Рішення № 62023005, 12.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/8484/14-ц 22-ц/774/1693/К/16

Справа № 182/8484/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/1693/К/16 Тихомиров І.В.

Категорія № 57 (ІV) Доповідач - Барильська А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Масловою К.В.,

за участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_4,

представника відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» - Котенко Валентини Андріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Нікопольського управління з експлуатації газового господарства на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Нікопольського управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз», Марганецької дільниці Нікопольського управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Нікопольського управління з експлуатації газового господарства (надалі - ПАТ «Дніпропетровськгаз»), Марганецької дільниці Нікопольського управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз». В подальшому неодноразово уточнили свої позовні вимоги. В обґрунтування позову зазначили, що на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2012 року, укладеного зі згоди дружини - ОСОБА_3, ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

11 червня 2013 року ОСОБА_2 переуклав з Марганецьким управлінням газового господарства, яке відноситься до Нікопольського управління по експлуатації газового господарства, договір про надання послуг з газопостачання.

16 квітня 2014 року позивачі отримали повідомлення ПАТ «Дніпропетровськгаз» про заборгованість в сумі 1559,69 грн. станом на 16.04.2014 року при показниках лічильнику 15001 м.куб. та про відключення від послуг газопостачання у разі несплати боргу.

04.08.2014 року газопостачання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, в якому мешкають позивачі, припинено шляхом перекриття та опломбування вхідного крану.

Позивачі вважають, що домоволодіння було безпідставно відключено від постачання газу, оскільки на даний час вони не мають заборгованості перед відповідачем, у 2013 році їх домоволодіння ніхто не відвідував, показання лічильника газу не знімав, а борг нарахував з невідомих для позивачів підстав.

У зв'язку із чим просили визнати незаконними акт звірки за використаний газ від 01.01.2014 року, перерахунок споживання газу за 2013 рік, акт відключення будинку за адресою: АДРЕСА_1, від газопостачання, визнати відсутність заборгованості за 2013 рік та зобов'язати відповідачів поновити газопостачання до зазначеного будинку, а також стягнути з ПАТ «Дніпропетровськгаз» моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 1769 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Марганецької дільниці Нікопольського управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» про захист прав споживачів відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Нікопольського управління з експлуатації газового господарства ПАТ з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» задоволено частково.

Зобов'язано Нікопольське управління з експлуатації газового господарства ПАТ з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» безкоштовно поновити газопостачання будинку АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Нікопольського управління з експлуатації газового господарства ПАТ з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні їх позовних вимог до Нікопольського управління з експлуатації газового господарства ПАТ з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення їх позовних вимог в цій частині в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

На їх думку, судом не враховано, що згідно з відповіддю ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» № 860 від 05 квітня 2016 року у період з 01 січня 2014 року по 04 серпня 2014 року вони не мають заборгованості за спожитий природний газ, який постачається їм за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору № НОМЕР_1 про надання послуг з газопостачання, а навпаки мають переплату в сумі 89,57 грн., у зв'язку із чим вважають,що відключення їх домоволодіння від постачання газу є незаконним та порушує їх права, як споживачів.

Крім того, посилаються на те, що судом не взято до уваги те, що питання щодо визнання незаконним перерахунку газу за 2013 рік повинно вирішуватись в порядку цивільного провадження, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Також вважають, що підприємством відповідача, при нарахованні заборгованості, ігноруються показники газового лічильника, оскільки, на їх думку, заборгованість по газу у них відсутня.

Вважають, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів на їх користь моральної шкоди, не врахувавши, що у зв'язку із незаконним відключенням належного їм домоволодіння від газопостачання, позивач ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні, а також те, що позивачі були позбавлені вподовж 2 років нормальних побутових умов.

Крім того, вважають, що суд незаконно відмовив у стягненні матеріальної шкоди.

