Ухвала суду № 62020051, 12.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/6385/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Кравцова О.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року

у справі №826/26227/15

за позовом ОСОБА_4

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної

Марини Анатоліївни

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБіБанк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання неправомірним включення вимог ОСОБА_4 до реєстру вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» IV черги та зобов'язання публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» включити вимоги ОСОБА_4 до реєстру вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» І черги; стягнення з публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 162389,91 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року по справі №826/26227/15 позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху у зв'язку з недотриманням позивачем вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк до 17 грудня 2015 року для усунення недоліків позовної заяви.

Вказана ухвала вручена позивачеві 10 грудня 2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, позовну заяву повернуто позивачеві.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву виходив з того, що станом на 18 грудня 2015 року позивачем не виконано вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року по справі №826/26227/15, недоліки позову не усунуто.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій та вважає його передчасним з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Таким чином, позовна заява повертається заявнику у разі, якщо він не усунув у встановлений судом строк невідповідності позову вимогам статті 106 Кодексу.

Відповідно до положень статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Останній день строку триває до двадцять четвертої години.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Ураховуючи наведені норми, подання відповідних документів на пошту у день, до якого недоліки позову мали бути усунуті, не вважається пропущенням процесуального строку.

Так, ухвалою суду першої інстанції встановлено позивачу строк, протягом якого слід усунути недоліки позову - до 17 грудня 2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.12.2015 позивач, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року по справі №826/26227/15, рекомендованим листом направив на адресу суду першої інстанції документи для усунення недоліків позовної заяви, що підтверджується описом вкладення до відправлення з відбитком штемпеля поштового відділення.

Отже, позовна заява повернута позивачу передчасно, а висновки судів попередніх інстанцій суперечать матеріалам справи та нормам процесуального права.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, оскаржені у цій справі ухвали належить скасувати як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, а справу - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі №826/26227/15 - скасувати.

Справу №826/26227/15 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді