Ухвала суду № 62025497, 27.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2016 рокусправа № 213/836/16-а (2-а/213/26/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивачів:- не зявився

відповідача:- ОСОБА_1 дов від 22.09.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Криворізького південного обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області

на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2016 року

у справі № 213/836/16-а

за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3

до Криворізького південного обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області

про спонукання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Криворізького південного обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просили зобовязати відповідача перерахувати та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_2 з 09.12.2011 в розмірах відповідно до чинного законодавства. Зобовязати відповідача перерахувати та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_3 з 09.12.2011 в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до виїзду на постійне місце проживання в Ізраїль позивачі, які є громадянами України, отримували пенсію, але у звязку з їх виїздом позивачам припинено виплату пенсії. Рішенням Конституційного Суду України 25-рп/2009 у справі №1-2/2009 від 07 жовтня 2009 року визнано неконституційним положення п.2 ч.1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та поновлено право осіб на пенсійне забезпечення незалежно від місця проживання та перебування. Проте, подані представником позивачів - ОСОБА_4 до управління ПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу відповідні заяви про поновлення виплати пенсій залишені без задоволення з огляду на те, що заяви про пенсії подаються особисто та повинні направлятись поштою.

Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.04.2016 адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу щодо відмови у поновленні виплати та перерахунку пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

- зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перерахувати та поновити пенсію ОСОБА_2 з 09.12.2011 в розмірах відповідно до чинного законодавства.

- зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перерахувати та поновити пенсію ОСОБА_3 з 09.12.2011 в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Постанову суду мотивовано необґрунтованістю відмови відповідача у поновленні пенсії позивачам, оскільки положення п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить заборони надіслання заяв поштою та не містить визначення термінів, тому допустимим є подання заяв та документів представником за довіреністю, яке не порушує права позивачів та не суперечить законодавству України. Крім того, відповідачем не прийнято до уваги рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009, чим порушено право позивачів на поновлення пенсії.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.43), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачам в задоволені адміністративного позову. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не застосовані приписи ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки 13.03.2015 Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу винесено постанову у справі № 213/282/15-а, якою позовні вимоги позивачів задоволені часткового. Зобовязано відповідача прийняти та розглянути заяви позивачів від представника за довіреністю. Судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо не поновлення виплати пенсії, оскільки фактично дане питання не розглядалось відповідачем. Відповідач вважає, що суд не може зобовязати відповідача поновити виплату пенсій позивачам.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивачів в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання позивачів повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу і отримували пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.

12.09.1995 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виїхали на постійне місце проживання до держави Ізраїль і з жовтня 1995 року позивачі постійно проживають в державі Ізраїль (а. с.15, 16), у звязку з чим виплату пенсій їм було припинено.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є представниками інтересів громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у всіх державних органах, у т. ч. в Управліннях ПФУ щодо вчинення дій для призначення, поновлення, нарахування, перерахунку та виплати, а також одержанні належної ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсій за довіреністю від 16.11.2014, посвідченої ОСОБА_6, нотаріусом у місті Єрусалимі, Ізраїль (а. с.13-16).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У відповідності до положень ч.ч.1, 3 ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч.1 ст.245 ЦК України).

Так, 09.12.2014 повноважний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_5 звернулась до Управління ПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу шляхом подачі засобами поштового звязку заяв про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив перерахувати та поновити пенсію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 (а. с.4, 5).

Управлінням ПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу відмовлено у задоволенні вказаних заяв з наступних підстав:

- копії документів не завірені належним чином, рекомендується звернутись особисто з ксерокопією документів та оригіналами, нотаріально посвідченими копіями, обовязково мати при собі оригінал довіреності та паспорту;

- заява подається особисто або представником за нотаріальною довіреністю. Вказано, що в ч.2 Порядку є перелік необхідних документів. Зазначено, що заява подана без необхідних документів, та не може бути розглянута.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржено вказану відмову у судовому порядку.

Постановою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13.03.2015 у справі №213/282/15-а позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково:

- визнано протиправними дії Управління ПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу щодо неприйняття від представника за довіреністю заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поновлення та перерахунок пенсії в розмірах відповідно діючого законодавства;

- зобовязано Управління ПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу прийняти від представника за довіреністю та розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поновлення та перерахунок пенсії в розмірах відповідно діючого законодавства.

30.11.2015 представник позивачів ОСОБА_5 знову звернулась до Управління ПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу з заявами про поновлення та перерахунок пенсії позивачам шляхом надіслання заяв засобами поштового звязку (а. с.8, 9).

