Рішення № 62027460, 12.10.2016, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Кремінна

Справа № 414/1347/16-ц

Провадження № 2/414/443/2016

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Акулова Є.М.

секретаря Дегтяренко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач у позовній заяві вказує, що є інвалідом ІІ групи з 01.11.2000 року безстроково. З 2006 року він почав здійснювати догляд та матеріально підтримувати ОСОБА_3, у якої після смерті рідних, різко погіршився стан здоров»я.

16.07.2008 року рішенням Кремінського районного суду Луганської області ОСОБА_3 було визнано недієздатною та призначено над нею опікуном спочатку ОСОБА_4, а згодом 03.05.2012 року опікуна було замінено на ОСОБА_5. Він не міг бути призначений опікуном із за наявності в нього інвалідності, проте проживав з ОСОБА_3 однією сім»єю та здійснював за нею догляд.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла. Всі витрати на поховання він взяв на себе.

У встановлений законодавством строк він звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини ОСОБА_3, але йому було відмовлено у отриманні свідоцтва на право на спадщину у зв»язку з існуванням заповіту на іншу особу.

Він вважає вищевказаний заповіт недійсний, позаяк вчинений ОСОБА_3 під впливом тяжких для неї обставин, крім того на його думку він є її єдиним спадкоємцем після смерті останньої. Тому просить визнати вказаний заповіт недійсним, визнати за ним право власності на спадкове майно, скасувати заборону на відчуження домоволодіння та земельної ділянки та повернути йому судовий збір, позаяк згідно Закону він звільнений від його сплати, як інвалід ІІ групи.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечував проти постановлення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, жодних заперечень проти позову не надав.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів, постановивши заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до ст. ст. 1233, 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно з приписами ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно до приписів ч.2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч1 ст 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину.

У відповідності до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до приписів ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивач, - ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Муром Володимирської області (а.с.7), згідно чинного рішення Кремінського районного суду від 29.06.2016 року (а.с.22) постійного проживав разом з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 з 2008 року до дня смерті останньої, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14).

Померлій ОСОБА_3 дійсно належало на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок, літня кухня, прибудинкові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка для його обслуговування, площею 0,1244 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3(а.с.15,16,17,19), на яке встановлено заборону на відчуження, вчиненні за ухвалою суду від 05.07.2010 року (арешт нерухомого майна) (а.с.18).

ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Варварівка Кремінського району 30 серпня 2006 року склала заповіт, яким все своє майно, яке буде належати їй на день смерті, заповіла ОСОБА_2 (а.с.23).

16.07.2008 року чинним рішенням Кремінського районного суду Луганської області ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Варварівка Кремінського району, було визнано недієздатною та призначено над нею опікуном ОСОБА_4 (а.с.12), а згодом 03.05.2012 року опікуна було замінено на ОСОБА_5 (а.с.13).

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 13 березня 2009 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17.11.2010 року, було встановлено, що договір дарування від 30 серпня 2006 року, згідно якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар будинок, розташований в АДРЕСА_3, вчинено під впливом тяжких для неї обставин, чим вона поставила себе у вкрай невигідне для себе становище, тому вищевказаний договір було визнано недійсним (а.с.24-25).

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 10 червня 2011 року Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданий 26 жовтня 2007 року, на підставі рішення 11 сесії 5 скликання Кремінської міської ради від 16 травня 2007 року № 11/42, яким ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1243 га в межах згідно з планом за адресою АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та будівель , зареєстрований в Книзі видачі держаків за НОМЕР_5 визнано недійсним та зобов»язано відповідні державні органи вчинити необхідні дії для повернення земельної ділянки колишньому власнику.

Вирішуючи питання щодо визнання недійсності заповіту суд приймає до уваги преюдиціальний факт, встановлений чинним рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 13 березня 2009 року. Рішенням було визнано договір дарування від 30 серпня 2006 року, згідно якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар будинок, розташований в АДРЕСА_3, вчиненим під впливом тяжких для неї обставин, чим вона поставила себе у вкрай невигідне для себе становище, а тому недійсним.

Суд приходить до висновку, що і складений ОСОБА_3 заповіт, згідно якого вона заповіла все своє майно ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Тимошенко М.М., зареєстрований за НОМЕР_6, вчинений саме в той же день, 30.08.2006 року, що і договір дарування, теж необхідне визнати недійсним, з тих самих підстав.

Крім того, оскільки, при зверненні позивача до нотаріальної контори йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 (а.с.20-21), а позивач має право та бажає прийняти спадщину після смерті останньої, суд вважає що було порушено його законні права.

Заборона на відчуження домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3, вчинені за ухвалою суду від 05.07.2010 року (арешт нерухомого майна) підлягає скасуванню, позаяк були вчинені в рамках іншої цивільної справи, рішення в якій натепер набрало законної сили та виконано.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню останньому, позаяк він звільнений від його сплати на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як інвалід ІІ групи (а.с.41).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 215,233,1233,1235, 1257,1259,1264,1268,1296,1297 ЦК України, ст.ст.10,60,61, 226-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати недійсним заповіт, посвідчений 30.08.2006 року приватним нотаріусом Тимошенко М.М., зареєстрований за НОМЕР_6, згідно якого ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, як за спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності житловий будинок з побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, як за спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на земельну ділянку, площею 0,1244 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для обслуговування житлового будинку та прибудинкових споруд, за адресою : АДРЕСА_3.

Скасувати заборону на відчуження домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3, вчинені за ухвалою суду від 05.07.2010 року (арешт нерухомого майна).

Сплачений судовий збір у сумі 608 грн. на рахунок 31216206700151 згідно квитанції № 87851 від 28.07. 2016 року, номер терміналу 20010031, ID транзакції 32528798800000187851, повернути позивачеві - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який мешкає за адресою АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Є.М.Акулов