Постанова № 62030188, 12.10.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м.Житомир справа № 806/754/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гуріна Д.М., суддів: Попової О.Г., Капинос О.В.,

секретар судового засідання Коваль О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника УМВС України у Житомирській області ОСОБА_3,

представника УДАІ УМВС України у Житомирській області ОСОБА_4,

представник МВС України у судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, про визнання дій протиправними, визнання нечинними і скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

встановив:

25 лютого 2015 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі УМВС України в Житомирській області), Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі УДАІ УМВС України в Житомирській області) про визнання дій протиправними, визнання нечинними і скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду 2 березня 2015 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що він з 24 жовтня 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ України в Житомирській області на різних посадах. З 1 квітня 2014 року до 26 січня 2015 року він перебував на посаді інспектора з організації дорожнього руху відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Житомира, підпорядкованої УМВС України в Житомирській області. 26 січня 2015 року наказом УМВС України в Житомирській області за №17 о/с позивача звільнено зі служби на підставі пунктів 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Крім того позивач стверджує, що із вказаного наказу УМВС України в Житомирській області про його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ слідує, що підставою для його звільнення зі служби став наказ МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с «по особовому складу», з яким, як стверджує позивач, його ніхто не ознайомлював та про наявність якого він не знав. Просив визнати протиправними дії МВС України та УМВС України в Житомирській області щодо звільнення капітана міліції ОСОБА_1, зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України „Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VII та згідно з пунктом 62 „а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Визнати нечинним і скасувати наказ МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с „По особовому складу в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України „Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VII та згідно з пунктом 62 „а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Визнати нечинним і скасувати наказ УМВС України в Житомирській області від 26 січня 2015 року №17 о/с „По особовому складу в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України „Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VII та згідно з пунктом 62 „а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Поновити капітана міліції ОСОБА_1, в органах внутрішніх справ України з 26 січня 2015 року. Стягнути з УДАІ УМВС України в Житомирській області на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 26 січня 2015 року по день фактичного поновлення в органах внутрішніх справ України.

Під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме: позивач просить: визнати протиправними дії МВС України та УМВС України в Житомирській області щодо звільнення капітана міліції ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ з посади інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області з 26 січня 2015 року у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-УІІ та згідно з пунктом 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Визнати нечинним та скасувати наказ МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с По особовому складу в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ з посади інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та згідно з пунктом 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Визнати нечинним і скасувати наказ УМВС України в Житомирській області від 26 січня 2015 року №17 о/с По особовому складу в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ з посади інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та згідно з пунктом 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Зобовязати МВС України поновити капітана міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України з 26 січня 2015 року. Стягнути у солідарному порядку з МВС України, УМВС України в Житомирській області та УДАІ УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середньоденне грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 26 січня 2015 року по день прийняття постанови судом з розрахунку 168 грн 04 коп. за кожен робочий день (а.с.129-133). Заяву про уточнення позовних вимог прийнято судом (а.с.142).