Управлінням ПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу (правонаступником якого є Криворізьке південне обєднане УПФУ Дніпропетровської області) на виконання вищевказаної постанови Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13.03.2015 у справі № 213/282/15-а розглянуто зазначені заяви представника позивачів від 30.11.2015 і листами від 01.03.2016 №1342/08/08, № 1341/08/08 повідомлено, що з 12.09.1995 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зняті з обліку в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу, крім того, надані заяви містять недоліки, а саме:

- заяви надіслані поштою, що не відповідає вимогам п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- заяви підписані не заявниками, а представником за довіреністю, що не відповідає встановленому зразку заяви про поновлення виплати пенсії (а. с. 10, 11).

Також у даних листах Управління ПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу зазначило, що після усунення наведених недоліків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно особисто звернутись до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання, для поновлення раніше призначеної пенсії.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про неправомірність відмови в поновленні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії за віком з огляду на наступне.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Згідно з частиною другою ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Відносини з призначення та виплати пенсій регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.

Так, згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.1 Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 № 1788-XII (в редакції на момент звернення позивача до органів ПФУ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Стаття 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 визначає підстави припинення та поновлення виплати пенсії

Припиняючи позивачеві виплату пенсії, відповідач керувався п. 2 ч.1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яким встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до речення 2 ст. 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рн/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що після прийняття означеного рішення Конституційним Судом України, Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для припинення виплати пенсії як перебування пенсіонера за кордоном.

Отже з 7 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися в будь-якому разі незалежно від місця проживання пенсіонера.

І саме з цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

В поданих Пенсійному фонду України заявах позивачі просили відповідача поновити їм виплату пенсії з 09.12.2011 і на час звернення з заявами про поновлення виплати пенсії жодні норми, які б омежували право позивачів на отримання пенсії за віком, були відсутні.

За правилами ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно пункту 1.5 наведеного вище Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у звязку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сімї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Відповідач зазначив, що позивачі не знаходяться на обліку в Криворізькому південному обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (Управлінні ПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу), пенсії відповідачем їм не призначались та виплачувались, оскільки до виїзду на постійне місце проживання за кордон пенсія позивачам виплачувалась відповідним Управлінням соціального захисту населення.

Колегія суддів вважає помилковим таке твердження відповідача з огляду на те, що станом на момент звернення позивачів до органу Пенсійного фонду України функції з призначення та виплати пенсії були передані до територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Крім того, є безпідставними посилання відповідача, на ту обставину, що позивачі не звернулись особисто до відповідача із заявою про поновлення пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно пункту 1.1 наведеного вище Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сімї у звязку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно пункту 1.5 цього Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у звязку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сімї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Отже наведені норми містять положення, що дозволяють звернення пенсіонера з заявою про поновлення виплати пенсій не особисто, а через законного представника.

Як встановлено вище, заяви про поновлення виплати пенсії від 09.12.2014 подані повноважним представником позивачів (а.с.13,14).

Всі необхідні документи разом з заявами позивачів про поновлення виплати пенсії подані до Пенсійного органу представником позивача ОСОБА_5, яка діє в інтересах позивачів на підставі належним чином оформленої довіреності (а.с.14), що не суперечить нормам чинного пенсійного законодавства, зокрема, наведеному вище Порядку.

Також п. 1.5 Порядку № 22-1 не містить застережень щодо неможливості направлення таких заяв засобами поштового звязку.

Крім того, апеляційний суд вважає, що оскільки позивач має право на поновлення виплати пенсії з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, посилання відповідача на не дотримання порядку звернення не є підставою для відмови в поновленні виплати пенсій позивачам та позбавлення їх права на соціальний захист з дати, визначеної ними в поданих до органу Пенсійного фонду України заявах.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що заявником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.04.2016.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 відстрочено сплату судового збору Криворізькому південному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до ухвалення рішення по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що фактично до вказаної дати судовий збір не сплачено, згідно з вимогами ч.2 ст.88, ст..94 КАС України належить до стягнення з Криворізького південного обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 606,32 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізького південного обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2016 року у справі №213/836/16-а(2-а/213/26/16) залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Криворізького південного обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 40382964, 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, буд 85а) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Р/Р 31217206781004 (КБКД 22030101), код ЄДРПОУ 37989274, банк отримувач ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська, МФО 805012, призначення платежу судовий збір за апеляційною скаргою, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко