Ухвала суду № 62020098, 28.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року м. Київ К/800/57131/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Борисенко І.В., Веденяпіна О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013

у справі № 806/3837/13-а Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко-Фуд Україна»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 21.05.2013 № 000003/1504.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення поти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для відмови у надання бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 660000,00 грн. за січень, лютий 2013 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2013 № 000003/1504, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.04.2013 за № 159/15-04/35976986. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищив бюджетне відшкодування з ПДВ за січень та лютий 2013 року на 300000,00 грн. та 360000,00 грн. відповідно, яке сформовано з врахуванням від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року, яке виникло за рахунок включення сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними постачальниками товарів (послуг) у процесі здійснення будівництва об'єкту основних фондів - м'ясопереробного цеху за адресою: Бердичів, вул. Білопільська, 131, який станом на вказані звітні податкові періоди не введений в експлуатацію.

У судовому процесі встановлено, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в податковому обліку ТОВ «Інко-Фуд Україна» за січень, лютий 2013 року виникло за рахунок включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними постачальниками товарів (послуг) на поставку товарів (послуг), використаних в будівництві м'ясопереробного цеху за адресою: Бердичів, вул. Білопільська, 131. Реальність господарських операцій щодо поставки товарів та послуг, пов'язаних із цим будівництвом (поставка підрядних робіт, будівельних матеріалів, попередня оплата на користь постачальників), за наслідками яких позивач сформував податковий кредит, суми якого враховані у визначенні від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий 2013 року, як і сплата сум ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), декларування постачальниками податкових зобов'язань за операціями з поставки позивачу товарів (послуг), використаних в будівництві, ДПІ у судовому процесі не оспорює.

За визначенням пункту підпункт 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 ст.200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.5 цієї статті не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Обґрунтовуючи правомірність відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні, контролюючий орган посилається на те, що оскільки будівництво м'ясопереробного цеху ще не завершено та його не введено в експлуатацію, а отже відсутні будь-які підтвердження використання даного об'єкту в оподатковуваних операціях, позивач не має права на бюджетне відшкодування.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що у позивача відсутні застереження, з якими пункт 200.5 ст.200 ПК пов'язує позбавлення права на бюджетне відшкодування (обсяг оподатковуваних операцій ТОВ «Інко-Фуд Україна» за лютий 2012 року - січень 2013 року становив 8612610,00 грн. (у тому числі, ПДВ - 1435435,00 грн.), за березень 2012 року - лютий 2013 року - 2278127,00 грн. (у тому числі, ПДВ - 379688,00 грн.); товариство зареєстровано платником ПДВ з 2008 року), зробив правильний висновок про безпідставність відмови позивачу у праві на бюджетне відшкодування за січень, лютий 2013 року.

Вищенаведені норми ПК не пов'язують право платника ПДВ на бюджетне відшкодування, сформованого за рахунок сум податкового кредиту за операціями, пов'язаними із будівництвом нерухомого майна із введенням такого майна у експлуатацію, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписІ.В. Борисенко підписО.А. Веденяпін