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог пояснили, що звільнення позивача є незаконним та таким, що проведено з грубим порушенням норм чинного законодавства України. Також пояснили, що громадянин ОСОБА_5 відносно якого позивач склав протокол про адмінправопорушення від 9 січня 2014 року, не був звільнений від адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року №743-VII, оскільки справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 була закрита Богунським районним судом м.Житомира 1 квітня 2014 року за загальними положеннями Кодексу про адміністративні правопорушення України. Крім того на думку представника позивача вказана обставина встановлена виправдувальним вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 18 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2016 року у кримінальному провадженні №42015060000000015 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, тобто за внесення до протоколу від 9 січня 2014 року завідомо неправдивих відомостей про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення. ОСОБА_5, як свідок, був допитаний судом та підтвердив, що не має до ОСОБА_1 будь-яких претензій, не спростував факту не вчинення ним адміністративного правопорушення та повідомив, що не був звільнений судом від адміністративної відповідальності за Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких Законів України» від 21 лютого 2014 року. Таким чином до позивача протиправно було застосовано пункт 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади». На думку позивача та його представника лише у разі звільнення ОСОБА_5 судом від адміністративної відповідальності згідно статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких Законів України» до ОСОБА_1 підлягала б застосуванню норма пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Представник відповідача МВС України у судове засідання не зявився, про причини неявки у судове засідання не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.157). 28 вересня 2016 року надіслав на адресу суду заперечення на адміністративний позов (а.с.147-150). У запереченнях проти позовних вимог заперечував та просив відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що позивач був атестованим співробітником органів внутрішніх справ України та проходив службу в УДАІ УМВС України в Житомирській області. На підставі отриманої інформації про вчинення ОСОБА_1, як посадовою особою, протиправних дій відносно учасників «Автомайдану» відповідно до наказу МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с було прийнято рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України. У звязку з тим, що ОСОБА_1 проходив службу в УМВС України в Житомирській області (останнє було роботодавцем позивача) на підставі наказу МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с було видано наказ УМВС України в Житомирській області від 26 січня 2015 року №17 о/с, яким позивача було звільнено з органів внутрішніх справ. Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ з 26 січня 2015 року, представник МВС України зазначив, що 2 липня 2015 було прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 7 листопада 2015 року та який було офіційно опубліковано 6 серпня 2015 року в офіційному віснику «Голос України». У звязку із прийняттям зазначеного закону в Україні створюються органи Національної поліції та ліквідуються органи внутрішніх справ. Відповідно до пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби через скорочення штатів. Крім того у звязку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» наказом МВС України від 6 листопада 2015 року №1388 «Про організаційно-штатні зміни» скорочено усі посади органів внутрішніх справ України. З наведеного вбачається про необґрунтованість даної позовної вимоги та неможливість поновлення позивача в органах внутрішніх справ, у звязку із ліквідацією останніх. Крім того, позивач проходив службу в УМВС України в Житомирській області, а не у МВС України. Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ УМВС України в Житомирській області перебуває у стані припинення та на даний час не ліквідоване. З наведеного вбачається, що МВС України не є роботодавцем позивача (останній не проходив службу безпосередньо у МВС України), а тому позовна вимога про поновлення позивача на службі необґрунтована. Щодо позовної вимоги про стягнення з МВС України, УМВС України в Житомирській області та УДАІ УМВС України в Житомирській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу представник МВС України зазначив, що враховуючи те, що ОСОБА_1 проходив службу в УМВС України в Житомирській області, яке, як зазначалося вище, на даний час не ліквідоване, та отримував там грошове забезпечення то позовна вимога щодо стягнення з МВС України грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є необґрунтованою.

Представник відповідача УМВС України в Житомирській області у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував з підстав, що викладені у запереченнях на адміністративний позов (а.с.163-165). В обґрунтування заперечень пояснив, що звільнення позивача відбулося на підставі матеріалів, що були надані ДДАІ МВС України та УДАІ УМВС України в Житомирській області за наслідками виконання вказівки МВС України про проведення перевірки законності дій працівників Державної автомобільної інспекції МВС України під час складання адміністративних матеріалів у період з 25 листопада 2013 року до 20 лютого 2014 року відносно учасників громадського обєднання (руху) "Автомайдан". Перевіркою проведеною УДАІ УМВС України в Житомирській області було встановлено, що позивач у січні 2014 року склав адміністративний протокол від 9 січня 2014 року відносно члена ГО «Автомайдан» ОСОБА_5 про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який містив недостовірні відомості про порушення останнім правил дорожнього руху. За фактом складання адміністративних протоколів, в яких містились недостовірні відомості прокуратурою Житомирської області було відкрито кримінальне провадження від 11 березня 2014 року №42014060020000012 за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України. Згідно статей 3-5 Закону України «Про міліцію» діяльність міліції ґрунтується на принципах законності, гуманізму та соціальної справедливості. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій міліції. Отже, допустивши під час виконання службових обовязків складення адміністративного протоколу відносно учасника ГО «Автомайдан», що містять недостовірну інформацію, позивач вчинив вчинок, що дискредитує звання працівника міліції, внаслідок чого його було звільнено з органів внутрішніх справ. Вказане було реалізоване наказом МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с. Слід врахувати, що відповідно до Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затверджена наказом МВС України від 26 лютого 2009 року №77, складений адміністративний протокол є документом суворого обліку (пункт 9.1 Інструкції) та повинен зберігатися у підрозділі Державтоінспекції МВС за місцем проживання правопорушника (пункт 9.19 Інструкції). У подальшому прокуратурою Житомирської області вказане вище кримінальне провадження було закрито відповідною постановою від 20 травня 2014 року. Також МВС України на час видачі наказу не могло бути відомо, що прокуратурою Житомирської області винесена постанова про закриття кримінального провадження від 26 січня 2015 року стосовно позивача, оскільки зазначена постанова була винесена після видачі оскаржуваного наказу про звільнення позивача з ОВС.

