Постанова № 62030200, 06.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року №813/2770/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до головного державного виконавця примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та записів про обтяження, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до головного державного виконавця примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 із вимогами:

-скасувати постанову про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження ВП №48963412 від 07.05.2015 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3;

-скасувати запис про обтяження №15009385 від 29.10.2015 року, накладений на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження ВП №48963412 від 07.05.2015 року, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3;

-скасувати запис про обтяження №11820225 від 29.10.2015 року, накладений на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження ВП №48963412 від 07.05.2015 року, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.01.2011 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТзОВ «Металпак» було укладено кредитний договір №4/2011. У той же день, на забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок» було укладено іпотечний договір, за умовами якого ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок» передало в іпотеку нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5.

У подальшому, 16.02.2016 року право вимоги за частиною зобовязань (8 000 000 грн.) за цим кредитним договором і право вимоги за договором іпотеки було відступлено банком на користь ТзОВ «Арма-Факторинг», яке, в свою чергу, за договорами від 16.02.2016 року відступило їх ОСОБА_2.

Проте, на даний час на зазначене нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5 накладено арешт, що порушує права ОСОБА_2. Такий арешт був накладений за постановою про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження ВП №48963412 від 07.05.2015 року, винесеною головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження по здійсненню стягнення з ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».

На переконання позивача, такі рішення державної виконавчої служби порушують його законні права, позаяк вони не враховують того, що заставою указаного нерухомого майна забезпечене зобовязання, права вимоги за яким набула ОСОБА_5

У звязку з чим, позивач вважає, що оспорюване нею рішення є протиправним, а тому воно підлягає скасуванню, а окрім того, слід скасувати повязані з цим арештом записи про обтяження нерухомого майна, які наявні в державному реєстрі. Позивач вважає, що лише таким чином вдасться повністю відновити її майнові права та усунути наслідки існуючого порушення її прав та інтересів.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2016 року дану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків.

17 серпня 2016 року представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалами судді від 22.08.2016 у даній адміністративній справі відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 05.09.2016 року протокольною ухвалою було залучено до участі у справі другого відповідача відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні 30.09.2016 року протокольною ухвалою було здійснено заміну другого відповідача на належного Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

На заперечення позовних вимог другим відповідачем було подано заперечення на позовну заяву, в яких він вказує на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває наказ №5011-34/7806-2012, виданий 22.06.2015 року Господарським судом міста Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок», а саме: нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, шляхом продажу предметів іпотеки з прилюдних торгів з початковою вартістю предметів іпотеки в розмірі 90% від вартості предметів іпотеки, визначеної субєктом оціночної діяльності в процесі виконавчого провадження, у рахунок погашення заборгованості ТзОВ «Металпак» за кредитним договором від 31.01.2011 року №4/2011 в сумі 36 391 933,34 грн. на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».

Відповідно до приписів чинного законодавства України, державним виконавцем, за заявою стягувача, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, з метою збереження майна боржника, було накладено арешт на його майно, в звязку з чим прийнято оспорювану постанову ВП №48963412 від 07.05.2015 року та вчинено відповідні записи про обтяження в державному реєстрі.

Відтак, на переконання другого відповідача, такий арешт було накладено правомірно, й на час винесення оспорюваної постанови державного виконавця обставини, які би могли вказувати на незаконність такого арешту, були відсутні, а тому така постанова не є протиправною і як наслідок не може бути скасованою. Окрім цього, другий відповідач звертає увагу, що в разі виникнення обставин, які засвідчують безпідставність чи неможливість подальшого обтяження майна арештом зацікавлена особа може скористатися визначеним законом способом захисту свого права вимагати зняття арешту зі заставленого майна.

Інші учасники процесу письмових заперечень чи письмових пояснень по суті позовних вимог до суду не подали.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

У судових засіданнях представник другого відповідача проти позову заперечив, наголосивши на правомірності оспорюваних рішення та записів, просив у позові відмовити повністю.

Інші учасники процесу явки повноважних представників до суду не забезпечили, про причини не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача, другого відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з виходом за межі позовних вимог, із наступних підстав.

Так, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором №4/2011 від 31.01.2011 року, укладеного між ТзОВ «Металпак» і ПАТ АБ «Укргазбанк», було укладено договір іпотеки (без оформлення заставної), посвідчений 31.01.2011 року приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_6 за реєстровим №333. Відповідно до умов цього договору іпотеки, ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок» як іпотекодавець передало в заставу ПАТ АБ «Укргазбанк» як іпотекодержателю нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5.

