Постанова № 62029588, 12.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року 810/2655/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд до Київської міської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною відмови та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправною відмову Київської міської митниці ДФС, оформлену у формі листа №4246/10/26-70-19-01 від 22.06.2016, в наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ТОВ "Фоззі-Фуд" з Державного бюджету України суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. №УРБ 10/14-2890 від 01.06.2016 та зобов'язати Київську міську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ "Фоззі-Фуд" суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. №УРБ 10/14-2890 від 01.06.2016 та подати його до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що митним органом за наслідками здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ Фоззі-Фуд митної вартості товарів, що імпортувались на територію України, було прийнято ряд рішень про коригування митної вартості, на підставі яких товариством було сплачено додатково 676006,12 грн. митних платежів. При цьому, рішенням судів в адміністративних справах №826/10221/13-а, №826/13995/13-а, №826/12803/13-а, №826/18645/13-а, №826/39/14, №826/20910/13-а, №810/5073/14, №810/2020/14, №826/18064/13-а, №810/3215/14, №810/847/15 вказані рішення про коригування митної вартості були скасовані.

Позивач стверджує, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларантові у спосіб, що передбачений Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618.

Позивач зазначає, що звернувся до відповідача з відповідною заявою про повернення надміру сплачених митних платежів, однак листом №4246/10/26-70-19-01 від 22.06.2016 Київська міська митниця ДФС відмовила у поверненні заявленої суми.

Відмову відповідача у повернені ТОВ Фоззі-Фуд надміру сплачених грошових коштів позивач вважає протиправною, оскільки товариством виконані усі вимоги, що передбачені чинним законодавством з метою підтвердження факту надмірної сплати митних платежів та додані вичерпні документи, що підтверджують числове значення таких сум.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що скасування рішень митниці про коригування митної вартості товарів не тягне за собою автоматичного визначення методу визначення митної вартості товарів, заявленого позивачем, а тому, до того часу, поки не буде визначений новий метод визначення митної вартості товарів, вирахувати суму надміру сплачених грошових зобов'язань неможливо. Оскільки митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа надала до суду письмові пояснення в яких зазначила, що повернення органами державної казначейської служби помилково та/або надміру сплачених митних платежів можливе виключно на підставі висновку контролюючого органу.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання, призначене на 05.10.2016, не зявились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Водночас матеріали справи містять клопотання позивача та третьої особи про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд, ідентифікаційний код 32294926, місцезнаходження: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, зареєстроване як юридична особа 02.12.2002.

У січні 2013 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (риба свіжоморожена морська Скумбрія) за контрактом №455 від 29.11.2012 з Iceland Pelagic ehf було подано до митного органу митну декларацію №100270000/0000/2013/261810 від 08.01.2013

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаній митній декларації митною вартістю та прийняте рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/310002/2 від 09.01.2013.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 21578,06 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2013 у справі №826/10221/13-а (т.1, а.с. 50-57), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 (т.1, а.с. 58-62) та ухвалою Вищого адміністративного суду від 27.11.2014 (т.1, а.с. 63-67), адміністративний позов задоволено, рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/310002/2 від 09.01.2013 визнано протиправним та скасовано.

У лютому 2013 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (вироби із паперу, альбоми для фотокарток) за контрактом №30-11S/2011 від 19.04.2011 з Canpol Sp.z.o.o. було подано до митного органу митну декларацію №100250000/2013/023871 від 01.02.2013.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаній митній декларації митною вартістю та прийняте рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/500034/2 від 01.02.2013.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 10141,97 грн.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06.08.2015 №К/800/29020/14 (т.1, а.с. 83-86), адміністративний позов задоволено, рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/500034/2 від 01.02.2013 визнано протиправним та скасовано.

У лютому 2013 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (форель) за контрактом №133 від 01.02.2010 з Norway Royal Salmon AS було подано до митного органу митну декларацію №100250000/2013/023990 від 05.02.2013.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою у вказаній митній декларації митною вартістю та прийняте рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/500038/2 від 06.02.2013.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошової суми у промірі 37889,33 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2013 у справі №826/12803/13-а (т.1, а.с. 91-96), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 (т.1, а.с. 97-98), адміністративний позов задоволено, рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/500038/2 від 06.02.2013 визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2015 №К/800/58760/14 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС) відмовлено (т.1, а.с. 99).

У травні 2013 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (консервовані ананаси) за контрактом № 070610 від 07.06.2010 з Takerng Pineapple Industrial Co., Ltd було подано до митного органу митну декларацію №100250000/2013/028061 від 24.05.2013.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою у вказаній митній декларації митною вартістю та прийняте рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/500265/1 від 24.05.2013.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошової суми у розмірі 5748,74 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 у справі №826/18645/13-а (т.1, а.с. 102-110), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2014 (т.1, а.с. 112-117), адміністративний позов задоволено, рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/500265/1 від 24.05.2013 визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2015 №К/800/13125/14 відмовлено у задоволенні касаційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС) (т.1, а.с. 118-120).

У липні 2013 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (риба свіжоморожена - скумбрія) за контрактом №482 від 13.02.2013 з «Inverso LLP» було подано до митного органу митні декларації від 02.07.2013 №100250000/2013/029728 та №100250000/2013/029726.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаних митних деклараціях митною вартістю та прийняті рішення про коригування митної вартості від 02.07.2013 №100250000/2013/500064/2 та №100250000/2013/500063/2, відповідно.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 46960,84 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 (т.1, а.с. 131-135), адміністративний позов задоволено, рішення про коригування митної вартості від 02.07.2013 №100250000/2013/500064/2 та №100250000/2013/500063/2 визнані протиправними та скасовані.

У липні 2013 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (вішалки, щітки для одягу) за контрактом від 05.06.2012 №044-11S/2012 з Guangxi Yikai Industry було подано до митного органу митну декларацію від 02.07.2013 №100250000/2013/029757.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаній митній декларації митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 03.07.2013 №100250000/2013/680068/2.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 12796,19 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2014 у справі №826/20910/13-а (т.1, а.с. 139-145), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 (т.1, а.с. 146-148), адміністративний позов задоволено, рішення про коригування митної вартості від 03.07.2013 №100250000/2013/680068/2 визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 №К/800/23713/14 відмовлено у задоволенні касаційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС) (т.1, а.с. 149-151).

У лютому 2014 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (вішалки) за контрактом від 05.06.2012 №044-11S/2012 з Guangxi Yikai Industry було подано до митного органу митну декларацію від 11.02.2014 №100250002/2013/061320.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаній митній декларації митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 11.02.2014 №100250002/2014/000066/2.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошової суми у розмірі 14798,52 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 у справі №810/5073/14 (т.1, а.с. 155-161) та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 (т.1, а.с. 162-164) адміністративний позов задоволено, рішення про коригування митної вартості від 11.02.2014 №100250002/2014/000066/2 визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 №К/800/60246/14 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС) відмовлено (т.1, а.с. 166).

У вересні 2013 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (лосось атлантичний) за контрактом від 01.02.2010 №133 з Norway Royal Salmon ASA було подано до митного органу митну декларацію від 02.09.2013 №100250000/2013/032489.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаній митній декларації митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 02.09.2013 №100250000/2013/500195/2.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 47186,16 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 у справі №810/2020/14 (т.1, а.с. 169-184), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 (т.1, а.с. 175-179), адміністративний позов задоволено, рішення про коригування митної вартості від 02.09.2013 №100250000/2013/500195/2 визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 №К/800/40047/14 відмовлено у задоволенні касаційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС) (т.1, а.с. 180-182).

У травні 2013 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (скумбрія) за контрактом від 29.11.2012 №455 з Iceland Pelagic ehf було подано до митного органу митну декларацію від 15.05.2013 №100250000/2013/027679.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаній митній декларації митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 17.05.2013 №100250000/2013/027764.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 28730,06 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 у справі №826/18064/13-а (т.1, а.с. 189-193), адміністративний позов задоволено, рішення про коригування митної вартості від 17.05.2013 №100250000/2013/027764 визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016 №К/800/29135/14 відмовлено у задоволенні касаційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС) (т.1, а.с. 194-196).

