Ухвала суду № 62023139, 12.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13582/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1638/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Василишин Л.В.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан Майя Вікторівна та ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан Майя Вікторівна, про визнання недійсним іпотечного договору,

за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» Костенко І.І. на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» (далі - ПАТ «Західінкомбанк») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 106 037,24 доларів США, а також звернути стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_7 та ОСОБА_6, шляхом продажу іпотечного майна на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно якого позичальникові надано кредит у розмірі 70 000 доларів США зі сплатою 12 % річних (в подальшому 14 %), з кінцевим терміном повернення коштів 20 вересня 2011 року. У забезпечення виконання позичальником кредитного зобов'язання 21 вересня 2006 року між банком, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, предметом якого виступає домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_7, 65/100 частин, та ОСОБА_6, 35/100 частин.

Банк зазначав, що ОСОБА_4 не виконує належним чином обов'язки, покладені на неї кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на серпень 2013 року становить 106 037,24 доларів США.

У листопаді 2013 року третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2, звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки, укладений 21 вересня 2006 року між ПАТ «Західінкомбанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посилаючись на те, що їй не було відомо про укладення такого договору, і своєї згоди вона, як дружина ОСОБА_7, на укладення правочину не надавала.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан Майя Вікторівна та ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованість за кредитним договором №2009/06 від 20.09.2006 року в розмірі 79 979,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на дату ухвалення рішення (за офіційним курсом НБУ 25,01 грн. за 1 дол. США) становить 2 000 297 грн. 73 коп. (два мільйони двісті дев'яносто сім гривень 73 копійки).

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Західінкомбанк», витрати по оплаті судового збору в сумі 3 441 грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан Майя Вікторівна, про визнання недійсним іпотечного договору - задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 21.09.2006 року, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та КБ «Західінкомбанк», посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Кочан М.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 732-Д.

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в користь ОСОБА_2 по 57 грн. 35 коп. витрат по оплаті судового збору з кожного.

На вказане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» Костенко І.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що в порушення ст.ст.213, 214, 216 ЦПК України, суд не врахував всіх обставин справи, зокрема, згідно договору іпотеки нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності двом іпотекодавцям: 65/100 - ОСОБА_7 та 35/100 - ОСОБА_6

Суд не врахував, що частка іпотекодавця ОСОБА_7 в іпотечному майні становить лише 65/100, то саме в цій частині повинен був розглядати спір, а не в цілому. Суд не врахував, що частки визначені окремо і зареєстровані за кожним власником. Тому вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2 та прийняв рішення в частині іпотечного майна (35/100 домоволодіння), яке належить іншій особі - ОСОБА_6, чим було порушено вимоги ст.33 Закону України «Про іпотеку» та ст.589 ЦК України.

З наведених підстав апелянт просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити. Рішення в частині задоволення позову ОСОБА_2 теж скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

До початку судового засідання від апелянта надійшло клопотання, в якому він просив проводити розгляд справи за відсутності представника ПАТ «Західінкомбанк» та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважали рішення законним та обґрунтованим, тому просили скаргу відхилити.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 20 вересня 2006 року між КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №2009/06, за умовами якого надано кредит у розмірі 70 000 доларів США зі сплатою 12% річних (в подальшому 14%), з кінцевим терміном повернення 20.09.2011 року (т. 1, а.с.13-14).

Станом на 01.08.2013 року заборгованість позичальника ОСОБА_4 склала 106 037,24 долари США, з яких: 55 800 доларів США тіло кредиту, 25 767,11 доларів США відсотки за користування кредитом, 16 740 доларів США штрафні санкції, нараховані від простроченого тіла кредиту за невиконання зобов'язань за договором, та 7 730,13 доларів США штрафні санкції, нараховані від прострочених відсотків по кредиту за невиконання зобов'язань за договором, що підтверджено розрахунком заборгованості (т. 1 а.с.6-7).

