Ухвала суду № 62019924, 05.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року м. Київ К/800/17787/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Маринчак Н.Є., Юрченко В.П.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі №826/21341/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та незаконними дій, скасування наказу.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та незаконними дій в.о. начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо складення наказу від 15.04.2015 №690 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС», скасування наказу від 15.04.2015 №690 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС», визнання протиправними та незаконними дій щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» та оформлення її результатів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та незаконними дій, скасування наказу - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» 29.06.2016 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.07.2016 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, статті 36, частин 5, 7 статті 110 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на адресу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві надійшов лист Прокуратури міста Києва від 18.03.2015 №07/2/3-12947-14 щодо організації виконання постанови прокурора відділу прокуратури міста Києва від 18.03.2015 про призначення у кримінальному провадженні №42014100000000398 документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» за 2012-2015 роки.

У вказаній постанові зазначено, що СВ ЛУ в метрополітені ГУМВС України в місті Києві проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100000000398 від 25.04.2014, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, що полягало у зловживанні службовим становищем службовими особами Київської міської державної адміністрації щодо проведення в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» конкурсу по залученню інвестора для здійснення заходів з облаштування підземних пішохідних переходів, що заподіяло матеріальну шкоду в сумі 328,6 тис. грн.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі вищезгаданої постанови прокурора відділу Прокуратури міста Києва від 18.03.2015 складено наказ від 15.04.2015 №690 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС».

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі вказаного наказу проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» за період з 01.01.2012 по 10.04.2015, за результатами якої складено акт від 01.07.2015 №396/1-26-50-22-07-35077208.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом дотримано вимоги податкового законодавства щодо підстав та порядку проведення перевірки, а оформлення результатів перевірки у формі акту не породжує для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Враховуючи викладене, наявність постанови прокурора, винесеної відповідно до закону у кримінальних справах, є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом отримано постанову прокурора відділу Прокуратури міста Києва від 18.03.2015 щодо призначення позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» за 2012-2015 роки. Таким чином, у відповідача були наявні підстави для складення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачу було вручено під розписку копію наказу та направлень на перевірку до початку проведення перевірки.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» в касаційній скарзі в підтвердження неправомірності дій щодо призначення та проведення перевірки на те, що перевірка здійснена податковим органом поза межами строків, встановлених у постанові прокурора відділу Прокуратури міста Києва від 18.03.2015 (двадцять днів з дати надходження постанови фактичним виконавцям), суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки Податковий кодекс України не обмежує податковий орган строками проведення перевірки за наявності підстав, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу. Проведення документальної виїзної перевірки поза межами строків, визначених у винесеній відповідно до кримінально-процесуального закону постанові (ухвалі) суду або постанові органу дізнання, слідчого, прокурора про призначення такої перевірки, не є підставою для визнання дій з організації та проведення перевірки протиправними.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо дотримання податковим органом порядку призначення та проведення позапланової перевірки позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо оформлення результатів проведеної перевірки, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності дій по складанню та включенню до актів перевірки будь-яких даних.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТІС» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі №826/21341/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Н.Є. Маринчак

___ В.П. Юрченко