податку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Таким чином, оскільки, відповідачем безпідставно було включено до доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 акцизний податок та з урахуванням порядку нарахування єдиного внеску, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскаржувані рішення та вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд задовольняє позовні вимоги, слід стягнути з Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 552,00 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій №0014941701 від 25.04.2016.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014931701 від 25.04.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39508514) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяГригорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 17.10.2016.