Частково визнаючи заборгованість за кредитними зобов'язаннями, представник ОСОБА_4 подав заперечення, в якому просив про застосування строків позовної давності в частині відсотків, оскільки зобов'язання щодо сплати порушені позичальником з квітня 2010 року (позов подано 28.08.2013 року) та всіх нарахованих штрафних санкцій, до яких застосовується позовна давність в 1 рік.

Суд, застосувавши позовну давність за заявою відповідача, дійшов висновку, що сума заборгованості, яку слід стягнути з ОСОБА_4 становить 79 979 доларів США, що еквівалентно станом на день ухвалення рішення 2 000 297 грн. 73 коп., з яких тіло кредиту - 55 800 доларів США, що еквівалентно станом на день ухвалення рішення 1 395 558 грн., та 24 179,92 доларів США відсотки за користування кредитом, що еквівалентно станом на день ухвалення рішення 604 739 грн. 80 коп.

У зазначеній частині рішення суду апелянтом не оскаржується.

Рішення апелянтом оскаржується в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині задоволення позову ОСОБА_2 щодо визнання недійсним договору іпотеки.

Так, судом вірно встановлено, що з метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору, 21.09.2006 року між КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. за №732-Д (т.1, а.с.16-18).

Предметом іпотеки є нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 (65/100 частин) та ОСОБА_6 (35/100 частин) - пункти 3.3, 3.6 договору. А згідно п.3.12 договору іпотекодавці гарантували, що предмет іпотеки є їхньою власністю, будь-яких прав і вимог щодо предмету іпотеки у третіх осіб немає.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу (т.1, а.с.40) з 11.10.1980 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебувають у шлюбі, під час якого було збудовано житловий будинок, що є предметом іпотеки, та зареєстровано право власності на частку - 65/100 частини на ім'я ОСОБА_7

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором, укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Ця ж вимога передбачена і ст.6 Закону України «Про іпотеку», яка визначає, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Жодної згоди на укладення такого договору іпотеки ОСОБА_2 не надавала, оскільки ні позивачем, ні нотаріусом, ні самою ОСОБА_2 такої заяви за посвідченим нотаріусом підписом заявниці не було представлено суду.

Згідно висновку експерта від 10.05.2016 року № 09/03-83 (т.2, а.с.132-135), підпис на аркуші 131 реєстру для реєстрації нотаріальних дій (справа № 2-26 б Том 03) на 2006 рік під 4242 номером нотаріальної дії від 21.09.2006 року навпроти напису «Підпис на заяві-згоді на іпотеку чоловіком» та «6 грн.» виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Отже, ОСОБА_2 не тільки не надавала письмової нотаріальної згоди на передачу спільного майна в іпотеку, оскільки такої згоди в нотаріуса немає, а й не була присутня в нотаріуса при укладенні договору іпотеки та не могла знати про укладення договору іпотеки, оскільки підпис в журналі для реєстрації нотаріальних дій не її. Тому строк позовної давності ОСОБА_2 не пропущено, оскільки про укладення спірного правочину їй стало відомо із позовної заяви, яку отримав її чоловік у вересні 2013 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 до ПАТ «Західінкомбанк», треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання правочину недійсним, є таким, що підлягає до задоволення, і відповідно в задоволенні позову ПАТ «Західінкомбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд не врахував, що частка іпотекодавця ОСОБА_7 в іпотечному майні становить лише 65/100 частин, то саме в цій частині повинен був розглядатися спір, а не в цілому, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. У даному випадку не можна припустити, що спірний договір іпотеки був би вчинений без включення до нього недійсної частини, тому визнання договору іпотеки недійсним тільки в частині передання в іпотеку частки ОСОБА_7 є неможливим.

Крім того посилання в апеляційній скарзі на те, що суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_11, є безпідставним, оскільки позивач ставила саме питання про визнання договору іпотеки недійсним в цілому, а не в частині.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» Костенко І.І. відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

Л.В. Василишин