У листопаді-грудні 2013 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (риба свіжоморожена - скумбрія) за контрактом від 29.11.2012 №455 з Iceland Pelagic ehf було подано до митного органу ряд митних декларацій, а саме: №100250000/2013/036552 від 26.11.2013, №100250000/2013/036754 від 28.11.2013, №100250000/2013/036821 від 29.11.2013, №100250000/2013/036828 від 29.11.2013, №100250000/2013/036816 від 29.11.2013, №100250002/2013/036997 від 03.12.2013, №100250002/2013/036996 від 03.12.2013, №100250002/2013/037006 від 03.12.2013, №100250002/2013/037032 від 04.12.2013, №100250002/2013/038228 від 26.12.2013, №100250002/2013/038226 від 26.12.2013, №100250002/2013/038272 від 27.12.2013.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаних митних деклараціях митною вартістю та прийняті рішення про коригування митної вартості: №100250000/2013/500449/2 від 26.11.2013, №100250000/2013/500466/2 від 28.11.2013, №100250000/2013/500468/2 від 29.11.2013, №100250000/2013/500472/2 від 29.11.2013, №100250000/2013/500470/2 від 29.11.2013, №100250002/2013/200483/2 від 03.12.2013, №100250002/2013/500482/2 від 03.12.2013, №100250000/2013/500486/2 від 03.12.2013, №100250002/2013/500487/2 від 04.12.2013, №100250002/2013/500543/2 від 26.12.2013, №100250002/2013/500544/2 від 26.12.2013, №100250002/2013/500549/2 від 27.12.2013.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 322505,76 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі №810/3215/14 (т.1, а.с. 221-235), адміністративний позов задоволено частково, вказані рішення про коригування митної вартості визнані протиправними та скасовані.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 №К/800/10802/15 постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 залишено в силі (т.1, а.с. 241-246).

У вересні-листопаді 2014 року позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (риба свіжоморожена - скумбрія) за контрактом від 13.02.2013 №482 з Inverso LLP було подано до митного органу митні декларації №100260006/2014/157137 від 10.09.2014, №100260006/2014/157134 від 10.09.2014 та №100260006/2014/158023 від 24.11.2014.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаних митних деклараціях митною вартістю та прийняті рішення про коригування митної вартості: №100260006/2014/000013/2 від 10.09.2014, №100260006/2014/000012/2 від 10.09.2014, №100260006/2014/000087/2 від 24.11.2014.

Задекларовані товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошової суми розмірі 127670,49 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2015 у справі №810/847/15 (т.2, а.с. 3-11), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 (т.2, а.с. 11-17), адміністративний позов задоволено, рішення про коригування митної вартості №100260006/2014/000013/2 від 10.09.2014, №100260006/2014/000012/2 від 10.09.2014 та №100260006/2014/000087/2 від 24.11.2014 визнані протиправними та скасовані.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 №К/800/27682/15 відмовлено у задоволенні касаційної скарги Київської міської митниці ДФС (т.2, а.с. 18-21).

Судом встановлено, що загальна сума митних платежів, сплачених позивачем внаслідок прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості, які у подальшому були скасовані, складає 676006,12 грн.

01 червня 2016 року ТОВ Фоззі-Фуд звернулось до Київської міської митниці ДФС із заявою №УРБ 10/14-2890 про повернення надміру сплачених коштів, у якій просило повернути надміру сплачені митні платежі у розмірі 676006,12 грн. шляхом зарахування їх на депозитний рахунок типу 3734 ТОВ Фоззі-Фуд для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава (т.1, а.с. 30-41).

Київська міська митниця ДФС листом від 22.06.2016 №4246/10/26-70-19-01 у задоволенні заяви про повернення надміру сплачених митних платежів відмовила (т.1, а.с. 21-29). Обґрунтовуючи відмову митниця зазначила, що питання повернення коштів не було предметом розгляду в адміністративних справах №826/10221/13-а, №826/13995/13-а, №826/12803/13-а, №826/18645/13-а, №826/39/14, №826/20910/13-а, №810/5073/14, №810/2020/14, №826/18064/13-а, №810/3215/14, №810/847/15. Крім цього, відповідач стверджує, що при скасуванні рішень про коригування митної вартості судами не було встановлено, що внаслідок скасування такого рішення виникли надмірно сплачені кошти, які підлягають поверненню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, Київська міська митниця ДФС дійшла висновку про відсутність правових підстав для підготовки та направлення до органу Державного казначейства України висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, повязаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України відсутнє, але воно міститься у податковому законодавстві.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 Митного кодексу України у визначення поняття митні платежі, з-поміж іншого, включено і ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За змістом частин 1 - 4 статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобовязаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини 5 статті 301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Процедуру повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (далі Порядок №618).

Згідно з положеннями розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №618).

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №618).

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №618).

Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України (пункт 4 розділу ІІІ Порядку №618).

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №618 керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Порядку №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Також, відповідно до пунктів 5 та 7 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України №882/1188 від 30.12.2013 (далі - Порядок № 882/1188), повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242.