Представник відповідача УДАІ УМВС України в Житомирській області, в судовому засіданні проти позову заперечував і просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 24 жовтня 2005 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах (а.с.15).

З 1 квітня 2014 року до 26 січня 2015 року працював на посаді інспектора з організації дорожнього руху відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області (а.с.15).

У березні 2014 року прокуратурою міста Житомира проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення відділенням ДАІ Житомирського МВ УМВС України в області, де перебував на службі позивач.

За результатами перевірки 11 березня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №42014060020000012 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, за фактом службового підроблення працівниками відділення ДАІ Житомирського МВ УМВС в Житомирській області.

Досудовим розслідування встановлено, що до УДАІ УМВС України в Житомирській області 4 січня 2014 року з УДАІ ГУ МВС України в Київській області надійшли матеріали щодо скоєння 29 грудня 2013 року водіями конкретних транспортних засобів, які зареєстровані на території Житомирської області, порушення вимог Правил дорожнього руху. Вимагалося до 15 січня 2014 року встановити осіб, які керували цими транспортними засобами, скласти відносно них протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у подальшому направити ці матеріали до суду для розгляду та прийняття рішення згідно чинного законодавства (а.с.33).

У додаток до вказаних матеріалів був долучений «Алгоритм дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно осіб, які порушили ПДР», який 5 січня 2014 року був направлений засобами електронного зв'язку з Департаменту ДАІ МВС України на адресу УДАІ УМВС України в Житомирській області. Вказаним документом був передбачений чіткий порядок дій працівників підрозділів державтоінспекції при отриманні матеріалів адміністративного провадження щодо складання відповідних протоколів та їх направлення до суду для притягнення винних осіб до відповідальності (а.с.32).

Під час розгляду даних матеріалів зокрема ОСОБА_1 діяв у відповідності до посадової інструкції від 22 січня 2014 року (а.с.24-26) та наданого алгоритму дій, встановив особу, якій належав вказаний транспортний засіб (а.с.34) та вжив заходів для її виклику до відділення державтоінспекції Житомирського МВ УМВС.

За результатами розгляду вказаних матеріалів ОСОБА_1, на підставі рапортів працівників УДАІ ГУ МВС України в Київській області, 9 січня 2014 року складено протокол про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, в якому визначені порушення громадянином ОСОБА_5 вимог пункту 2.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та спрямовано адміністративні матеріали до Богунського районного суду м.Житомира для розгляду по суті (а.с.37).

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 1 квітня 2014 року провадження у справі №295/3195/14-п про адміністративне порушення за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_5 закрито у звязку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а.с.101).

Судом встановлено, що ОСОБА_5, відносно якого позивач склав протокол про адміністративне правопорушення від 9 січня 2014 року, не був притягнутий до адміністративної відповідальності, як учасник мирних акцій протесту у грудні 2013 року.

Наказом міністра МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с "По особовому складу" відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади" та згідно з пунктами 62 "а", 66 Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинку, що дискредитують звання рядового і начальницького складу по Управлінню МВС України в Житомирській області, зокрема, капітана міліції ОСОБА_1, інспектора з організації дорожнього руху відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області (а.с.21).

На виконання зазначеного наказу УМВС України в Житомирській області видано 26 січня 2015 року наказ за №17 о/с «По особовому складу» яким оголошено наказ МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с. відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII та згідно з пунктами 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу капітана міліції ОСОБА_1, інспектора з організації дорожнього руху відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомир, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області (а.с.23).

Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 2 лютого 2015 року (на звороті а.с.22).

У судовому засіданні з'ясовано, що фактичною підставою для звільнення позивача слугувало те, що за наслідками проведеної УДАІ УМВС України в Житомирській області перевірки законності дій працівників Державної автомобільної інспекції МВС України під час складання адміністративних матеріалів у період з 25 листопада 2013 року до 20 лютого 2014 року відносно учасників громадського об'єднання (руху) "Автомайдан" встановлено, що ОСОБА_1 9 січня 2014 року склав адміністративний протокол АБ2 №426665, відносно члена ГО "Автомайдан" ОСОБА_5 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який містив недостовірні відомості про порушення вказаною особою правил дорожнього руху (а.с.37).

За наведених обставин МВС України дійшло висновку про проведення люстрації відносно позивача за критерієм, наведеним у пункті 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Стосовно доводів позивача про визнання протиправними дій МВС України та УМВС України в Житомирській області, суд зазначає наступне.

Позивач в обґрунтування зазначеної вимоги посилається на те, що Міністр внутрішніх справ України не наділений повноваженнями щодо звільнення осіб з посад, не віднесених до додатку №2 до наказу МВС України від 30 червня 2011 року №378 "Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ», у якому міститься перелік категорій працівників органів внутрішніх справ які підлягають звільненню міністром внутрішніх справ України.

Суд не погоджується із такими твердженнями позивача, враховуючи слідуюче.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі Дисциплінарний статут).

У відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема: звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною 1 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про безпідставність позову в частині визнання неправомірними дій МВС та УМВС України в Житомирській області щодо прийняття спірних наказів у частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Стосовно позовної вимоги про визнання нечинними та скасування наказу МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с та наказу УМВС України в Житомирській області від 26 січня 2015 року №17 о/с По особовому складу в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ з посади інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та згідно з пунктом 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені у Законі України від 16 вересня 2014 року №1682-VII, який набрав чинності з 16 жовтня 2014 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон України №1682-VII).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України №1682-VII очищення влади (люстрація), - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України №1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації) наведено у статті 2 Закону України №1682-VII.

Частиною 3 статті 1 Закону України №1682-VII встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України №1682-VII заборона, передбачена частиною 3 статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України від 29 січня 2014 року №737-VII "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань", Закону України від 21 лютого 2014 року №743-VII "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України".

Статтею 4 Закону України від 21 лютого 2014 року №743-VII "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" (далі Закон України №743-VII) передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення пов'язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України №743-VII виконання цього Закону в частині звільнення від адміністративної відповідальності осіб, зазначених у статті 4 цього Закону, покладається на суди.

Питання про застосування цього Закону суд вирішує в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання (стаття 7 Закону України №743-VII).

Аналогічні норми містили положення Закону України від 29 січня 2014 року №737-VII «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» (далі - Закон України №737-VII).

Системний аналіз положень вказаних нормативних актів дає підстави суду дійти висновку, що передбачена Законом України №1682-VII заборона щодо перебування на посаді працівника правоохоронного органу може бути застосована до осіб при сукупності таких обставин: така особа в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймала посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно учасників масових акцій протесту; участь порушника в таких масових акціях протесту повинна бути встановлена та доведена; учасник масових акцій протесту повинен бути притягнутий, зокрема, до адміністративної відповідальності за дії, які вчинені ним під час таких акцій протесту та, в подальшому, повинен бути звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону України №743-VII та Закону України №737-VII; звільнення від адміністративної відповідальності має відбутись за заявою порушника згідно з рішенням суду в порядку, визначеному Законами України №743-VII та №737-VII.

У даному випадку, як вже зазначалось, судом встановлено, що ОСОБА_5 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, які вказані у складеному позивачем протоколі про адміністративне правопорушення, а також не був звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону України №743-VII та Закону України №737-VII.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами МВС України та УМВС України в Житомирській області при прийнятті оскаржуваних наказів безпідставно застосовано до позивача положення Закону України №1682-VII та звільнено позивача із займаної посади.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 5 Закону України №1682-VII передбачає проведення перевірки наявності заборон за цим законом.

Звільнення проводиться за наслідками висновку такої перевірки (частина 14 статті 5 Закону України №1682-VII).

Єдиним виключенням є пункт 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України №1682-VII яким встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: 1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; 2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.

Особи за зазначеними критеріями звільняються без проведення перевірки. Позивача звільнено за іншими критеріями, ніж передбачені частиною 1 статті 3 Закону України №1682-VII.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ, на підставі пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України №1682-VII без проведення перевірки передбаченої цим законом.