В апеляційній скарзі ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову у задовленні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом не взято до уваги, що на момент виникнення спору діяла редакція Правил надання населенню послуг з газопостачання в редакції зі змінами, внесеними згідно постанови КМУ «Про внесення змін до Постанов КМУ від 09.12.1999 року № 2246 та від 05.07.2006 року № 938»№ 119 від 22.02.2012 року, відповідно до якої у разі неоплати споживачем наданих послуг з газопостачання впродовж 10 днів після отримання письмового попередження газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання, та не враховано те, що повідомлення про припинення газопостачання у будинку, належному позивачам, було вречено останнім 16.04.2014 року, а газопостачання припинено 04.082014 року.

Крім того, вважають, що судом не враховано недоведеність позивачами правильність їх розрахунків за спожитий пррииродний газ.

Також посилається на неврахування судом того, що на момент відключення належного позивачам будинку від газопостачання, існувала неоплачена заборгованість станом на 01.08.2014 року в сумі 860,99 грн. на показники лічильника 15114 м куб.

Посилаються й на неврахування судом рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року лише в частині мотивів відмови, яким вирішено спір з тих самих підстав, про той саме предмет, між тими ж сторонами, що й у даній цивільній справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як установлено судом, житловий будинок АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 21 вересня 2012 року, укладеного за письмовою згодою дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (а.с. 12-13).

Відповідно до Акту, складеного депутатом Червоногригорівської сільської ради від 15.10.2014 року, за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 та має склад сім'ї: дружина ОСОБА_3, донька ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 (а.с. 14).

11 червня 2013 року між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та ОСОБА_9 було укладено договір № НОМЕР_1 про надання послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-11).

Згідно розрахункової книжки для розрахунків за природний газ, на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1.

В акті звірки взаєморозрахунків за спожитий природний газ від 01 січня 2014 року між позивачем ОСОБА_2 та підприємством відповідача, зазначено, що за вищезазначеною адресою за особистим рахунком № НОМЕР_1, у відповідності до нарахувань та контролерських перевірок кількість природного газу, спожитого у 2013 році, складає 2543 м. куб. (показники лічильнику на 31.12.2013 року 13839 м. куб.) та, відповідно до Правил надання населенню послуг по газопостачанню, проведено перерахунок фактично використаного в 2013 році об'єму природного газу за диференційованою ціною згідно річного обсягу споживання. Так, в акті зазначено сальдо на 01.01.2014 року без перерахунку - 88,17 грн., сума перерахунку за 2013 рік - 947,29 грн., сальдо на 01.01.2014 року з перерахунком - 1035,46 грн. та запропоновано в термін до 01.04.2014 року сплатити заборгованість в сумі 947,29 грн. із зазначенням того, що Марганецьке УЕГГ буде вимушено відключити споживача від газопостачання, згідно п. 6 Правил надання населенню послуг з газопостачання.

16 квітня 2014 року позивач ОСОБА_2 отримав повідомлення від ПАТ «Дніпропетровськгаз» про заборгованість в сумі 1559,69 грн. станом на 16.04.2014 року при показниках лічильнику 15001 м.куб. та відключення від послуг газопостачання у разі несплати боргу (а.с. 50).

Відповідно до Акту про відключення газових приладів від 04 серпня 2014 року, працівниками підприємства відповідача за адресою:АДРЕСА_1 у абонента ОСОБА_2 встановлено одну пломбу на вхідному крані, показання газового лічильника на момент відключення - 15114. Вказаний акт підписаний представниками ПАТ «Дніпропетровськгаз» та ОСОБА_2 (а.с. 18).

Згідно з актом - відвідування ПАТ «Дніпропетровськгаз» від 12.08.2014 року у абонента ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість складає 860,99 грн. на показники лічильника - 15114 м3 (а. с. 19).

