Постанова № 62030235, 11.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
11.10.2016
Номер справи
813/1930/16
Номер документу
62030235
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року справа № 813/1930/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Галичфарм» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування винесених Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби податкових повідомлень-рішень від 30.05.2016 р. №0000391400/6722, №0000401400/6723, №00004111400/6721.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваних рішень. На думку позивача, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки з питань взаємовідносин із контрагентами є незаконними та базуються лише на суб'єктивних припущеннях, оскільки у позивача є в наявності усі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності. Позивач стверджує, що формуючи податкову звітність, керувався нормами та ґрунтувався на документах первинного бухгалтерського обліку, а відтак вимог чинного законодавства не порушував. Вважає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є надуманими та нічим не доводяться. Стверджує, що не може нести відповідальність за можливі допущення норм податкового законодавства контрагентом та іншим субєктами в ланцюгу постачання.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. Зазначає, що наявність первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою підтвердження реальності господарської операції, пославшись при цьому на неможливість виконання угод як контрагентом позивача так і залученими останнім субпідрядниками, через відсутність у них економічних можливостей. В задоволені позовних вимог позивача просив відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

В період з 12.04.2016 року по 04.05.2016 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Галичфарм» з питань господарських відносин з ТзОВ «Риф» за березень-травень, серпень, листопад 2013 року, лютий 2014 року, з ТзОВ ВТП «Євролізинг» за січень-липень 2013 року, з ТзОВ «Пергам» за грудень 2013 року, з ТзОВ «Техенрегосервіс БК» за липень 2014 року, з ТзОВ «МКД Буд» за вересень, жовтень, грудень 2014 року, з ПП «Добро - Буд» за березень 2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізаціїцих товарів, робіт (послуг), та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки 12.05.2016 року складено акт № 140/28-06-14-00/05800293.

ОСОБА_3 перевірки позивача, податковий орган прийшов висновку, що підприємство в порушення п.138.2, п.138.4, п. 138.5 п.138 ст. 138, п.138.11.3 п.138.11 ст.138

п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України занизило податок на прибуток на загальну суму 76524 грн., а також відповідач вважає, що в порушення п.187, п.198.1, п.198,3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу позивачем завищено податковий кредит по безтоварних операціях на загальну суму 19072 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача № 140/28-06-14-00/05800293 від 12.05.2016 року, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №00004111400/6721 від 30.05.2016 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 113217,50 грн., повідомлення-рішення від 30.05.2016 р. №0000391400/6722 згідно котрого збільшено грошове зобовязання з ПДВ на 20436 грн, а також згідно податкового повідомлення-рішення від 30.05.2016 року №0000401400/6723 до позивача засновано штрафні санкції по ПДВ на суму 61567 грн.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до положень ч.1 п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини реальності господарських операцій позивача та його контрагентів.

Проведеній перевірці передували наступні правовідносини між позивачем та ТзОВ «Риф», з ТзОВ ВТП «Євролізинг», з ТзОВ «Пергам», з ТзОВ «Техенрегосервіс БК», з ТзОВ «МКД Буд», та ПП «Добро - Буд».

Висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства базуються на інформації інших податкових органів щодо проведення відповідних зустрічних звірок контрагентів позивача та встановлено здійснення такими контрагентами безтоварних операцій в ланцюгах постачання, а також не представлення жодних доказів.

