Рішення № 62023688, 11.10.2016, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 641/3735/14-ц

Пр. № 2/621/715/16

РІШЕННЯ

іменем України

11 жовтня 2016 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Вельможної І.В

за участю секретаря судового засідання Акулової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зміїв цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

15.04.2014 року ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулося до Комінтернівського районного суду м. Харкова із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який заочним рішенням від 23.11.2015 року був задоволений частково.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.02.2016 року заочне рішення суду від 23.11.2015 року було скасовано, а справу призначено до розгляду.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.05.2016 року провадження по справі в частині стягнення з ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» заборгованості за кредитним договором у розмірі 200 грн. було закрито.

Крім того, Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.05.2016 року цивільну справу за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано до Зміївського районного суду Харківської області для розгляду згідно правил підсудності.

31.08.2016 року до канцелярії Зміївського районного суду Харківської області надійшла уточнена позовна заява ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій вказано, що відповідно до укладеного договору від 12.12.2005 року № DNH4KP93040164 12.12.2005 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2969 грн. 19 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ «КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обовязків Закритого Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» у звязку з чим 30.04.2009 року було змінено найменування позивача.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Відповідно до умов Договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку щомісяця період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за ОСОБА_2, яка складається із заборгованості за ОСОБА_2, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. ОСОБА_1 в порушення норм законодавства та умов Договору зобовязання за вказаним Договором належним чином не виконав, у звязку з чим у нього, станом на 08.08.2016 року, утворилася заборгованість у розмірі 6974 грн. 40 коп., яка складається з наступного: 1) заборгованості по відсоткам за користування кредитом 3261,71 грн.; 2) пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 2904,39 грн.; 3) штрафу (фіксована частина) 500 грн.; 4) штрафу (процентна складова) 308,30 грн.

На підставі вищевикладеного, ПАТ «КБ «Приватбанк» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 вищевказану заборгованість у розмірі 6974 грн. 40 коп., а також судові витрати.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не зявився, надав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, на задоволенні позовних вимог в повному обсязі наполягав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову ПАТ «КБ «Приватбанк» - заперечував та просив задовольнити його Заяву про застосування строків позовної давності. Так, 05.10.2016 року ОСОБА_1 було подано Заяву про застосування строків позовної давності, в якій відповідач зазначав, що Банк 12.12.2005 року уклав з ним Кредитний договір № DNH4KP93040164, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2969 грн. 19 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 12.12.2007 року. Відповідно до умов Договору погашення заборгованості здійснюється щомісячно в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця, ОСОБА_1, як боржник, повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 159 грн. 11 коп. для погашення заборгованості за ОСОБА_2, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Відповідно до п. 5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам при порушенні відповідачем, як позичальником, будь-якого із зобовязань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 Умов, Банк має право нараховувати пеню, а Позичальник зобовязується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості, але не менше однієї гривні за кожний день прострочки платежу. Отже, згідно з умовами Кредитного договору від 12.12.2005 року № DNH4KP93040164 ОСОБА_1, як позичальник, зобовязався здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, враховуючи, що за умовами Договору погашення кредиту повинно здійснюватися відповідачем частинами в період з 21 по 28 число кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів за позовом банку необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання ОСОБА_1 кожного із цих зобовязань.

Як встановлено рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.01.2008 року, станом на 19.09.2007 року у ОСОБА_1 перед ПАТ «КБ «Приватбанк» за невиконання умов Кредитного договору від 12.12.2005 року склалась заборгованість в розмірі 4937 грн. 13 коп. за період невиконання ним зобовязань з 12.12.2005 року по 19.09.2007 року, яку за рішенням суду було стягнуто з відповідача на користь банку. В звязку із зверненням позивача до Київського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення заборгованості, зупинився перебіг позовної давності. Після переривання (27.09.2007 року) перебіг позовної давності почався заново. 27.10.2010 року ОСОБА_1 на виконання вказаного рішення суду, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Київської ВДВС ХМУЮ, було внесено 5704 грн. 42 коп., в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 12.12.2005 року, яка склалася за невиконання ним зобовязань за період з 12.12.2005 року по 19.09.2007 року, що підтверджується квитанцією від 27.10.2010 року № 74/1. З 27.09.2007 року відповідачем кредитні зобовязання не погашались, щомісячні зобовязання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом не виконувались, що підтверджується розрахунками суми позову, у звязку з чим з 28.09.2007 року у нього знову утворилася заборгованість за Кредитним договором. 12.12.2007 року дія Кредитного договору закінчилась, і саме з цього часу для позивача розпочався перебіг трирічного строку позовної давності протягом якого останній мав право на звернення до суду із вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом. В свою чергу Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 15.04.2014 року, що свідчить про те, що позивачем предявлено до суду позов поза межами строку позовної давності.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив застосувати позовну давність до заявлених ПАТ «КБ «Приватбанк» вимог і відмовити Банку у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