Звертаючись до суду, позивачі просили визнати незаконними акт взаєморозрахунків за використаний газ від 01.01.2014 року, перерахунок споживання газу за 2013 рік, акт відключення будинку за адресою: АДРЕСА_1, від газопостачання, визнати відсутність заборгованості за 2013 рік та зобов'язати відповідачів поновити газопостачання до зазначеного будинку, а також стягнути моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 1769 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним акту взаєморозрахунків за використаний газ від 01.01.2014 року, суд першої інстанції виходив із того, що сам по собі акт не породжує для сторін самостійних прав та обов'язків, а лише констатує певні юридичні факти.

Відмовляючи у задовленні позовних вимог в частині визнання незаконним перерахунку споживання газу за 2013 рік, та визнання відсутності у позивачів боргу за спожитий газ за 2013 рік, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для їх задоволення.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із недоведеності понесених позивачами витрат та відсутності доказів причинно-насідкового зв'язку між незаконним відключенням від газопостачання та матеріальними витратами, понесеними позивачами.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд керувався ст. 509-526, 23, 1167 ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та виходив з існування між сторонами договорних відносин, в яких стягнення моральної шкоди не передбачено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Між тим, за положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 31, 119, 215 ЦПК України визначати предмет та підстави позову є виключним правом позивача і суд не може їх змінити без згоди позивача.

Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа викладає в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки, завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Таким чином, у разі порушення цивільного права відповідно до ст.ст. 3, 11, 31 ЦПК України особа має право обирати той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу, а перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду у відповідності до ст.4 ЦПК є обов'язком суду.

Як убачається із матеріалів справи, акт взаєморахунків за використаний газ від 01.01.2014 року не породжує для сторін самостійних прав та обов'язків, а лише констатує певний юридичний факт. Відповідач з позовом про стягнення заборгованості до позивачів не звертався.

У зв'язку із чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Доводи апеляційної скарги позивачів в цій частині колегія суддів не бере до уваги із вищезазначених підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності неправомірності здійснення працівниками ПАТ «Дніпропетровськгаз» відключення будинку позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від газопостачання.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, заборгованість позивачів станом на 16.04.2014 року склала 1559,69 грн., про що останні були повідомленні в установленому законом порядку.

Крім того, 16 квітня 2014 року позивач ОСОБА_2 отримав повідомлення від ПАТ «Дніпропетровськгаз» про відключення від послуг газопостачання у разі несплати боргу.

04 серпня 2014 року відключено постачання газу до належного позивачам домоволодіння за адресою:АДРЕСА_1.

Згідно заяви позивача ОСОБА_2 від 01.08.2014 року, останньому зроблено перерахунок по тарифу за перше півріччя 2014 року.

Куби газу, які були використані з 01.01.2014 року по 30.04.2014 року перераховані по тарифу 0,7254 грн., тому сумма нарахування становить 836,56 грн. (1156 м куб. х 0,7254).

Відповідно до абзацу 30 п. 10 Правил, визначення обсягу річного використання газу здійснюється шляхом додавання обсягу використаного природного газу згідно з показниками лічильника з початку попереднього року до зняття показників лічильника у грудні попереднього року та розрахункового обсягу використання природнього газу за необліковані дні грудня у разі не зняття показників лічильника газу газопостачальним підприємством станом на 1 січня.

Встановити показники лічильника позивача станом на 01.01.2013 року не є можливим, оскільки позивачем здійснено оплату за спожитий газ на показники 11450 м куб. за грудень 2012 року лише 04.02.2013 року.

Визначення річного обсягу використання природного газу в попередньому році з урахуванням розрахункового обсягу використання природного газу за не обліковані дні здійснюється за формулою: Vp=Vr+[n x (Vc - Vr) / N].

Оскільки контролерами газового господарства не знімались контрольні показники газу з лічильника позивача наприкінці 2013 року, для розрахунку об'єму газу за 2013 рік взяті показники позивача зазначені в квитанції позивача від 20.01.2014 року, якою здійснено оплату за грудень 2013 року з показниками лічильника 13846 м куб. станом 31.12.2013 р.

