Ухвала суду № 62023137, 17.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7066/16-к

Провадження № 11-кп/779/404/2016

Категорія ч.2 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Васильєва О.П.

суддів Шкрібляка Ю.Д., Вилки С.С.,

за участю секретаря судового засідання Римарук Н.І.

прокурора Журавльова Є.Є.

обвинуваченого ОСОБА_2

та його захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016090010001739 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5, непрацюючий, неодружений, РНОКПП НОМЕР_1, раніше неодноразово судимий:

- 07.10.2003 Івано-Франківським міським судом за ч.1 ст.187 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 21.11.2007 Івано-Франківським міським судом за ст.395 КК України до покарання у виді арешту на строк 1 місяць;

- 24.03.2009 Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- 21.01.2014 Івано-Франківським міським судом за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.;

- 03.06.2014 Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.185, ст.ст.71,72 КК України до 6 місяців арешту та 1700 грн. штрафу; 19.02.2015 несплачену суму штрафу замінено на 97 годин громадських робіт;

- 15.04.2015 Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.185, ст.ст.70,71 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців 10 днів;

- 19.06.2015 Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, звільнений 05.02.2016 за відбуттям покарання,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 440 гривень 20 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судово-товарознавчої експертизи №123 від 19.05.2016.

Вирішено питання про речові докази в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Злочин вчинено за наступних обставин.

21.04.2016 о 22 год. 30 хв. ОСОБА_2, маючи не зняту та не погашену у передбаченому законом порядку судимість за вчинення корисливих злочинів, перебуваючи на вул. Дудаєва в м. Івано-Франківську, побачив на фасаді будинку №10 камеру відеонагляду офісного приміщення. В цей час у ОСОБА_2 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 22.04.2016 о 01 год. 27 хв. підійшов сходами до вхідних дверей офісного приміщення ТОВ «Біовеста-ІФ», що в м. Івано-Франківську по вул. Дудаєва, 10, піднявшись на металеві перила сходів, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи особистий корисливий мотив на незаконне збагачення, обірвавши кабель та зірвавши з кріплення, таємно викрав камеру відеонагляду «DigiGuard DG-1100», чим спричинив ТОВ «Біовеста-ІФ» матеріальних збитків, згідно висновку товарознавчої експертизи Івано-Франківського НДЕКЦ МВСУ №123 від 19.05.2015 на загальну суму 729 грн. В подальшому ОСОБА_2 місце злочину покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 22.04.2016, перебуваючи по вул. Грушевського, 11а в м. Івано-Франківську, побачив магазин «Шопоголік», в якому продавався одяг. В цей час у ОСОБА_2 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 22.04.2016 в період часу з 10 до 11 год. шляхом вільного доступу пройшов у приміщення магазину «Шопоголік», де знаходячись в коридорі магазину, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи особистий корисливий мотив на незаконне збагачення, знявши з вішака, таємно викрав одяг: штани спортивні жіночі «3J Pronto Moda» вартістю 230 грн. штани спортивні жіночі «Fabrikato in Italia вартістю 250 грн. та штани спортивні жіночі «Italian Product/Made in Italia вартістю 250 грн., які належать приватному підприємцю ОСОБА_4, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 730 грн. В подальшому ОСОБА_2 місце злочину покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає зміні у звязку із невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок його суворості.

Вважає, що судом першої інстанції не повній мірі враховано дані про особу винного, зокрема, посередню характеристику за місцем проживання, те, що обвинувачений не перебуває на обліку в обласному психоневрологічному диспансері, стан здоровя обвинуваченого (знаходиться на диспансерному обліку в ОНД з 21.10.2013 з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіноїдів, синдром залежності») та наявність на утриманні малолітньої дитини. Також вважає, що судом не взято до уваги обставини, що помякшують покарання: зявлення у поліцію із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття та відшкодування шкоди потерпілим.

Просить змінити вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2016 року, помякшивши покарання та призначити покарання у виді арешту на строк три місяці.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили змінити вирок суду, призначивши йому більш мяке покарання;

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги, вважає, що суд призначив обвинуваченому законне та обґрунтоване покарання, а тому просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 не оскаржує правильність встановлених судом фактичних обставин, правильність кваліфікації його дій та доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 вказує на те, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого та є занадто суворим.

Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України, призначаючи покарання ОСОБА_2 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання в силу ст. ст.66, 67 КК України.

Зокрема, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнав обставинами, які помякшують покарання зявлення зі зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданих злочином збитків.

Водночас судом першої інстанції не встановлено обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому.

При цьому, як вбачається з вироку, судом першої інстанції враховано дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, востаннє 19.06.2015 Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, звільнений 05.02.2016 за відбуттям покарання, не працює, на обліку ОПНД не перебуває, перебуває на диспансерному обліку в ОНД з 21.10.2013 з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіоїдів, синдром залежності», однак згідно висновку судово-психіатричного експерта №164/2015 від 23.05.2016 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому дій, здатний у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 також врахував доводи сторони захисту про наявність на утриманні в обвинуваченого сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується відповідною характеристикою інспектора поліції з якої вбачається, що обвинувачений проживає з ОСОБА_6 (матірю дитини) та спільним сином. Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що у свідоцтві серії І-НМ №246855 від 31.12.2013 про народження ОСОБА_5, копія якого надана суду стороною захисту, ОСОБА_2 як батько дитини не зазначений.

Таким чином, суд першої інстанції врахував усі обставини, що помякшують покарання, в тому числі і ті, на які покликається обвинувачений, та визначив покарання в межах, встановлених у санкції ч.2 ст. 185 КК України та не може вважатися надто суворим, є достатнім для виправлення обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що сукупність встановлених судом першої інстанції обставин, що помякшують покарання, з урахуванням особи винного,який раніше неодноразово був засуджений за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, не дає підстав для призначення покарання в мінімальних межах санкції ч.2 ст.185 КК України.

Колегія суддів вважає, що, призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_2, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України та підстав для його помякшення колегією суддів не вбачається.

За таких обставин, вирок суду є законним та обґрунтованим і апеляційних підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Васильєв

Судді: Ю.Д. Шкрібляк

ОСОБА_7