Так зокрема по взаємовідносинах позивача та ТзОВ «Риф», судом встановлено що відносини між ними були визначені рядом договорів виконання ремонтно-будівельних робіт (послуг): Договір №19/02/13ТГ від 15.02.2013 року, Договір №20/02/13ТГ від 19.02.2013 року, Договір №17/02/13ТГ від 01.03.2013 року, Договір №04/01/03 ТГ від 21.03.2013 року, Договір №10/01/13 ТГ від 25.01.2013 року, Договір №32/03/13 ТГ від 01.03.2013 року, Договір №51/04/13 від 28.03.2013 року, Договір №52/04/13 ТГ від 29.03.2013 року, Договір №28/02/13 ТГ від 27.03.2013 року, Договір №27/02/13 ТГ від 25.03.2013 року, Договір №59/04/13 ТГ від 15.04.2013 року, Договір №11-54 від 26.07.2013 року, Договір №100/0713 ТГ від 26.07.2013 року, Договір №103/07/13 ТГ від 26.07.2013 року, Договір №109/08/13 ТГ від 26.08.2013 року, Договір №80/07/13 ТГ від 21.08.2013 року, Договір №104/07/13 ТГ від 25.07.2013 року, Договір №98/07/13 ТГ від 23.07.2013 року, Договір №159/11/13 ТГ від 21.11.2013 року, Договір №137/10/13 ТГ від 15.10.2013 року, Договір №144/10/13 ТГ від 30.10.2013 року, Договір №146/11/13 ТГ від 11.11.2013 року, Договір №147/11/13 ТГ від 04.11.2013 року, Договір №148/11/13 ТГ від 04.11.2013 року, Договір №158/11/13 ТГ від 20.11.2013 року.

Підтверджуючи факт виконання даних робіт позивач до матеріалів справи долучив локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2-в), податкові накладні та виписки з банківських рахунків про здійснення оплати за отримані послуги.

Також в підтвердження реального виконання умов за договорами позивачем до матеріалів справи надано лист-список працівників від 30.05.2013 року №41, котрі безпосередньо виконували роботи та виписки з журналу обліку відвідувачів та видачі разових перепусток».

Судом встановлено, що відносини ПАТ «Галичфарм» з ТзОВ «Пергам» здійснювались на підставі договору підряду №26/07 від 26.07.2013 року згідно котрого останній на замовлення позивача зобовязується виконати роботи та виготовити матеріали, а саме:

- розміщення інформаційних матеріалів Замовника по ТМ Теоцетам в розділі Дисциркулярна енцефалопатія Метожичних брошур для сімейних лікарів на тему неврологія (15000 примірників);

- розповсюдження методичних брошур в методичних закладах сімейним лікарям згідно адресної бази, а замовник зобовязується прийняти та оплатити ці роботи.

Факт виконання даного Договору позивач доводить долученою до матеріалів справи податковою накладною №9, актом здачі-прийняття робіт від 31.12.2013 року, банківськими виписками, та наданим зразком Методичної брошури.

По відносинах позивача з ТзОВ «Техенергосервіс БК» судом встановлено, що між ними укладено Договір №66/05/14 ТГ від 15.05.2014 року по виконанню робіт по демонтажу, ремонту і монтажу чавунно-емальованого вакуумного випарного апарату обємом 1250 л.

Реальність здійснення господарської операції за даним договором позивач надав суду копію податкової накладної №1 від 18.07.2014 року, банківські виписки, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).

Взаємовідносини між позивачем та ТзОВ «МКД Буд» здійснювались на підставі низки укладених Договорів предметом котрих були будівельно-ремонтні роботи, а саме: Договір №116/09/14ТГ від 15.09.2014 року, Договір №113/09/14ТГ від 07.10.2014 року, Договір №122/09/14ТГ від 06.10.2014 року, Договір №118/09/14 ТГ від 18.09.2014 року, Договір №128/10/14ТГ від 27.10.2014 року, Договір №134/11/14 ТГ від 06.11.2014 року, Договір №156/12/14 ТГ від 17.12.2014 року, Договір №159/12/14 ТГ від 19.12.2014 року, Договір №153/12/14 ТГ від 16.12.2014 року, Договір №152/12/14 ТГ від 12.12.2014 року, Договір №150/12/14 ТГ від 15.12.2014 року, Договір №141/11/14 ТГ від 21.11.2014 року, Договір №26/11-14 від 26.11.2014 року.

Так підтверджуючи реальність виконання даних договорів позивач надав суду платіжні доручення, податкові накладні, технічні завдання, графіки виконання робіт, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт.

Позивачем додатково в підтвердження виконання договорів з ТзОВ «МКД Буд» надано лист №05/09 від 15.09.2014 року в котрому значаться працівники підрядника, що здійснювали роботи за договорами, а також надано копії з журналу обліку відвідувачів та видачі разових перепусток.