Також судом установлено, що 07.10.2015 року, за заявою стягувача (ПАТ АБ «Укргазбанк») в ході виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року №5011-34/7806-2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок», а саме: нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, шляхом продажу предметів іпотеки з прилюдних торгів з початковою вартістю предметів іпотеки в розмірі 90% від вартості предметів іпотеки, визначеної субєктом оціночної діяльності в процесі виконавчого провадження, у рахунок погашення заборгованості ТзОВ «Металпак» за кредитним договором від 31.01.2011 року №4/2011 в сумі 36 391 933,34 грн., головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження ВП №48963412 від 07.05.2015 року.

Відповідно до вказаної постанови ВП №48963412 від 07.05.2015 року, було накладено арешт на нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, що належать ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок».

А також, як засвідчується наявними в справі довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, на підставі оспорюваної постанови ВП №48963412 від 07.05.2015 року було внесено до реєстру відповідні записи №15009385 від 29.10.2015 року, №11820225 від 29.10.2015 року про обтяження арештом нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5.

У подальшому, як засвідчується матеріалами справи, між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ТзОВ «Арма-Факторинг» 16.02.2016 року було укладено договір про відступлення права вимоги за частиною зобовязань за кредитним договором, відповідно до умов якого ТзОВ «Арма-Факторинг» набуло права вимоги зобовязань за кредитним договором №4/2011 від 31.01.2011 року в сумі 8 000 000 грн. із повної заборгованості в сумі 45 303 974,84 грн.

Окрім того, між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ТзОВ «Арма-Факторинг» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений 16.02.2016 року приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_7 за реєстровим №792. Відповідно до умов цього договору, ПАТ АБ «Укргазбанк» відступило в повному обсязі, а ТзОВ «Арма-Факторинг» прийняло всі права іпотекодержателя за договором іпотеки (без оформлення заставної), посвідченим 31.01.2011 року приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_6 за реєстровим №333.

У той же день, 16.02.2016 року між ТзОВ «Арма-Факторинг» і ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги за частиною зобовязань за кредитним договором, відповідно до умов якого ОСОБА_2 набула права вимоги зобовязань за кредитним договором №4/2011 від 31.01.2011 року в сумі 8 000 000 грн. із повної заборгованості в сумі 45 303 974,84 грн.

А також, між ТзОВ «Арма-Факторинг» і ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений 16.02.2016 року приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_7 за реєстровим №793. Відповідно до умов цього договору, ТзОВ «Арма-Факторинг» відступило в повному обсязі, а ОСОБА_2 прийняла всі права іпотекодержателя за договором іпотеки (без оформлення заставної), посвідченим 31.01.2011 року приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_6 за реєстровим №333.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 як іпотекодержателем було задоволено свої вимоги, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. А саме, договір іпотеки (без оформлення заставної), посвідчений 31.01.2011 року приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_6 за реєстровим №333, містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Як же вбачається зі заяви іпотекодержателя (ОСОБА_2), зверненої 14.03.2016 року іпотекодавцеві (ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок»), заяви іпотекодавця, зверненої 17.03.2016 року іпотекодержателеві, Інформаційної довідки від 09.08.2016 року №65449984 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, ОСОБА_2 задовольнила забезпечену іпотекою вимогу, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, про що до Державного реєстру внесено відповідний запис про реєстрацію 16.06.2016 року за ОСОБА_2 права власності на вказане майно на підставі рішення державного реєстратора від 16.06.2016 року №30090929.

У звязку з чим, суд відзначає, що відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про заставу», кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Іпотека є окремим видом застави та, відповідно до ст.575 Цивільного кодексу України, є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобовязаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до положень ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Одночасно слід взяти до уваги, що за приписами ч.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ч.ч.6, 7 ст.3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Визначення понять «пріоритет», «вищий пріоритет» та «нижчий пріоритет» міститься у ст.1 Закону України «Про іпотеку» та полягає у такому: пріоритет переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно; вищий пріоритет пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна; нижчий пріоритет пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.

Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання у т.ч. кредитних зобовязань, саме іпотекодержатель, має право, у разі не виконання боржником своїх зобовязань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.

Як випливає зі матеріалів справи, за постановою державного виконавця примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 07.10.2015 року про відкриття виконавчого провадження було відкрито відповідне провадження ВП №48963412 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року №5011-34/7806-2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок», а саме: нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, шляхом продажу предметів іпотеки з прилюдних торгів з початковою вартістю предметів іпотеки в розмірі 90% від вартості предметів іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності в процесі виконавчого провадження, у рахунок погашення заборгованості ТзОВ «Металпак» за кредитним договором від 31.01.2011 року №4/2011 в сумі 36 391 933,34 грн. на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».

