Ухвала суду № 62020091, 12.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/51401/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 року

у справі № 804/7657/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.)

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Західно-Донбаська ОДПІ)

про визнання недійсною податкової консультації, -

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_4 звернувся у червні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської ОДПІ про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації від 04.06.2015 року № 12758/10/04-10-50-17 та зобов'язання надати нову податкову консультацію, з урахуванням висновків суду, протягом десяти календарних днів з моменту ухвалення рішення судом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 року, у задоволення адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає касаційну скаргу позивача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.05.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного використання норм податкового законодавства, а саме чи має право ФОП ОСОБА_4 платник податку з доходів фізичних осіб та платник податку на додану вартість, відносити до складу своїх витрат вартість придбаних ліцензій на здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Так, листом від 04.06.2015 року за вих. № 12758/10/04-10-50-17 відповідачем було надано податкову консультацію відповідно до якої: фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не право включати до складу своїх витрат суму сплачених податків, зборів (крім суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та витрат, понесених на придбання ліцензій. Інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Положеннями пунктів 52.1, 52.2 та 52.4 ст. 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Консультації надаються контролюючими органами.

Згідно зі ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

У ході розгляду справи судами встановлено, що позивач звернувся до податкового органу з письмовою вимогою про надання індивідуальної податкової консультації щодо роз'яснення питання правомірності віднесення до складу витрат фізичною особою-підприємцем вартості придбаних ліцензій на здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, за результатами розгляду якої відповідачем надано податкову консультацію від 04.06.2015 року № 12758/10/04-10-50-17 в якій роз'яснено, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу своїх витрат суму сплачених податків, зборів (крім суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та витрат, понесених на придбання ліцензій, інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності, не погодившись з якою позивач звернувся до суду.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Приписами п. 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп. 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Так, податковим органом вірно наголошено, що зазначений перелік витрат не містить сплачених податків, зборів (крім суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та витрат, понесених фізичною особою-підприємцем, що знаходиться на загальній системі оподаткування, на придбання ліцензій, інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надана відповідачем податкова консультація від 04.06.2015 року № 12758/10/04-10-50-17 відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 року у справі № 804/7657/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.В. Вербицька Ю.І. Цвіркун