Ухвала суду № 62026016, 10.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6121/16 Справа № 175/2015/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року м. Дніпро

10 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Деркач Н.М., Калиновського А.Б.

при секретарі: Гулієву М.І.о.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів у розмірі 29000 грн.

Позов обгрунтовано тим, що 11 листопада 2015 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» укладено договір Фінансового лізингу № 002766 з додатками, згідно якого предметом Лізингу є автомобіль Renault Logan.

Відповідно до умов Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати позивачу у користування на умовах, передбачених договором. На сайті OLX.UA, позивач знайшов вказаний транспортний засіб за ціною 145 000 грн., зателефонував до продавця (автосалон ОСОБА_3) та дізнався що таке авто є за акційною ціною 145 000 грн.

В офісі відповідача -м. Павлоград (вул. Карла Маркса, 96), в усній формі представник відповідача роз'яснила, що таке авто є за ціною вказаною на сайті, і що він повинен спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 29000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу.

В той же день позивач сплатив відповідачу 29000 грн. Після сплати коштів менеджер надала на підпис договір, він його підписав, однак уважно прочитавши, виявив різницю в вартості предмета лізингу. Він зателефонував в компанію, де йому пояснили що вартість складає 290 000 грн.

Представник відповідача в письмових заперечення суду позов не визнав, пояснив, що між сторонами було укладено Договір лізінгу з додатками, які є його невід'ємною частиною. Після підписання Договору (п.16.6.) всі попередні домовленості вважаються такими, що втратили чинність, послуга, яка надається за Договором та обрана Лізингоодержувачем самостійно і свідомо; позивач ознайомився зі всіма істотними та іншими умовами Договору; підписав Договір, проте, звинувачує в невиконанні відповідачем якихось усних обіцянок та запевнень, та в зв'язку із цим вважає себе введеним в «оману».

Рішенням суду І інстанції позов задоволено.

Визнано договір Фінансового лізингу № 002766 укладений 11 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_2 недійсним.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь позивача грошові кошти у розмірі 29000 (двадцять девять тисяч) грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 551, 20 грн.

В скарзі апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду, в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» та позивачем був укладений Договір фінансового лізингу за № 002766 на придбання автомобіля «Renault Logan»з зазначенням вартості 290000 грн., що еквівалентно на час укладення договору 11934,16 доларів США. В цей же день позивачем відповідачу було внесено 29 000 грн. На виконання умов договору позивач отримав примірник договору.

На відносини, які виникли між сторонами, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживача, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Задовольняючи позов, суд зазначив наступне.

За ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Із п. 2 ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», слідує, що у разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до ч. 3 ч. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Отже, для визнання умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві.

Вартість послуг за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням договору, в розмірі 29 000 грн., які позивач оплатив відповідачеві, не відповідає обсягу робіт, які отримав споживач.

Суд дійшов висновку, що вказана сума є значно завищеною, бо відповідач фактично не поніс інших витрат на організаційні заходи, повязаних з підготовкою та укладенням договору, крім витрат на роздруківку тексту договору, заповнення декількох рядків та реквізитів лізингоодержувача у тексті договору рукописним текстом.

Доказів понесення затрат на суму 29 000 грн. відповідач суду не надав як не обґрунтував і співмірність розміру платежу за організацію, підготовку та укладення договору виконаній послузі, яка не є лізинговим платежем. Такі умови договору є несправедливими.

За ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведено в ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і він не є вичерпним.

Суд виходив з того, що договором фактично забезпечено захист інтересів лише лізингодавця і свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін. Суд вважав, що несправедливі умови договору лізингу, які порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві і є достатніми підставами для визнання недійсним договору лізингу із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.

Договір фінансового лізингу № 002766, який укладений 11 листопада 2015 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_2 визнано недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину, стягненням із відповідача на користь позивача коштів, внесених позивачем при укладенні та на виконання умов договору в сумі 29 000 грн.

При цьому суд посилався на ст. 1 п. 1.4 договору за якою лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за виконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо. За вищевказаними зобов'язаннями відповідає продавець, відомості про якого в договорі і додатках до нього відсутні.

У п. 10.5 ст. 10 Договору зазначено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу (п. 10.6 ст. 10 Договору). Договір за змістом свідчить про право лізингодавця в односторонньому порядку змінювати платежі.