У звязку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що 12.12.2005 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ЗАТ «КБ «Приватбанк», було підписано Заяву Позичальника № DNH4KP93040164, відповідно до якої відповідач отримав кредит у розмірі 22969 грн. 20 коп. на строк 24 місяця, тобто по 12.12.2007 року включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобовязання Позичальника по поверненню ОСОБА_2, сплати процентів, в обумовлених в Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 159 грн. 11 коп. для погашення заборгованості за ОСОБА_2, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов /а.с. 7, 8- 11/.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору від 12.12.2005 року ПАТ «КБ «Приватбанк» та філією ТОВ «Українське фінансове агенство «ВЕРУС» у Комінтернівському районі м. Харкова 22.03.2011 року було укладено Договір поруки, предметом якого було надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ОСОБА_1 всіх своїх зобовязань за Кредитним договором від 12.12.2005 року /а.с. 5, 6/.

Однак, як зазначалося вище, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.05.2016 року провадження по справі в частині стягнення з ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» заборгованості за кредитним договором у розмірі 200 грн. було закрито. /а.с. 102-103/

Позивач належним чином виконав свої зобовязання за Кредитним договором від 12.12.2005 року, надавши відповідачу ОСОБА_2 у визначеному розмірі, останній його отримав та користувався, що не заперечувалося самим ОСОБА_1. /а.с. 68/

Крім того, відповідачем здійснювалося часткове погашення заборгованості, що підтверджується наданими ним копіями квитанцій. /а.с. 25-27, 31, 69-72/

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, 12.12.2005 року ОСОБА_1 уклав Кредитний договір із ПАТ «КБ «Приватбанк», отримав кошти, користувався ними, однак, внаслідок не виконання ним взятих на себе зобовязань виникла заборгованість.

З розрахунку ціни позову вбачається, що станом на 08.08.2016 року заборгованість відповідача перед Банком становить 6974 грн. 40 коп., та складається з наступного: 1) заборгованості по відсоткам за користування кредитом 3261,71 грн.; 2) пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 2904,39 грн.; 3) штрафу (фіксована частина) 500 грн.; 4) штрафу (процентна складова) 308,30 грн. /а.с. 4, 54-55, 143-144/.

В той же час, судом встановлено, що 27.09.2007 року ЗАТ «КБ «Приватбанк» звернулося до Київського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 12.12.2005 року № DNH4KP93040164 у розмірі 4937 грн. 13 коп., витрат по сплаті судового збору у розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., а також витрат по розміщенню оголошення в газеті в розмірі 153 грн. 60 коп. Вказаний позов заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.01.2008 року було задоволено в повному обсязі та стягнено з відповідача на користь Банку заборгованість на загальну суму 5171 грн. 73 коп.

Вказана заборгованість була погашена ОСОБА_1 27.10.2010 року, що підтверджується копією відповідної квитанції № 74/1 та копією постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту від 01.11.2010 року. /а.с. 27, 35, 73/

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобовязання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 06.11.2013 року (№ 6-116цс13), від 19.03.2014 року (№ 6-20цс14) та від 18.06.2014 року (№ 6-61цс14).

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір від 12.12.2005 року було укладено строком до 12.12.2007 року, тобто після цієї дати Банк мав право звернутися до суду із позовом про повернення кредиту в повному обсязі.

Натомість ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулося до суду лише 15.04.2014 року, тобто через 7 років після закінчення строку дії Кредитного договору від 12.12.2005 року № DNH4KP93040164.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідачем ОСОБА_1 до суду було надано Заяву про застосування строку позовної давності, отже у суду наявні підстави для застосування положень ч. 4 ст. 267 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_1 27.10.2010 року було в повному обсязі сплачено заборгованість за Кредитним договором від 12.12.2005 року, стягнену рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.01.2008 року, строк дії Договору був визначений сторонами до 12.12.2007 року, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» в повному обсязі у звязку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись, ст. ст. 256-258, 261, 267, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: