Постанова № 62029180, 07.10.2016, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6594/16-а

Провадження № 2-а/727/216/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2016 року

Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

за участю сторін:

- представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці справу адміністративного судочинства за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання незаконними дій субєкта владних повноважень та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В суд з адміністративним позовом звернувся позивач ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_4 Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання незаконними дій субєкта владних повноважень та стягнення коштів.

Мотивує заявлені позовні вимоги тим, що він працює на посаді судді Апеляційного суду Чернівецької області. 01.06.2005 року ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначили йому у відповідності до ст.1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» спеціальну пенсію за вислугу років. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ було внесено зміни до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до яких: тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Через зміни у законодавстві виплата йому спеціальної пенсії за вислугу років була призупинена з 01.04.2015 року, хоча робота на посаді судді йому дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не виплачувалася по 31.12.2015 р. Зазначає, що він був позбавлений права отримувати пенсію згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому що згідно пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VІІІ у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Проте спеціальний закон до 01.06.2015 року не був прийнятий, через що він з 01.06.2015 року втратив право на призначення пенсії на умовах та в порядку, передбаченому Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Посилається на те, що єдиною підставою невиплати йому спеціальної пенсії за вислугу років в період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року було те, що він мав право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», але так як з 01.06.2015 року, скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому вважає, що не має підстав для призупинення (невиплати) йому спеціальної пенсії за вислугу років згідно Закону Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та відповідачем ОСОБА_4 управлінням Пенсійного фонду України було направлено йому повідомлення на його звернення від липня 2016 року, яким йому було відмовлено у поновленні виплати спеціальної пенсії за вислугу років, за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року. Вважає дану відмову незаконною, такою, що не грунтується на законі, оскільки посилання відповідача на те, що призупинення (невиплата) спеціальної пенсії за вислугу років за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року відбувалося згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки у звязку неприйняттям спеціального Закону, передбаченого пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VІІІ, а він не підпадав під дію обмежень передбачених абзацом першим статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону № 213-VІІІ, яка діяла на час спірних правовідносин. Зокрема доводи відмови відповідача вважає протиправними і не виплаті йому спеціальної пенсії за вислугу років, за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, а тому, просить визнати неправомірними дії ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, щодо призупинення (невиплати) спеціальної пенсії за вислугу років з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року та зобовязати відповідача виплатити йому суму в розмірі 83814,66 грн. спеціальної пенсії за вислугу років за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, від останнього до суду поступила письмова заява із клопотанням розгляду справи у його відсутність; позовні вимоги позивачем підтримано в повному обсязі, які просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду пояснення в яких посилався на те, що позивачу ОСОБА_6 з 01.06.2005 року дійсно була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 - XII.06.07.2016 року позивач звернувся до ОСОБА_4 управління із заявою про поновлення виплати пенсії за вислугу років згідно Закону № 2262 з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року та листом ОСОБА_4 управління від 19.07.2016 року №240/С-11 надано відповідь на звернення позивача щодо відсутності підстав для поновлення пенсії за вислугу років згідно Закону № 2262 за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ внесено зміни в ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та викладено в такій редакції: Тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. За приписами п.2 Прикінцевих положень Законом України від 02.03.2015 року № 213- VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії. Починаючи з 01.04.2015 року особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» пенсія не виплачується. Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ у разі неприйняття до 01.06.2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. При цьому вказаний пункт не містить приписів щодо відновлення виплати пенсії як такої, у тому числі, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже обмеження у виплаті пенсії для працюючих пенсіонерів продовжують діяти, відповідно, правові підстави для поновлення виплати раніше призначеної пенсії згідно вказаного закону відсутні. Посилаються на те, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» входить до переліку законів, норми про пенсійне забезпечення яких, скасовується з 01.06.2015 року у відповідності до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ. Вважав в поясненнях, що робота позивача на посаді судді є умовою для виходу на пенсію відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів», тому навіть в разі відміни спеціальних пенсій, статус особи, яка працює на посаді судді залишається, оскільки з 01.06.2015 року відмінено лише призначення та перерахунок пенсій по спеціальних, а оскільки позивач в період дії вказаного Закону працював в Апеляційному суді Чернівецької області на посаді, віднесеній до категорій посад, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», виплата йому пенсії правомірно не проводилася з 01.04.2015 року, а пенсія за статусом ветерана військової служби позивачу, з 01.01.2016 було поновлено виплати пенсії згідно Закону № 2262 за вислугу років.

