Ухвала суду № 62022737, 05.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5349/16 Справа № 183/386/16 Головуючий у 1 й інстанції - Майна Г. Є. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м. Дніпро

05 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Городничої В.С.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська,

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, треті особи: Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України про визнання незаконним рішення та визнання права на приватизацію, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року позивачі звернулись до суду з вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнили, до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання незаконним рішення та визнання права на приватизацію/а.с.1-2, 56, 67-68/.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року дані позовні вимоги задоволено та визнано незаконним рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська № 847 від 24 лютого 2015 року про відмову ОСОБА_2 в приватизації квартири АДРЕСА_1.

Визнано за позивачами право на приватизацію квартири АДРЕСА_1, згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та "Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року, також вирішено питання щодо судових витрат /а.с.96-102/.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заявлених позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.106-107/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли в зв'язку з приватизацією житла, відмови уповноваженого органу в проведенні приватизації, виникають з житлових правовідносин та повинні розглядатися судом в порядку цивільного судочинства.

Конституцією України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання і захисту усіх форм власності.

Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. За змістом ст.9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XXII). Відповідно до статті 1 Закону № 2482-ХХІІ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Як встановлено статтею 2 Закону № 2482-ХХІІ до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Правові основи приватизації житла, що знаходяться в державній власності, визначені в Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Зазначеним Законом регламентований порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом, з обмеженнями, визначеними п. 2 ст. 2 цього Закону.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Судом встановлено, що відповідно до ордеру № 613 від 12 серпня 1993 року, виданого Міністерством оборони СРСР Гвардійської КЕЧ району, ОСОБА_2 та членам його родини: дружині ОСОБА_3 та сину ОСОБА_4 надане право на вселення в двокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 27,4 м 2 /а.с. 9, 34, 76/.

Згідно довідки про склад сім'ї № 16, виданої 12 лютого 2016 року, Будинкоуправлінням № 1 Гвардійської Квартирно-експлуатаційної частини району, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, постійно мешкають і мають право на приватизацію: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 33, 75/.

Вищезазначене житлове приміщення належить до житлового фонду Міністерства оборони України, перебуває у повному оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська.

17 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з заявою про передачу йому квартири у приватну власність у відповідності до Закону № 2482-ХІІ.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська прийнято рішення № 847 від 24 лютого 2015 року, яким відмовлено ОСОБА_2 в приватизації вищезазначеної квартири /а.с. 6/.

Підставою відмови в приватизації спірного житла в рішенні зазначено те, що житловий фонд військових містечок селищ Гвардійське, Черкаське у комунальну власність територіальних громад не передано. Згідно із Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військові містечка є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні військових частин і КЕВ м. Дніпропетровська. Управлінням військовим майном, згідно з законом, здійснює Міністерство оборони. Згідно листа квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/22/1/850 від 05 вересня 2013 року, військове містечко в якому мешкає ОСОБА_2, включене до числа закритих і які не підпадають під приватизацію житлового фонду. Інших керівних документів щодо надання повноважень КЕВ м. Дніпропетровська розпоряджатися житловим фондом військових містечок не надходило.

Ухвалюючи рішення про задоволення заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будинок № 1 по вул. Гагаріна в смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області перебуває на балансі БУ №1 Гвардійської КЕЧ району та враховуючи, що Гвардійське не входить до «Переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд» дане нерухоме майно підлягаю приватизації позивачами.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при ухвалені рішення не прийняв до уваги те, що КЕВ м. Дніпропетровська не є належним відповідачем, оскільки зазначене рішення про відмову в приватизації спірної квартири було прийнято з підстав не віднесених до компетенції КЕВ м. Дніпропетровська та фактично було прийнято не відповідачем, а лише їм оформлено відповідно до делегованих йому повноважень Наказом Міністра оборони України №1 від 03 січня 1993 року. Також не було враховано, що перелік закритих військових містечок, до якого входить Гвардійське, не було визнано незаконним тому визнання рішень відповідача, які були винесені на підставі даного переліку є передвчасним та необґрунтованим. Проте колегія суддів дані твердження апелянта не може прийняти до уваги, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на балансі БУ № 1 Гвардійської КЕЧ району за інвентаризаційним номером 10320207, інвентарна картка № 1 обліку основних засобів в бюджетних установах, яке є структурним підрозділом КЕВ м. Дніпропетровська /а.с. 41, 83/.

Позивачі зареєстровані у вказаному житловому приміщенні та участі у приватизації державного житлового фонду не брали, що підтверджується відповідними довідками Будинкоуправління № 1 про склад сім'ї.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Згідно з ч. 10 ст. 8 Закону № 2482-ХХІІ органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Пунктом 4 наказу Міністра оборони України від 03 січня 1993 року № 1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України» передбачено, що обов'язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).

З урахуванням зазначених вимог законодавства, право особи на передачу у приватну власність житла органами приватизації може бути обмежено тільки на підставах, встановлених законом.

Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном. Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, будинки, споруди.

Відповідно до п.4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29 серпня 2002 року, передача житлового фонду, інших об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів, проводиться за рішенням Міністерства оборони України.

Згідно з положенням, затвердженим Наказом Міністра оборони України №215 від 21 квітня 2011 року та Наказом Міністра Оборони України № 448 від 03 липня 2013 року визначення «закрите військове містечко» та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок виключені.

03 вересня 2010 року Начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних сил України Педченко Г. М. затверджений останній чинний (він базується на Наказі Міністра оборони СРСР № 75 від 22 лютого 1977 року) «Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд», селища міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не були включені до цього переліку.

На підтвердження того, що смт. Гвардійське не наданий статус закритого військового містечка свідчить і Наказ Міністра оборони № 569 від 15 вересня 2011 року «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» з затвердженими переліками військового майна.

Згідно Наказу Міністра оборони України № 569 «Про безоплатну передачу військового майна у приватну власність до територіальних громад», безоплатно передається у комунальну власність територіальним громадам смт. Черкаське і смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, зазначений Наказ є обов'язковим для виконання КЕВ м. Дніпропетровська та Черкаською і Гвардійською селищними радами.

Отже, встановивши, що займана позивачами квартира АДРЕСА_1 підлягає приватизації відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як жиле приміщення згідно Наказу Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року №569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад», позовні вимоги про визнання незаконним рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська № 847 від 24 лютого 2015 року та зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділу м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

А відтак доводи апеляційної скарги про порушення процесуального та матеріального права є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення є правильним по суті, постановлене з дотриманням вимог матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Городнича В.С.