За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 882/1188, орган Міндоходів несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Пунктом 9 Порядку № 882/1188 встановлено, що висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 10 Порядку №882/1188 на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань у визначеному законодавством порядку. Орган Казначейства протягом п'яти робочих днів повідомляє відповідний орган Міндоходів про перерахування сум помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань на рахунки банків та через підприємства поштового зв'язку, уповноважені здійснювати готівкові розрахунки з платниками податків, зазначені у висновку, після чого орган Міндоходів у строк не пізніше п'яти робочих днів повідомляє платників податків про можливість отримання належних їм коштів.

Таким чином, наведені вище норми свідчать про те, що підставою для виплати Державним казначейством України надмірно сплачених коштів є висновок митного органу про повернення з Державного бюджету України помилково і/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

Передумовою підготовки та направлення такого висновку до органу Державного казначейства України є: 1) звернення суб'єкта господарювання до митного органу із відповідною заявою; 2) проведення, у разі необхідності, відповідними структурними підрозділами митного органу, до якого подано заяву, перевірки на підставі пункту 4 розділу III Порядку №618; 3) встановлення митними органами наявності факту переплати; 4) складення відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що митним органом не вжито жодних передбачених чинним законодавством дій щодо підготовки відповідного висновку, а лише надано письмову відмову про відсутність підстав для повернення коштів з Державного бюджету України.

При цьому, наведені у такій відмові підстави, суд оцінює критично.

З приводу доводів відповідача відносного того, що питання повернення коштів не було предметом судового розгляду в адміністративних справах №826/10221/13-а, №826/13995/13-а, №826/12803/13-а, №826/18645/13-а, №826/39/14, №826/20910/13-а, №810/5073/14, №810/2020/14, №826/18064/13-а, №810/3215/14, №810/847/15, суд зазначає, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, з чого слідує, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Отже питання про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів не могло бути предметом розгляду у справах №826/10221/13-а, №826/13995/13-а, №826/12803/13-а, №826/18645/13-а, №826/39/14, №826/20910/13-а, №810/5073/14, №810/2020/14, №826/18064/13-а, №810/3215/14, №810/847/15, оскільки постановивши рішення про стягнення таких сум (митних платежів) суд втрутився б у виключну компетенцію митного органу, що не відповідає принципам та завданню адміністративного судочинства.

Водночас суд зазначає, що процедура повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів здійснюється у порядку, встановленому у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, Порядку №618 та Порядку № 882/1188, яким безальтернативно визначений алгоритм дій платника податків (декларанта), митного органу та органу казначейства у правовідносинах, повязаних повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Цей порядок (алгоритм дій) виключає повернення помилково та/або надміру сплачених обовязкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, повязаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 №21-1465а15, від 25.11.2014 №21-207а14, від 24.03.2015 №21-3а15, які відповідно до положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, не є передумовою для повернення надміру сплачених митних платежів вирішення цього питання безпосередньо у резолютивній частині судового рішення, прийнятого за наслідками перевірки законності рішення митного органу про коригування митної вартості.

Щодо доводів відносно того, що при скасуванні рішень про коригування митної вартості судами не було встановлено, що внаслідок скасування такого рішення виникли надмірно сплачені кошти, які підлягають поверненню з Державного бюджету України, суд звертає увагу, що питання повернення надміру сплачених коштів не було предметом розгляду справ №826/10221/13-а, №826/13995/13-а, №826/12803/13-а, №826/18645/13-а, №826/39/14, №826/20910/13-а, №810/5073/14, №810/2020/14, №826/18064/13-а, №810/3215/14, №810/847/15, тому такі обставини і не встановлювались судом.

Разом з цим суд зазначає, що визначення поняття надміру сплаченого грошового зобовязання міститься у пункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, і саме на митний орган пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №618 покладений обовязок щодо перевірки факту перерахування митних платежів з відповідного рахунку субєкта господарювання до Державного бюджету України та встановлення наявності переплати.

Крім того, факт наявності надмірної сплати митних платежів може бути встановлено під час контролю правомірності дій та рішень митного органу у правовідносинах, що стосуються безпосереднього повернення надміру сплачених грошових коштів.

У даному випадку суд зазначає, що саме внаслідок коригування митним органом митної вартості задекларованих товарів, позивач змушений був сплатити додаткові митні платежі у розмірі 676006,12 грн. При цьому фактична сплата митних платежів, з урахуванням рішень про коригування митної вартості, підтверджується митними деклараціями, за якими товари випускались у вільний обіг на умовах сплати фінансової гарантії відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідач не заперечував проти правильності математичних розрахунків суми додаткових митних платежів у розмірі 676006,12 грн, здійснених позивачем у звязку із прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів, які, у подальшому, визнані судом протиправними та скасовані. Тому у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цієї суми.