Одночасно, за заявою стягувача (котрий був на той час іпотекодержателем нежитлових приміщень загальною площею 992,4 кв.м, у м.Львові на площі ОСОБА_4, 5) першим відповідачем, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №48963412 від 07.05.2015 року, було накладено арешт на вказані вище приміщення - предмет іпотеки, в межах цього виконавчого провадження.

При цьому, суд акцентує на тому, що положеннями ч.1 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Відтак, суд приходить висновку, що на час винесення оспорюваної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №48963412 від 07.05.2015 року, зважаючи на те, що таке рішення приймалося за заявою стягувача-іпотекодержателя для задоволення забезпечених іпотекою вимог, його прийняття не суперечило приписам чинного законодавства України, відповідало повноваженням і компетенції державного виконавця, було спрямоване на належне виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя за рахунок відповідного предмета іпотеки.

У звязку з чим, суд погоджується з відповідними доводами другого відповідача щодо відсутності підстав для скасування оспорюваного рішення державного виконавця за умов його правомірності на час винесення.

Проте, матеріалами справи засвідчується настання в подальшому істотних змін у правовідносинах, які повязані з накладенням арешту на нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, у м.Львові на площі ОСОБА_4, 5 для виконання рішення на користь стягувача-іпотекодержателя.

Так, як вже зазначено вище, 16.02.2016 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТзОВ «Арма Факторинг» було укладено договір про відступлення права вимоги за частиною зобовязань за кредитним договором від 31.01.2011 року №4/2011 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_7 за реєстровим №792. Відповідно до цих правочинів правонаступником прав та обовязків ПАТ АБ «Укргазбанк» у частині вимог до ТзОВ «Металпак» і ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок» щодо погашення заборгованості в сумі 8 000 000 грн. стало ТзОВ «Арма Факторинг» і ці вимоги забезпечувалися відповідною іпотекою (предмет іпотеки нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5).

Окрім цього, 16.02.2016 року ТзОВ «Арма Факторинг» у свою чергу уклало з ОСОБА_2 договір про відступлення права вимоги за частиною зобовязань за кредитним договором та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_7 за реєстровим №793. Відповідно до цих правочинів, правонаступником прав та обовязків ТзОВ «Арма Факторинг» (а первинно ПАТ АБ «Укргазбанк») у частині вимог до ТзОВ «Металпак» і ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок» щодо погашення заборгованості в сумі 8 000 000 грн. стала позивач і ці вимоги забезпечувалися відповідною іпотекою (предмет іпотеки нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5).

При цьому, як вбачається з Інформаційної довідки від 05.05.2016 року №58635467 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, відомості про відступлення прав вимоги за договором іпотеки щодо нежитлових приміщень загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, містяться в розділі про державну реєстрацію іпотек й іпотекодержателем визначена ОСОБА_2.

Отже, після набуття позивачем прав вимоги за договором іпотеки щодо нежитлових приміщень загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, ОСОБА_2 набула статус іпотекодержателя таких приміщень. Оскільки ж права іпотекодержателя перейшли до позивача за відповідним договором про відступлення права вимоги, відтак, власне позивач має першочергове право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна, тому звернення стягнення на цей обєкт за вимогами осіб, які не є іпотекодержателями, є безпідставним та порушує права та інтереси іпотекодержателя.

Більш того, як зазначено судом вище та підтверджується відомостями Інформаційної довідки від 09.08.2016 року №65449984 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, позивач задовольнила забезпечену іпотекою вимогу шляхом позасудового врегулювання на підставі договору набувши право власності на предмет іпотеки, тобто на нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, про що до Державного реєстру внесено відповідний запис про реєстрацію 16.06.2016 року за ОСОБА_2 права власності на вказане майно на підставі рішення державного реєстратора від 16.06.2016 року №30090929.

У цьому контексті суд зауважує, що відповідно до норми ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється, зокрема, у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Таким чином, із моменту набуття іпотекодержателем (ОСОБА_2) права власності на предмет іпотеки (нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5) відповідна іпотека припинилася. А тому, подальше стягнення на предмет іпотеки для виконання забезпеченого зобовязання за кредитним договором є безпідставним, позаяк така іпотека припинилася. Більш того, подальше звернення стягнення на це нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості сторонньої особи робить безпідставним і та обставина, що на цей час власником нежитлових приміщень загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5 (уже не обтяженого іпотекою) є не боржник, а ОСОБА_2.

