Рішення № 62022747, 04.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7163/16 Справа № 201/1930/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року

04 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району про відшкодування збитків, завданих затопленням нежитлового приміщення та витрат, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до КВ ЖРЕП Жовтневого району про відшкодування збитків, завданих затопленням нежитлового приміщення та витрат.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, позивач посилалась на те, що на підставі договору дарування від 01.10.2014 року їй належить на праві власності нежитлове приміщення 7 в громадському будинку А-2 на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1, яке вона використовує як власник.

30.06.2015 року у вказаному нежитловому приміщенні відбулося залиття каналізацією, чим їй завдана значна матеріальна шкода. Причиною такого стало недбале ставлення цього відповідача до сантехнічних приладів, комунікацій та ремонту будинку. Позивачем з мешканцями будинку складено відповідний акт. Вважає винним у вказаному залитті саме відповідача. Обіцянки усунути пошкодження, що були завдані нежитловим приміщенням позивача, відповідач не виконав.

Оскільки в добровільному порядку відповідач не бажає відшкодувати завдану шкоду, заперечує свою вину, ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки згідно висновку експертизи у сумі 53 769 грн., а також судові витрати (а.с.37-40).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2016 року позовні вимоги задоволено.

Суд стягнув з КВ ЖРЕП Жовтневого району на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування збитків 53 769 грн., витрати на проведення експертного дослідження в сумі 2 580 грн. 48 коп. та витрати на судовий збір в сумі 537 грн. 70 коп., а всього 56 887 грн. 18 коп. (а.с.112-116).

З таким рішенням не погодилось КВ ЖРЕП Жовтневого району та звернулось з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального законодавства (а.с.118-126).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В даному ж випадку ухвалене судом першої інстанції по справі рішення цим вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є балансоутримувачем будинку, а тому відповідно саме на нього покладено обов'язок із ремонту загально домових комунікацій, і саме відповідач повинен був здійснювати ремонт комунікацій та власне заміну стояків каналізації, через несправність яких було власне завдано збитки позивачу.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, зважаючи на наступне.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

В суді ОСОБА_2 пояснила, що 30.06.2015 року відбулося залиття нежитлового приміщення 7 в громадському будинку А-2 на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1, яке вона використовує як власник.

В підтвердження цього факту, позивачем надано суду акт без дати, складений представником позивача, ОСОБА_3 - мешканцем квартири № 3 та ОСОБА_4 - мешканцем квартири №10 (а.с.30).

Згідно з п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 (далі - Правил), у разі залиття квартири складається відповідний акт. Типова форма цього акту міститься у додатку № 4 до Правил.

Проте, вищеописаний акт складений з порушенням Правил, оскільки його складено без участі заінтересованих сторін, без належного з'ясування причин цього залиття.

Згідно зі ст.ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В суді представник позивача стверджував, що нібито позивач повідомила відповідача про аварійну ситуацію 30.06.2015 року.

Між тим такі твердження не підтверджуються жодними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2015 року до КВЖРЕП Жовтневого району від мешканця квартири АДРЕСА_2 надійшла заявка про те, що з підвального приміщення будинку виходить неприємний запах, обумовлений вірогідним підтопленням даного приміщення. Даний факт зафіксовано у журналі прийнятих звернень та заявок споживачів послуг (а.с.85).

Працівниками одразу було здійснено вихід до приміщення, однак воно було замкнено на ключ після закриття зали ігрових автоматів, а відомостей про власника у КВ ЖРЕП Жовтневого району не було.

Тобто позивачем було закрито доступ до технічного обладнання у належному їй приміщенні в порушення вимог п.7 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Мешканець квартири № 8, який звернувся зі згаданою заявкою, згодом отримав від власника ключі для того, щоб забезпечити доступ у нежитлове підвальне приміщення № 7 працівникам КВ ЖРЕП Жовтневого району.

Отримавши доступ до приміщення, комісія у складі в.о. начальника дільниці № 4 ОСОБА_5, майстра ОСОБА_6, слюсаря-сантехніка ОСОБА_7, в присутності мешканця квартири № 8 оглянули приміщення, в якому дійсно відбулося затоплення стічними водами, в результаті чого було складено відповідний акт.

Згідно з актом огляду від 27.07.2015 року № 223 комісією було встановлено, що приміщення № 7 до огляду було залито фекальними стоками дворової каналізації, доступ до стояка був зашитий гіпсокартоном, в каналізації було зроблено відвід вірогідно для аварійного викиду із котла, що був знятий. Підвід груб залишився, а отвір в каналізації не був закритий, через нього фекальні стоки потрапляли з колодязя до приміщення під час засмічення. Працівниками дільниці № 4 одразу після огляду та з'ясування причини аварії було викликано аварійну службу КП "Дніпроводоканал".

Ні суду першої інстанції, ні апеляційній інстанції позивачем не надано будь-яких доказів про звернення із заявкою чи запрошення до складення акту.

В суді представник відповідача пояснив, що у належному позивачу приміщенні було зроблено власний капітальний ремонт, змінено всі комунікації на власний смак, без будь-якого узгодження. Було здійснено заміну труб водовідведення з чавуна та стальні ревізії на 4 болти на 10, що можуть витримати найсильніший тиск, на пластикові труби та ревізії, яка була здійснена вірогідно для краси власниками даного приміщення без будь-якого погодження чи повідомлення із КВ ЖРЕП Жовтневого району, працівники якого до обслуговування цих труб взагалі не допускались, про що наявний у матеріалах справи відповідний акт (а.с.83).

Заперечуючи проти даних обставин, представник відповідача посилався на те, що це було зроблено колишнім власником.

В підтвердження своїх вимог позивачем було надано суду також висновок № 204-15 експертного будівельно-технічного дослідження від 10.09.2015 року, згідно якого пошкодження нежитлових приміщень, вказаних в акті і заяві позивача підтверджені на суму 53769 грн. (а.с.7-29).

Між тим, згідно реєстру, станом на дату висновку 10.09.2015 року, експерт не мав діючого свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта з певного виду експертної спеціальності, оскільки строк дії його свідоцтва сплинув ще 13.07.2015 року.

Таким чином, доказів на підтвердження того, що залиття вказаного нежитлового приміщення відбулося в результаті винних дій відповідача, а саме - КВ ЖРЕП Жовтневого району позивачем та її представником не надано.

Інших належних та допустимих доказів вини КВ ЖРЕП Жовтневого району в залитті вказаного приміщення, тобто доказів спричинення КВ ЖРЕП Жовтневого району майнової шкоди, позивач суду не надала в порушення вимог ч.1 ст. 1166 ЦК України та ст.ст. 10,11,57-60 ЦПК України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції на підставі п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до КВ ЖРЕП Жовтневого району про відшкодування збитків, завданих затопленням нежитлового приміщення та витрат.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,316,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш ИЛ А:

Апеляційну скаргу комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2016 року - скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району про відшкодування збитків, завданих затопленням нежитлового приміщення та витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: