Рішення № 62026200, 13.10.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7056/16-ц

Провадження № 2/344/3743/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

13 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про визнання договору №002661 фінансового лізингу від 09.12.2015 року недійсним, стягнення 40 000,00 грн. сплаченого адміністративного платежу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про визнання договору №002661 фінансового лізингу від 09.12.2015 року недійсним, стягнення 40 000,00 грн. сплаченого адміністративного платежу, мотивуючи тим, що 09.12.2015 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №002661, предметом якого став автомобіль марки Chevrolet Cruze. Відповідно до додатків 1, 2 вартість предмету лізингу становить 15 936,25 дол. США (400 000,00 грн.), авансовий платіж 50,00%, сума виплат авансового платежу 7 968,13 дол. США, щомісячний авансовий платіж 664,01 дол. США, адміністративний платіж (10%) 1 593,63 дол. США, комісія за передачу (3%) 478,09 дол. США. 09.12.2015 року на виконання умов договору позивачем було здійснено адміністративний платіж в розмірі 40 000,00 грн. Станом на теперішній час позивач автомобіль так і не отримав. Вважає, що умови договору щодо нього є несправедливими, а тому договір фінансового лізингу підлягає визнанню недісним.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів наведених в позовній заяві, просили задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.76, 80).

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

У відповідності до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

09.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" та ОСОБА_1 було укладено договір №002661 фінансового лізингу.

Згідно п.1.1 даного договору предметом фінансового лізингу є транспортний засіб зазначений у даній статті та у Специфікації (Додаток №2 Договору), а саме: марка/модель Chevrolet Cruze, LS, обєм двигуна 1,6/бензин, тип КПП - МТ, привід - 4*2 (а.с.8-21).

09.12.2015 року на виконання умов договору, позивачем здійснено адміністративний платіж в розмірі 40 000,00 грн. (а.с. 81).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зіст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов"язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.1.7 та 4.1 оспорюваного договору фінансового лізингу вбачається, що предмет лізингу передається у користування Лізингоодержувачем протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

З договору фінансового лізингу та Додатку №1 вбачається, що адміністративний платіж у розмірі 10% від вартості предмета лізингу, підлягає сплаті Лізингоодержувачем за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору.

Частиною 2 ст.16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, підготовка документів для укладення договору не може бути послугою в розумінні п.17 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», а отже, відповідач не може безпосередньо включати витрати на них в ціну договору та зобов"язувати споживача їх оплатити.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено лізинговий платіж пов'язаний з укладенням самого договору фінансового лізингу.

Відповідно до пп.2 п.6 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Оскільки, за умовами спірного Договору лізингу, виконання зобов"язання відповідача за ним ставиться в залежність від факту внесення позивачем «адміністративного платежу» за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, наявні підстави для визнання договору недійсним в цілому.

Окрім того, договір лізингу не містить графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів у національній валюті гривні та сам обсяг таких платежів сторони не погодили. Додаток 3 до договору, який передбачений п.8.5 договору та який визначає обсяг планових платежів, сторонами не надано.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі зміни вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу лізингоодержувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмету лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу визначеного у додатку 3 до цього договору фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем.

Згідно з п. 10.5 договору у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни.

Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу (п.10,6).

Згідно з п. 10.13 договору розмір лізингової плати може індексуватися залежно від зміни законодавства, яке впливає на лізингову діяльність лізингодавця, збільшенням або зменшенням податків та змінами ситуації на грошовому ринку.

Розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися в залежності від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, які впливають на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачено.

Крім того, лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів.

Пункт 10.15 договору за змістом теж свідчить про право лізингодавця в односторонньому порядку змінювати платежі.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язку на шкоду споживача.

З наведеного вбачається, що низка умов договору є несправедливими відносно споживача.

Таким чином, оскільки, договором забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, вказане свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін.

Для визначення умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдають шкоди споживачеві.

Аналізуючи положення договору фінансового лізингу №002661, суд приходить до висновку, що ознаки, які вказують на несправедливість по відношенню до споживача, наявні у договорі, а тому договір фінансового лізингу підлягає визнанню недійсним.

Крім того, ст. 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Закон України «Про фінансовий лізинг» визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов"язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). За приписами ст. 6 Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цьогоЗакону.

Положеннями статті 16 Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом під час розгляду справи, між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Суд вважає, що такий вид господарської діяльності, як фінансовий лізинг підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Згідно п.11-1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовою вважається послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до цього Закону, зокрема до п.4 ч.1 ст.34, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами, а саме: діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Ще однією з ознак, як відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положенняхКонституції України.

Відповідачем не надано суду документи, які б підтвердили, встановлене законом ліцензування даного виду господарської діяльності (фінансового лізингу) ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО».

Частина 1 статті 227 ЦК України вказує, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавтсва за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договру відповідно до ст. 628 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір №002661 фінансового лізингу від 09.12.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" та ОСОБА_1 нотаріально посвідчено не було, а отже, він є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Виходячи із вимог ст. 11 ЦПК України, а саме: суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд., - суд вважає за необхідне визнати договір фінансового лізингу недійсним.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, врахувавши в системному зв"язку норми чинного законодавства, які регулюють відносини в сфері фінансового лізингу, та обставини справи, зокрема те, що між сторонами було укладено цивільно-правовий договір без дотримання усіх передбачених чинним законодавством вимог, суд вважає, що відповідачем не надано доказів на спростування обставин, які виклав позивач.

Суд вважає, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, містить несправедливі умови, у відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансової діяльності та вказаний договір не посвідчено нотаріально, а тому є всі підстави для визнання договору недійсним, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у сумі 40 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

А тому з відповідача слід стягнути в дохід держави 551,20 гривень судового збору.

На підставі ст. 42 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16 203, 215, 216, 220, 227, 524, 533, 632, 762, 807, 808 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів». Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст.ст. 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про визнання договору №002661 фінансового лізингу від 09.12.2015 року недійсним, стягнення 40 000,00 грн. сплаченого адміністративного платежу - задоволити.

Визнати недійсним договір №002661 фінансового лізингу від 09.12.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (01601, м.Київ, вул. Шовковична, 42-44, код ЄДРПОУ 39733392, р/р 26004482354 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (01601, м.Київ, вул. Шовковична, 42-44, код ЄДРПОУ 39733392, р/р 26004482354 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1, грошові кошти в сумі 40 000 (сорок тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (01601, м.Київ, вул. Шовковична, 42-44, код ЄДРПОУ 39733392, р/р 26004482354 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030101, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 551 грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Пастернак І.А.