Щодо господарських відносин позивача та ПП «Добро Буд» то суд встановив укладення між ними 14.03.2013 року договору №43/03/13 про виконання будівельних робіт.

Факт належного виконання даного договору позивач доводить наданою до перевірки та суду податковою накладною №3 від 22.03.2013 року, платіжним дорученням №2138 від 22.03.2013 року, банківською випискою від 19.04.2013 року, актом приймання виконаних будівельних робіт від 17.04.2013 року (форма КБ-2в).

Окрім цього позивач надав листи зі списками працівників №003 від 20.03.2013 року та №007 від 30.03.2013 року, котрі здійснювали роботи за даним договором. Поруч з тим суду надано копії виписки з журналу обліку відвідувачів та видачі разових перепусток.

Позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами за посередництвом залучених останніми субпідрядників побудована на неспроможності контрагентів реально виконати договори ремонтно-будівельних робіт з огляду на відсутність у них економічної бази, відсутності працівників, транспортних засобів, приміщень, відсутності підприємств за юридичною адресою, тощо, а дійшов податковий орган такого висновку виключно на підставі актів про неможливість проведення перевірок контрагентів та іншої узагальненої податкової інформації, а саме: - щодо контрагента ТзОВ «Риф», - акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 19.02.2014 року №58/77/13-07-2210/25555791 позапланової перевірки ТзОВ ВТП «Риф»; акт перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва від 08.08.2013 року №728/26-55-22-07/38544090 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Континент профі»; акт перевірки ДПІ в Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.04.2014 року №184/26-53-22-01-21-38243615 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ОСОБА_4 МЕНЕДЖМЕНТ»; щодо контрагента ТзОВ «Пергам» - акт від 13.10.2014 року №1492/26-59-22-09/30307880 документальної перевірки ТзОВ «Пергам»; щодо контрагента ТзОВ «Техенергосервіс БК» узагальнена податкова інформація ДПІ в Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 30.10.2015 року №142/13-05-22-02/33618005; щодо контрагента ПП «Добро Буд» узагальнена податкова інформація ДПІ в Личаківському районі ГУ ДФС у Львівській області від 18.09.2015 року №308/13-06-22-04 щодо ПП «Добро Буд».

Суд зазначає, що згадані вище акти про проведення зустрічної звірки не можуть бути покладені в основу висновку акту документальної планової виїзної перевірки, та не можуть свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Долучені до матеріалів справи копії первинних документів за своїм змістом та оформленням в повній мірі підтверджують факт проведених господарських операцій. З досліджених судом договорів, розрахункових документів (банківських виписок), податкових накладних, платіжних доручень, не вбачається їх невідповідності вимогам, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та в цілому долучені позивачем докази повністю відображають зміст та перебіг господарських операцій позивача, а також їх вартісні показники.

Щодо фактів порушення контрагентам позивача податкового законодавства, то суд відзначає, що один платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. В основу акту перевірки позивача лягли акти про неможливість перевірки контрагентів позивача. Відсутність контрагентів за зареєстрованим місцезнаходження також не може бути підставою для встановлення відсутності вчинення дій по операції купівлі-продажу, та наданню/отриманню послуг, та більш того, таке твердження відповідача суд вважає необґрунтованим, оскільки доказом такої відсутності може слугувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а не акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента.

Суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача.

Відтак, позивач за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і ОСОБА_4 Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Оскаржувані рішення оцінюються судом, виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на це, суд приходить висновку, що податковим органом було зроблено помилкові висновки про безтоварність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відтак суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби податкові повідомлення-рішення від 30.05.2016 р. №0000391400/6722, від 30.05.2016 р. №0000401400/6723, від 30.05.2016 р. №00004111400/6721.

3.Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ - 39854629) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Галичфарм» (ЄДРПОУ - 05800293) 2928,31 гривні судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 17.10.2016 року.

Суддя Братичак У.В.

Попередній документ : 62030221
Наступний документ : 62030249