Таким чином, обставини, що настали після винесення спірної постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2015 року ВП №48963412 та про які зазначено вище, вказують на неможливість продовження звернення стягнення на нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, а відтак і на невідповідність існуючих заходів, вжитих державних виконавцем по зверненню стягнення на таке майно.

У цьому контексті суд відзначає, що з цих підстав неможливим є, зокрема, й вчинення чи подальше тривання арешту зазначеного вище майна в межах виконавчого провадження, де боржником виступає стороння особа й майно не є предметом іпотеки. Відтак, існуючий арешт не відповідає меті такого виконавчого провадження і порушує права інших осіб, оскільки не враховує того, що майно вже не обтяжене іпотекою та не перебуває у власності боржника.

Таким чином, існуючі на цей час заходи, вжиті державним виконавцем по зверненню стягнення на вказане вище майно за постановою від 07.05.2015 року ВП №48963412, в звязку з істотними змінами в правовідносинах і виникненням нових обставин, про які йдеться вище, є безпідставними, а подальший арешт цього майна є необґрунтованим і протиправним.

Одночасно суд зазначає, що скасування акта субєкта владних повноважень як способу захисту порушеного права, про що просить позивач у даній справі, може бути наслідком протиправності такого акта й застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Однак, як уже було зазначено, на час винесення оспорюваної постанови про накладення арешту державний виконавець діяв правомірно, обставини ж, які роблять такий арешт неправомірним, настали пізніше, в звязку з чим. задоволення такої вимоги позивача є необґрунтованим.

У той же час, суд звертає увагу на те, що ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому, вихід за межі позовних вимог повинен безумовно узгоджуватися й бути спрямованим на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що є завданням адміністративного судочинства у відповідності до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, та, відповідно, на ефективне відновлення порушених прав таких осіб і усунення їх порушень.

Таким чином, ураховуючи дійсні обставини справи, реально існуючий факт порушення прав та інтересів ОСОБА_2, до якої перейшло право власності на колишній предмет іпотеки, суд приходить до переконання про необхідність відновлення таких порушених прав та інтересів позивача, ефективним способом захисту яких буде звільнення з-під арешту іпотечного майна, а не визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця.

У цьому контексті суд також вважає за необхідне покликатися на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та її протоколів. Так, відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею ж 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини при вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обовязковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, суд, який також здійснює правозастосовну діяльність й є основним засобом захисту прав, свобод та інтересів особи повинен обирати той спосіб захисту порушеного права, який буде ефективним та забезпечить реальне відновлення порушеного права особи. Такий висновок кореспондує й позиції Конституційного Суду України, який у п.9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року №3-рп/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

А тому, суд вважає, що для належного захисту прав та інтересів позивача, ефективного відновлення його прав та для реалізації завдань адміністративного судочинства, слід вийти за межі позовних вимог і прийняти рішення, яким звільнити іпотечне майна (нежитлові приміщення нежитлових приміщень загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5) з-під арешту, що відповідатиме вимогам справедливості й усуватиме існуючі порушення прав позивача.

Окрім того, оскільки арешт нежитлових приміщень загальною площею 992,4 кв.м, за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, в рамках виконавчого провадження ВП №48963412 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року №5011-34/7806-2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, шляхом його продажу з прилюдних торгів у рахунок погашення заборгованості ТзОВ «Металпак» за кредитним договором від 31.01.2011 року №4/2011 в сумі 36 391 933,34 грн. на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», є на цей час безпідставним і підлягає усуненню, шляхом звільнення з-під арешту відповідного майна, суд вважає можливим і доцільним задовольнити похідні вимоги позивача, а саме вимоги в частині скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження такого майна, які були внесені на підставі постанови державного виконавця про накладення арешту та оголошення заборони від 07.05.2015 року ВП №48963412.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 24, 69-72, 86, 87, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Звільнити з-під арешту іпотечне майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, площа ОСОБА_4, 5, арешт на яке накладено на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження ВП №48963412 від 07.05.2015 року, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3.

Скасувати запис про обтяження №15009385 від 29.10.2015 року, накладений на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження ВП №48963412 від 07.05.2015 року, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3.

Скасувати запис про обтяження №11820225 від 29.10.2015 року, накладений на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження ВП №48963412 від 07.05.2015 року, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) частину витрат по сплаті судового збору у сумі 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 82 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 жовтня 2016 року.