Отже, обсяг спожитого природного газу за 2013 рік складає 2550,04 м куб., тому в січні 2014 року відповідно до вимог п. 10 Правил, позивачу здійснено перерахунок вартості спожитого природного газу, відповідно до якого особовий рахунок було преведено в другу цінову категорію від 2500 м куб до 600 м куб. і оплата за використаний газ з початку 2014 року обліковувалась по 1,098 грн.

Відповідно до п. 19 Правил, якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання.

У разі неоплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне/газорозподільне підприємство має право відключити споживача від газопостачання (крім випадку, коли споживач на момент відключення пред'явив представникам газопостачального/газорозподільного підприємства платіжний документ, який свідчить про погашення заборгованості в повному обсязі).

На підтвердження наявності у позивачів заборгованості за 2013 рік, відповідачем надано розрахунок заборгованості та витрат газу у абонента ОСОБА_2, які перевірені в судовому засіданні колегією суддів та з якими колегія суддів погоджується, з огляду на вищевикладене.

У зв'язку із чим доводи апеляційної скарги позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо неврахування судом тієї обставини, що 04.08.2014 року незаконними діями відповідача домоволодіння позивачів відключено від газопостачання, не можуть бути взятими до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги ПАТ «Дніпропетровськгаз» в цій частині заслуговують на увагу.

Вирішуючи спір в частині визнання незаконним перерахунку споживання газу за 2013 рік, та визнання відсутності у позивачів боргу за спожитий газ за 2013 рік, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задовленні цих позовних вимог, оскільки заборгованість позивачів станом на 16.04.2014 року в розмірі 1559,69 грн., була перерахована, на підставі заяви позивача ОСОБА_2 від 01.08.2014 року, і сумма нарахування склала 836,56 грн.

У зв'язку із чим доводи апеляційної скарги позивачів в частині відсутності боргу колегія суддів не бере до уваги.

Вирішуючи спір в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для стягнення на користь позивачів матеріальної шкоди відсутні, оскільки на момент відключення будинку від газопостачання у позивачів була наявна заборгованість, про що останні були повідомленні в установленому законом порядку, 16 квітня 2014 року позивач ОСОБА_2 отримав повідомлення від ПАТ «Дніпропетровськгаз» про відключення від послуг газопостачання у разі несплати боргу, а відключено постачання газу до належного позивачам домоволодіння 04 серпня 2014 року, тобто воно є законним.

Доводи апеляційної скарги позивачів щодо неврахування судом того, що внаслідок незаконного відключення належного позивачам домоволодіння від постачання газу, позивачам завдано матеріальну шкоду, також не можуть бути взятими до уваги колегії суддів, оскільки відключення належного позивачам будинку від газопостачання було не безпідставним, а здійснено за наявності боргу позивачів, що підтверджується матеріалами справи, тому підстави для стягнення на користь позивачів матеріальної шкоди відсутні.

Вирішуючи спір в частині відшкодування позивачам моральної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що правовідносини сторін є договірними відносинами, які виникли між споживачем та надавачем послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

З урахуванням викладеного та на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не встановлено обставин, з якими Закон пов'язує право споживачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок неправомірного відключення належного їм домоволодіння від газопостачання, тому обґрунтовано відмовлено в цій частині вимог за не доведеністю.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду в цій частині.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо неврахування судом того, що на момент відключення належного позивачам будинку від газопостачання, існувала неоплачена заборгованість, а також те, що відповідачем дотримано процедуру відключення будинку позивачів від газопостачання заслуговують на увагу та підтверджуються належними та допустимими доказами.

Однак, доводи апеляційної скарги ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо наявності рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року, яким вирішено спір з тих самих підстав, про той саме предмет, між тими ж сторонами, що й у даній цивільній справі є безпідставними, оскільки рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року вирішено питання стосовно інших позовних вимог, які не є тотожними з заявленими вимогами.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає відхиленню, апеляційна скарга ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» - частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» підлягає скасуванню, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задовленні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Нікопольського управління з експлуатації газового господарства задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Нікопольського управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» про захист прав споживачів з ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Я.М. Бондар

Л.В. Михайлів