Проте, Закон України №1682-VII передбачає процедуру звільнення без проведення перевірки тільки за частиною 1 статті 3 цього Закону, отже не було дотримано процедуру звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки стосовно ОСОБА_1, відповідно до Закону України №1682-VII, не було проведено перевірку.

Враховуючи наведене, звільнення позивача на підставі пункту 10.частини 2 статті 3 Закону України №1682-VII не може вважатися правомірним, у зв'язку з порушенням порядку звільнення.

Крім цього, в оскаржуваних наказах вказано, що звільнення позивача з займаної посади проведено, у тому числі, на підставі пунктів 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29 липня 1991 року (далі Положення №114) особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби (пункт 62 Положення №114).

Окрім Положення, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються також Законом України 20 грудня 1991 року №565-XII «Про міліцію» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №565-XII) та Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Пунктами 66 і 67 Положення №114 передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Проаналізувавши зазначені норми матеріально права, суд дійшов висновку, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Допущені порушення при виконанні посадовою особою правоохоронного органу вимог законодавства, зокрема позивача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5, не містить ознак такого проступку, а підпадають під поняття порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту.

Стосовно доводів представника УМВС України в Житомирській області щодо відкриття за фактом складання адміністративних протоколів, в яких містились недостовірні відомості Прокуратурою Житомирської області кримінального провадження від 11 березня 2014 року №42014060020000012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи 20 травня 2014 року постановою Прокуратури Житомирської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014060020000012 від 11 березня 2014 року в частині службового підроблення працівниками відділення ДАІ Житомирського МВ УМВС України в області, закрите у звязку з відсутністю в їх діях (у тому числі ОСОБА_1А.) складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (а.с.28-31).

Окрім того, у матеріалах справи містяться, надані представником позивача рішення судів, з яких вбачається, що 18 квітня 2016 року вироком Житомирського районного суду Житомирської області у справі №278/563/15-к, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2016 року (а.с.109-116), ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України у звязку із відсутністю в його діянні складу злочину (а.с.102-108).

На переконання суду, МВС України та УМВС України в Житомирській області не доведено правомірність оскаржуваних наказів у частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області у відповідності до вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідачі 1 та 2, як суб'єкти владних повноважень, не надали до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій і рішень.

З огляду на наведене, суд вважає, що наказ МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ з посади інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та згідно з пунктом 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу та виданий на його виконання наказ УМВС України в Житомирській області від 26 січня 2015 року №17 о/с По особовому складу в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позов у цій частині задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобовязання МВС України поновити капітана міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України з 26 січня 2015 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 24 Положення №114 (зі змінами та доповненнями) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Отже, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області з 26 січня 2015 року, а позов у цій частині до задоволення.

Суд бере до уваги ту обставину, що УДАІ УМВС України у Житомирській області з 10 грудня 2015 року перебуває у стані припинення (а.с.138), проте станом на час розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи УДАІ УМВС України у Житомирській області не внесено.

Стосовно позовної вимоги про стягнення у солідарному порядку з МВС України, УМВС України в Житомирській області та УДАІ УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середньоденного грошового забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 26 січня 2015 року по день прийняття постанови судом з розрахунку 168 грн 04 коп. за кожен робочий день, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує положення постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати та наказ МВС України від 31 грудня 2007 року №499, яким затверджено Інструкцію про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою №6/4669 від 27 вересня 2016 року розмір середньоденного грошового забезпечення позивача на день звільнення (26 січня 2015 року) становив 101 грн 93 коп. (а.с.162). З урахуванням кількості календарних днів вимушеного прогулу за період з 26 січня 2015 року до 12 жовтня 2016 року - 624 дні, розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу становить (624 х 101 грн 93 коп.) 63604 грн 32 коп.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 січня 2015 року №48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ з посади інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та згідно з пунктами 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Визнати протиправним і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 26 січня 2015 року №17 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ з посади інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та згідно з пунктами 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України з 26 січня 2015 року на посаді інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 63604 грн 32 коп. середньоденного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 січня 2015 року до 12 жовтня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Д.М. Гурін

Судді О.Г. Попова

ОСОБА_7

Повний текст постанови виготовлено: 17 жовтня 2016 р.