Несправедливою є сплата платежу 29 000 грн., що складає 10% від вартості майна відповідно до лізингового договору, так як в графі «Визначення термінів» договору визначено, що адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Відповідач отримав 29 000 грн., лише за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, при розірванні договору в будь-якому випадку, навіть за невиконання зобов'язання відповідачем, цей платіж не повертається (п. 12.1 ст. 12 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Визначення умов договору приєднання за законом віднесено до питань внутрішньої діяльності відповідача.

Підготовка документів для укладення договору не може бути послугою в розумінні п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а отже, відповідач не може безпосередньо включати витрати на них в ціну договору та зобов'язувати споживача їх оплатити.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Тобто чинне законодавством не передбачає лізинговий платіж пов'язаний з укладенням самого Договору фінансового лізингу.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним у цілому (пп.2 п.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За умовами спірного Договору лізингу, виконання зобов'язання відповідача за ним ставиться в залежність від факту внесення позивачем «адміністративного платежу» за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору,тому мають місце підстави для визнання договору недійсним в цілому.

Суд вважав несправедливим в розумінні ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 3.2.3 та п. 3.2.1 (ст. 3) Договору відповідно до яких визначено, що згідно п. 3.2.3 (ст. 3) лізингодавець має право залишити предмет лізингу в своєму салоні в разі наявності несплаченого лізингоодержувачем лізингового платежу в строки та у порядку передбаченими даним Договором. В такому випадку, предмет лізингу залишається в салоні лізингодавця до моменту погашення заборгованості по умовам даного Договору, але не більше 1 (одного) календарного місяця. У разі непогашення заборгованості лізингоодержувачем протягом 1 (одного) календарного місяця з моменту виникнення такої заборгованості та після закінчення місячного терміну, вказаного в даному пункті, Договір вважається таким, що втратив силу та є розірваним лізингодавцем за порушення лізингоодержувачем умов договору.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору з метою забезпечення належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань по договору, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача надати, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення лізингодавцем відповідної вимоги, додаткової гарантії у вигляді Договору поруки. При укладенні договору поруки поручителі повинні надати лізингодавцю документи, що підтверджують дохід кожного з поручителів, який повинен дорівнювати або бути більшим ніж сума щомісячного лізингового платежу. У разі ненадання або відмови лізингоодержувача надати визначені даним пунктом гарантії, лізингодавець має право залишити транспортний засіб (предмет лізингу) у себе та не передавати його лізингоодержувачу до моменту виконання вимоги лізингодавця щодо надання гарантій. У випадку коли предмет лізингу вже передано лізингоодержувачу, а останній не виконує вимогу, щодо надання додаткових гарантій подальшого виконання договору, то лізингодавець має право вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача до моменту надання лізингоодержувачем гарантій визначених даним пунктом.

За п. 3.2.7 Договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу та у разі не обрання нового предмета лізингу лізингоодержувачем протягом одного року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу всі сплачені ним кошти за мінусом адміністративного платежу.

Тобто в договір включена можливість лізингодавця без з'ясування причин неможливості повного виконання зобов'язання лізингоодержувачем фактично розірвати договір в односторонньому порядку, при цьому залишити за собою сплачений обов'язковий адміністративний платіж, який поверненню не підлягає в жодному випадку, а при розірванні договору повертає лізингоодержувачу тільки 40 відсотків від сплаченого Авансованого платежу, як штраф за дострокове розірвання договору (п. 12.1 ст. 12).

До несправедливих суд відніс також і п. 10.15 (ст. 10) Договору, відповідно до якого у разі неузгодженої у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Суд дійшов висновку, що оспорюваний Договір є несправедливим, таким, що порушує принцип добросовісності, умови якого призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Суд також послався на ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», де зазначено- підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідний для здійснення свідомого вибору.

При укладенні з позивачем договору фінансового лізингу відповідач завуалював призначення першого адміністративного платежу в розмірі 25500 гривень під виглядом платежу за договором, який за умова договору не повертається в жодному випадку та є платою за укладення самого договору.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягнув на користь позивача судовий збір

Виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.212 ЦПК України).

Посилання апелянта в скарзі на законність умов укладеного договору та його відповідність вимогам Закону, фактично зводяться до переоцінки доказів та його незгодою з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

При розгляді спору, суд І інстанції в повному обсязі з'ясував права та обов'язки сто- рін, перевірив доводи, обставини справи, надав їм належну оцінку і постановив рішення, яке відповідає вимогам Закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Тамакулова В.О

Судді: Деркач Н.М.

ОСОБА_4