Ухвала суду № 62027303, 13.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/6260/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Заїки М.М.,

Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною постанови,

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року,

встановив:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова М.В. від 10 квітня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 36067993.

Зазначав, що державний виконавець протиправно закінчив виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2012 року № 7321/05 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки воно не виконане у повному обсязі в частині всіх присуджених на користь позивача коштів. Окрім того, відповідач не нарахував і не сплатив пеню за порушення строків виконання рішення суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано незаконною і скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова М.В. від 10 квітня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 36067993.

У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність його висновків обставинам справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як законну і обґрунтовану. Скаргу мотивує тим, що пеня, вказана у резолютивній частині рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2012 року № 7321/05, застосовується лише до справедливої сатисфакції, присудженої Європейським судом, і не застосовується до інших сум, що стягуються за національними судовими рішеннями. У державного виконавця відсутнє право стягувати кошти за рішенням суду на власний розсуд або за бажанням стягувача, оскільки Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» такі заходи не передбачені.

Сторони у судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 17 січня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36067993 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2012 року №7321/06 у справі «Алпатов та інші проти України» (одним із заявників є ОСОБА_4), згідно з яким:

(а) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, що залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку № 1, та 1500 євро, кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку № 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави - відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховується простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ОСОБА_4 зазначений Додатку № 1, йому присуджено до виплати 3000 євро, а рішенням національного суду, яке має виконати держава-відповідач, є постанова Каланчацького районного суду Херсонської області від 07 квітня 2009 року у справі №2-а-1580/09 про стягнення на користь ОСОБА_4 недоплаченої у 2007-2008 роках разової грошової допомоги, як ветерану війни - учаснику бойових дій, у сумі 3845,00 грн згідно з виконавчим листом № 2а-1580/09, виданим 22 квітня 2009 року Каланчацьким районним судом Херсонської області.

Відповідно до платіжного доручення від 26 лютого 2013 року № 331 на користь позивача виплачено кошти в сумі 31901,66 грн (еквівалент 3000 євро), а згідно з платіжним дорученням від 28 березня 2014 року № 53 було окремо сплачено 3845,00 грн як борг за рішенням національного суду.

10 квітня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 36067993 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з виконанням виконавчого документу у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, окружний суд виходив з того, що наявні в справі платіжні доручення свідчать про фактичне виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині сплати відшкодування в сумі 3000 євро та заборгованості за рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області в сумі 3845,00 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, вважав, що фактичне виконання в повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини згідно з виконавчим документом не відбулось. Пункт (а) рішення виконано з порушенням тримісячного строку на 1 рік і 10 днів, внаслідок чого має бути виконаний пункт (b) рішення Європейського суду з прав людини - нарахування простого відсотку.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV).

У статті 1 Закону № 3477-IV визначено наступні терміни:

виконання Рішення - а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру. Орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень;

відшкодування - а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.

Відповідно до статті 8 Закону № 3477-IV виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України.

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Зі змісту резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2012 року №7321/06 слідує, що держава-відповідач зобов'язана виконати рішення національного суду, ухвалене на користь ОСОБА_4, та сплатити йому протягом трьох місяців 3000 євро у тримісячний строк з дня набрання цим рішенням законної сили до 18 березня 2013 року.

Зі спливом тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму має нараховуватись простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Тобто, пеня застосовується у разі порушення встановленого Законом строку щодо виплати Стягувачеві відшкодування, присудженого Європейським судом з прав людини (у даному випадку 3000 євро).

Суди правильно виходили з того, що відшкодування в сумі 31901,66 грн (3000 євро) сплачено Міністерством юстиції України на користь позивача 26 лютого 2013 року, тобто, в межах встановленого строку, тому підстав для застосування пені немає.

Про можливість нарахування пені на інші суми (зокрема, за невиконання рішення національного суду) у рішенні Європейського Суду з прав людини та в Законі № 3477-IV не йдеться.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильного відмовив у задоволенні позову, оскільки рішення Європейського суду з прав людини виконано у повному обсязі, і це є підставою для закінчення виконавчого провадження за пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Та обставина, що кошти, присуджені ОСОБА_4 за рішенням національного суду в розмірі 3845,00 грн, виплачено йому зі спливом значного проміжку часу, не є підставою для нарахування пені, оскільки Законом № 3477-IV це не передбачено.

Можливість відшкодування частини втраченого доходу, за наявності певних умов, не свідчить про невиконання рішення суду в повному обсязі.

Виходячи з приписів статті 226 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Заїка М.М.

Пасічник С.С.