Рішення № 62024897, 11.10.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р. Справа № 918/871/16

Господарський суд Рівненської області у складі суду: суддя Романюк Р.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Рівненського державного гуманітарного університету

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Рівненського державного гуманітарного університету про стягнення 522 грн. 27 коп. 3 % річних та 10 175 грн. 42 коп. інфляційних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі Договору купівлі-продажу природного газу № 53-ТЕ-28 від 22.10.2012р. він поставив відповідачу природний газ, вартість якого останнім сплачена з порушенням строків оплати (заборгованість стягнуто у безспірному порядку на виконання рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2015 року у справі № 918/1045/15), а тому враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні за період з 12.08.2014 р. по 15.09.2015 р.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.08.2016 року порушено провадження по справі № 918/871/16 та призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 01.09.2016 року підтримав позовні вимоги, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.09.2016 року заперечив проти позовних вимог, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 01.09.2016 року оголошувалася перерва.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.09.2016 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів - до 24 жовтня 2016 року включно.

Розгляд справи за клопотаннями сторін неодноразово відкладався.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 11.10.2016 року не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на наведене суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст. 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Продавець) та Рівненським державним гуманітарним університетом (надалі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 53-ТЕ-28 (надалі договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець прийняти та оплатити поставлений природний газ на умовах даного договору.

На виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2012 року позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 12,134 тис.куб.м. на загальну суму 15 885 грн. 83 коп. Факт поставки газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, наявність заборгованості згідно Договору купівлі-продажу природного газу № 53-ТЕ-28 від 22.10.2012р. та обгрунтованість її розміру визначено господарським судом Рівненської області під час розгляду справи № 918/1045/15 згідно рішення у якій з Рівненського державного гуманітарного університету на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стягнуто 15 885 грн. 83 коп. основного боргу та 1 384 грн. 56 коп. судового збору.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи доказів та підтверджується відповідачем у відзиві на позов (а.с. 36-37), присуджена до стягнення згідно рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2015р. у справі № 918/1045/15 заборгованість погашена шляхом безспірного списання згідно меморіального ордера № 1 від 21.01.2016р.

Позивач звернувся до суду та просить сягнути з відповідача у справі 3 % річних та інфляційні нараховані на суму заборгованості - 15 885 грн. 83 коп. за період з 12.08.2014р. по 15.09.2015р., який не був предметом судового розгляду у справі № 918/1045/15.

Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Факт порушення строків оплати та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 15 885 грн. 83 коп. згідно Договору купівлі-продажу природного газу № 53-ТЕ-28 від 22.10.2012р. встановлено судовим рішенням у справі № 918/1045/15 і, згідно статті 35 ГПК України, вказана обставина не потребує додаткового доказування.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Як встановлено судом, заборгованість присуджена до стягнення згідно рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2015р. у справі № 918/1045/15 погашена шляхом безспірного списання згідно меморіального ордера № 1 від 21.01.2016р., а відтак, позивач має правові підстави для нарахування інфляційних та 3 % у визначеному періоді, згідно ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, згідно пунктів 2-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ", плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання.

Як встановлено під час судового розгляду справи, поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ відкриті були позивачем та доведені до відома відповідача лише 03.12.2014р., про що свідчить Додаткова угода № 2.

Згідно з Додатковою угодою № 2 від 03.12.2014 року до договору купівлі - продажу природного газу від 22.10.2012 р. № 53-ТЕ-28 сторони узгодили:

1. Доповнити пункт 6.3. статті 6 "Порядок та умови про проведення розрахунків" абзацом в наступній редакції: 6.3. У разі сплати боргу по неустойці, інфляційним нарахуванням, процентам річних та судовому збору, за даним Договором. Покупець повинен обов'язково зазначати це в платіжному дорученні".

2. Викласти банківські реквізити Продавця, зазначені в статті 12 "Адреси та реквізити сторін" у наступній редакції: "Рахунок із спеціальним режимом використання для оплати основної суми боргу: 26031310030921, АТ "Ощадбанк", м. Київ, код банку 300465; Поточний рахунок для оплати неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних та судового збору: 26009304921, АТ "Ощадбанк", м. Київ, код банку 300465".

За таких обставин, відповідач вважається таким, що прострочив з наступного дня після відкриття рахунків із спеціальним режимом використання (доведення до його відома про їх відкриття), тобто з 04.12.2014р. до дня фактичного погашення боргу.

Проте, в поданому позові позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 12.08.2014 р. по 15.09.2015 р. в сумі 522 грн. 27 коп. та інфляційні втрати за період з серпня 2014 р. по червень 2015 р. в сумі 10 175 грн. 42 коп., що не відповідає вимогам закону.

Здійснивши відповідний перерахунок (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 02.12.2014 року) суд визнає обгрунтованим нарахування інфляційних та 3 % річних починаючи з 04.12.2014р.

Так зокрема, за період з 04.12.2014р. по 15.09.2015 р. розмір 3 % річних складає 373 грн. 42 коп., а розмір інфляційних за період з 04.12.2014р. по 30.06.2015 р. складає 7 132 грн. 74 коп. і саме ці суми визнаються обґрунтованими судом.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 373 грн. 42 коп. - 3% річних та 7 132 грн. 74 коп. інфляційних, з покладенням судових витрат на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 12, код ЄДРПОУ 25736989) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 373 (триста сімдесят три) грн. 42 коп. 3% річних, 7 132 (сім тисяч сто тридцять дві) грн. 74 коп. інфляційних та 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "17" жовтня 2016 року

Суддя Романюк Р.В.