Пояснив, що розрахунок позовних вимог в розмірі 83814,66 грн. за період по 31.12.2015 року є необгрунтованим, оскільки безпідставно врахував розмір призначеної пенсії 9312,74 грн., не зважаючи на те, що сума заявлена до стягнення є обєктом оподаткування відповідно до положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (№ 71-VIII від 28.12.2014). З 01.02.2015 року з призначеної пенсії позивача справлявся податок на доходи фізичних осіб в сумі 848,81 грн. та військовий збір в сумі 84,88 грн. щомісячно. Розмір пенсії, яку отримував позивач перед припиненням її виплати, складав 8379,05 грн., що за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року складає лише 75411,45 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2, вивчивши і розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, відповідно заперечення, обєктивно дослідивши і оцінивши докази надані сторонами, в їх сукупності у межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 КАС Українивстановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. У відповідності до ст.11 КАС України,розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом відносно заявлених позовних вимог встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Зокрема, з 01.06.2005 року відповідач ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначили позивачу ОСОБА_6 у відповідності до ст.1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» спеціальну пенсію за вислугу років. (а.с.8).

Крім того, позивач ОСОБА_6 перебуває на обліку в ОСОБА_4 управління ПФУ в Чернівецькій області і отримував пенсію за вислугу років за період з 01.01.2015 року по 01.04.2015 року та за період з 01.01.2016 року (а.с.7).

Зважаючи на вказані обставини, в липні 2016 року позивач ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_4 Управління ПФУ в Чернівецькій області із заявою про поновлення йому виплати з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року призначеної раніше пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.5). За розглядом звернення відповідач відмовив у поновленні виплати з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року призначеної раніше пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про що надіслав письмову відповідь №240/С-11 від 19.07.2016 року на адресу позивача ОСОБА_6, якою повідомили, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ внесено зміни в ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та викладено в такій редакції: Тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється (а.с.6).

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»№ 213-VIII від 02.03.2015р., який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни дост.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких встановлено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченихзаконами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього поновлюється. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIIIпорядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Так, в судовому засіданні встановлено, що з 01 квітня 2015 року відповідач ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призупинило виплату пенсії позивачу ОСОБА_6, оскільки він обіймає посаду судді, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченихЗаконами України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, відповідно п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. А, оскільки до 01 червня 2015 року Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не було прийнято, з цього дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), є скасованими.

Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року. Отже, починаючи з 01.06.2015р. на думку суду відносно позивача не поширюються встановлені частиною першоюстатті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакціїЗакону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, оскільки з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії за віком. Такий висновок щодо правового застосування норм частини першоїстатті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та пункту 5 Прикінцевих положень Законувід 02 березня 2015 року №213-VIIIвідповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 серпня 2015 року (адміністративна справа № 202/4641/15-а).

З огляду на положення статей21,105,162 Кодексу адміністративного судочинства Україниадміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату належних сум пенсії відповідно до закону, а не самостійно їх обчислювати та приймати рішення про їх стягнення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 28 жовтня 2008 року (справи № 21-863во08 та № 21-739во08).

Відповідно до ч.2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Вимогами ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, та є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, крім наведеного, передбачають, що за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і повязану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене; а тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46Конституції Українивипливає, що кожна особа має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Вимогами ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 1, 2статті 8 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другоїстатті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті35та статтею46цьогоЗакону.

Частиною другою статті 46 Закону передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, внаслідок порушення норм чинного законодавства, допущено по відношенню до позивача протиправну бездіяльність, що виявилась у нездійсненні останньому відповідних виплат, починаючи з 01 квітня 2015 року, в зв'язку з чим, суд вважає відмову ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у поновленні позивачу ОСОБА_6 виплати пенсії за віком з 01 квітня 2015 року, - неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача.

Окремо, слід зазначити, щоЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015р., відповідно до п.п.2 п. 22 якого визначено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбаченихзаконами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються», на який посилався відповідач у своєму листі від 19.07.2016 р. № 240/С-11 про відмову для поновлення виплати такої пенсії з 01.04.2015 р., суд вважає, що вказаний Закон не передбачає підстав для відмови у поновленні виплати позивачу ОСОБА_6 пенсії за віком, починаючи з 01.04.2015 року, а лише встановлює обмеження щодо виплати пенсії/щомісячного грошового утримання особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених зокремаЗаконом України «Про судоустрій та статус суддів», починаючи з 1 січня 2016 року, відтак положення, передбаченіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015р. не підлягають застосуванню у даній справі.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь 83.814,66 грн. за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, з якого на думку суду підлягають стягненню податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, оскільки заявлена до стягнення є обєктом оподаткування відповідно до положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (№ 71-VIII від 28.12.2014).

Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_6 підлягають задоволенню шляхом зобов'язання ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області поновити виплату позивачу пенсії за віком, починаючи з 01.04.2015 р.

Відповідно до пункту 2Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскількиКонституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідностіКонституціїта у всіх необхідних випадках застосовуватиКонституцію, як акт прямої дії. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимогст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх заперечень та не обгрунтованості позовних вимог позивача.

Що стосується доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення в суд за захистом своїх прав, суд вважає ці доводи необґрунтованими виходячи з наступного.

Судом встановлено, що із заявою до відповідача ОСОБА_3 звернувся 06.07. 2016 року (а.с. 5), про що відповідно на заяві міститься відмітка ГУ ПФУ в Чернівецькій області за № 240/ С-11 від 06.07. 2016р. та 19.07. 2016 року за цим же номером ОСОБА_3 було надано відповідь відмову щодо поновлення виплати пенсії за вислугу років.

Будь яких даних про те, що відповідачем було повідомлено ОСОБА_3 про зупинення виплати йому раніше виплачуємої пенсії за вислугу років представником відповідача надано не було, а тому доводи відповідача в частині того, що позивач в квітні 2015 року дізнався про порушене право є безпідставними.

Отже, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав і в установлений законом шестимісячний строк Семенюк К,М. звернувся в суд з адміністративним позовом, так як саме 06.07. 2016 року дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

Що стосується доводів представника відповідача ОСОБА_2 висловлених в засіданні про відсутність надання позивачем доказів відносно заявлених вимог та доведеності з посиланням на докази відносно пропущення строків звернення в суд, дані доводи суд також вважає безпідставними оскільки згідно вимог ст. 71 ч. 2 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дїї чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Судом установлено, що представником ГУ АФУ в Чернівецькій області ОСОБА_2 в суд були подані заперечення проти позову позивача 19.09. 2016 року.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмету спору, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконними дій субєкта владних повноважень та стягнення коштів грунтується на законі і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 19, 22, 46, 55 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.40,41,45,46,47,49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та керуючись ст.ст.2,6-10,14,17,69,71,104,105,158-162,183-2 КАС України, суд, --

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання незаконними дій субєкта владних повноважень та стягнення коштів задовольнити.

Визнати неправомірними діїОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, щодо призупинення (невиплати) спеціальної пенсії за вислугу років ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) з з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року та зобовязати ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) 83814,66 грн. спеціальної пенсії за вислугу років за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року з врахуванням сум щодо податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (№ 71-VIII від 28.12.2014).

Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького адміністративного апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, шляхом подачі сторонами апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя Слободян Г.М.