Щодо твердження митного органу про те, що скасування рішень митниці про коригування митної вартості товарів не тягне за собою автоматичного визначення методу визначення митної вартості товарів, заявленого позивачем, а тому, до того часу, поки не буде визначений новий метод визначення митної вартості товарів, вирахувати суму надміру сплачених грошових зобов'язань неможливо, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 52 Митного кодексу України платник податків самостійно зазначає (визначає) величину митної вартості у поданій митній декларації, однак, митниця за результатами здійсненого контролю величини митної вартості має право приймати рішення про коригування цього показника (стаття 55 Митного кодексу України).

Водночас, якщо рішення про коригування митної вартості скасоване - це свідчить про те, що митниця не змогла довести його правомірність, а тому, з урахуванням положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України, заявлена декларантом величина митної вартості повинна вважатися такою, що визнана автоматично.

У цьому контексті слід зазначити, що задовольняючи адміністративні позови ТОВ Фоззі-Фуд про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості суди у справах №826/10221/13-а, №826/13995/13-а, №826/12803/13-а, №826/18645/13-а, №826/39/14, №826/20910/13-а, №810/5073/14, №810/2020/14, №826/18064/13-а, №810/3215/14, №810/847/15 виходили з того, що митним органом не було наведено обґрунтованих сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, тоді як подані позивачем додаткові документи були оформлені належним чином та не містили розбіжностей, підтверджували вартість товару, їх дані піддавались обчисленню.

Отже, у даних справах було досліджено питання правомірності заявленого позивачем методу та, відповідно, правильності обчислення заявленої ним митної вартості.

Окрім цього, чинне законодавство не містить вимоги про необхідність проведення повторного контролю та перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів за умови скасування рішення митного органу про коригування митної вартості. Такі форми контролю можуть проводитись у визначеному для них порядку, але не можуть ставати на заваді поверненню надмірно сплачених коштів платнику податків.

Верховний Суд України неодноразово, зокрема, у постановах від 15.04.2014 (справа №21-29а14), від 12.11.2014 (справи №№ 21-268а14, 21-391а14), від 25.11.2014 (справа № 21-338а14), від 03.11.2015 (справа №21-422а15) зазначав, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

При цьому, у постановах від 16.09.2015 №21-1465а15, від 03.11.2015 року №21-2220а15 Верховний Суд України вказав, що у випадку необґрунтованої відмови митного органу у здійсненні митного оформлення товару та надмірною у зв'язку із цим сплатою декларантом митних платежів, належним способом захисту порушених прав є зобов'язання митницю скласти та надати управлінню ДКСУ висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Встановлені у справі обставини свідчать, що надмірна сплата митних платежів у розмірі 676006,12 грн. відбулась внаслідок прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості товару. Оскільки такі рішення митниці у подальшому були визнані протиправними та скасовані рішеннями судів у справах №826/10221/13-а, №826/13995/13-а, №826/12803/13-а, №826/18645/13-а, №826/39/14, №826/20910/13-а, №810/5073/14, №810/2020/14, №826/18064/13-а, №810/3215/14, №810/847/15, відмова Київської міської митниці ДФС у підготовці та наданні до органу Державного казначейства України висновку про повернення суми надміру сплачених митних платежів, оформлена листом від 22.06.2016 №4246/10/26-70-19-01, є протиправною.

Виходячи з вищенаведених положень, враховуючи, що відповідачем не було підготовлено висновок про повернення сум надмірно сплачених платежів у встановлений законодавством строк за результатами розгляду заяви позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобовязання Київську міську митницю ДФС скласти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ Фоззі-Фуд суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. №УРБ 10/14-2890 від 01.06.2016 та надати його до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судом рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Київської міської митниці ДФС, оформлену у формі листа №4246/10/26-70-19-01 від 22.06.2016, у наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ТОВ "Фоззі-Фуд" з Державного бюджету України суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. №УРБ 10/14-2890 від 01.06.2016.

Зобов'язати Київську міську митницю ДФС скласти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ "Фоззі-Фуд" суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. №УРБ 10/14-2890 від 01.06.2016 та надати його до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі Фуд (ідентифікаційний код 32294926, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) документально підтверджені судові витрати у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот пятдесят шість грн. 00 коп.) згідно платіжного доручення №3483598 від 17.08.2016 за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39422888; місцезнаходження: 03680, м. Київ, ОСОБА_1 Лепсе, буд. 8-А).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12.10.2016.