Ухвала суду № 62022744, 10.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5676/16 Справа № 0417/2-3384/2011 Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договороми, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2011 року, позивач звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між сторонами було укладено два договори, за умовами яких відповідачу було відкрито відновлювану кредитну лінію та картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування отриманими у розмірі 12000 грн. коштами. ОСОБА_2 належним чином зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 532868,98 грн.

Враховуючи вищезазначене, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 532868,98 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було задоволено - стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії №010/08-ФЛ/12 та за договором №040-Р/002242 про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки у розмірі 532868,98 грн., які складаються з: заборгованість по кредиту - 0 грн.; заборгованість прострочена (несанкціонована) за кредитним договором - 11665,67 грн.; заборгованість по нарахованих відсотках -3545,73 грн.; заборгованість - по нарахованих відсотках по простроченій (несанкціонованій) заборгованості - 128941,06 грн.; пеня за період з 06 жовтня 2013 року по 06 жовтня 2014 року - 388716,52 грн.

Крім того, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було стягнуто судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн. та 120,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №040-Р/002242, згідно умов якого відповідачу було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 з видачею ОСОБА_2 платіжної картки Visa Electron, що підтверджується копією розписки відповідача.

Відповідно до п. 4.6.2. вказаного договору передбачено списання з вказаної картки сум комісійної винагороди згідно з тарифами, які додаються до договору.

20 травня 2008 року між сторонами було укладено договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії №01/08-ФЛ/12, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності кредитні ресурси шляхом відкриття на картковий рахунок відновлюваної кредитної лінії, передбачений договором №040-Р/002242 від 14 травня 2008 року, з розміром кредитного ліміту в сумі 12000 грн. за сплатою відсотків.

Розділом 4 договору №01/08-ФЛ/12 від 20 травня 2008 року встановлена сплата позивачем відсотків за користування кредитними ресурсами.

Згідно п. 4.3 даного договору, відсотки сплачуються щомісячно в день нарахування відсотків шляхом списання відповідної суми грошових коштів з картрахунку відповідача, в тому числі і за рахунок встановленого кредитного ліміту.

01 липня 2009 року та 19 липня 2009 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» направило ОСОБА_2 листи про дострокове повернення кредиту, отримання яких підтверджується власноручним підписом позивача на поштовому повідомленні про вручення кореспонденції.

Статтями 526, 625 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суд першої інстанції керувався передбаченими умовами укладених між сторонами договорів, а також нормами цивільного законодавства та виходив із наявних в матеріалах справи доказів на порушення ОСОБА_2 зобов'язань за користування кредитними коштами.

Загалом, в своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у проведенні невірного розрахунку заборгованості та пені, у зв'язку з чим сума боргу значно перевищує розмір кредиту, на незастосування судом першої інстанції строку позовної даності та положень ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки за рішенням суду, а також на неправомірні дії банку щодо підвищення процентної ставки.

Однак, колегія суддів з такими доводами ОСОБА_2 не погоджується, виходячи з аналізу нижченаведених умов договорів №040-Р/002242 від 14 травня 2008 року та №01/08-ФЛ/12 від 20 травня 2008 року.

Отже, пунктом 5.1, 5.4 договору №040-Р/002242 від 14 травня 2008 року встановлено, що відповідач зобов'язаний не допускати виникнення несанкціонованого овердрафту і несе відповідальність за його виникнення. Несанкціонованим овердрафтом є перевищення суми операції здійсненої за допомогою платіжної картки встановленого видаткового ліміту.

При виникненні несанкціонованого овердрафту ОСОБА_2 зобов'язався сплатити нараховані на суму заборгованості відсотки в розмірі 40% встановленому тарифами Банку.

Про заміну тарифу, відповідно до п. 6.1.4 договору №040-Р/002242 від 14 травня 2008 року, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» повідомило всіх держателів карток через газету «Урядовий кур'єр» №232 від 13 грудня 2011 року про зміну тарифу з 40% до 60%, які будуть нараховуватись у разі виникнення несанкціонованого овердрафту.

Згідно до Розділу 4 договору №01/08-ФЛ/12 від 20 травня 2008 встановлено такі відсоткові ставки за користування кредитними коштами при безготівкових розрахунках з торгово-сервісними підприємствами на території України з використанням картки: у розмірі 2,2% річних - протягом 22 днів, починаючи з дати здійснення кожної операції по картрахунку з використанням картки і кредитних коштів в рамках відновлюваної кредитної лінії; у розмірі 22,00% - в період, починаючи з 23 дня починаючи з дати здійснення кожної операції по картрахунку з використанням картки і кредитних коштів в рамках відновлюваної кредитної лінії і до моменту повного погашення виданих відповідачу кредитних коштів; у розмірі 22,00% річних - при знятті з карткового рахунку готівкових грошових коштів в банкоматах або пунктах видачі готівкових коштів Банку або інших банків, як на території України, так і за її межами.

При поданні позовної заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надало детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_2, яким обґрунтовується задоволена судом першої інстанції на користь банку сума в розмірі 532868,98 грн., в той час, як відповідачем в обґрунтування апеляційної скарги про неправильне застосування Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, при ухваленні оскаржуваного рішення, норм матеріального права, жодних доказів або належних розрахунків заборгованості - не надано.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно незастосування судом першої інстанції строку позовної давності та вимог ч.3 ст. 551ЦК України, оскільки відповідно до ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, як і застосування положень діючого законодавства щодо зниження розміру неустойки, що узгоджується з п.27 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». В суді першої інстанції апелянт вище вказаних заяв не заявляв та доказів щодо істотних обставин в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України до суду не надавав.

Не можуть бути прийняті до уваги також посилання апелянта стосовно несправедливих умов спірного кредитного договору та неправомірного підвищення банком процентної ставки, оскільки кредитний договір було підписано особисто відповідачем, що підтверджує його згоду з істотними умовами договору і з будь-якими позовами з цього приводу до суду він не звертався.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова