Ухвала суду № 62019798, 11.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року К/800/18391/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр-будсервис»на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015у справі №820/775/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр-будсервис»доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіпровизнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-будсервис» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило визнати неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укр-будсервис» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013 р. по 18.12.2014 р., за результатами якої було складено акт перевірки від 13.01.2015 р. №27/20-31-22-03-07/38279589, визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області із внесення до Інформаційної системи «Податковий блок» відносно ТОВ «Укр-будсервис» відхилень між показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованими товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-будсервис» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 18.12.2014 р., та показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Укр-будсервис» за період з 01.01.2013 р. по 18.12.2014 р. згідно з актом від 13.01.2015 р. №27/20-31-22-03-07/38279589 без прийняття податкового повідомлення-рішення та проведення процедури узгодження самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку (збору), зобов'язати ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відновити в Інформаційній системі «Податковий блок» самостійно узгоджені ТОВ «Укр-будсервис» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 18.12.2014 р. показники податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість без урахування показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислених згідно з актом від 13.01.2015 р. №27/20-31-22-03-07/38279589.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі постанови начальника СЧ СВУ МВС України на Південній залізниці майора міліції Заседа Л.С. проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013 по 18.12.2014, за результатами якої складено акт №27/20-31-22-03-07/38279589 від 13.01.2015.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки та по внесенню змін до автоматизованої системи щодо зіставлення податкових зобов'язань платника податків, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди передніх інстанцій, за встановлених обставин даної справи, дійшли висновку, що відповідач мав законні підстави для проведення перевірки на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Також, суди виходили з того, що контролюючі органи не змінюють даних податкової звітності платників податків, оскільки вони містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображені платниками податків в податковій звітності. При цьому, дані податкової звітності платника податків є даними платника податків, а результати податкового контролю є даними контролюючого органу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності законних підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (пп.75.1.2 п.75 ст.75 названого Кодексу).

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (пп.78.1.11. п.78.1 ст.78 названого Кодексу).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у відповідача законних підстав для проведення перевірки, оскільки постанова начальника СЧ СВУ МВС України на Південній залізниці майора міліції Заседа Л.С. про проведення перевірки не є скасованою.

Згідно п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп.62.1.2 п.62.1 ст.62 названого Кодексу).

Відповідно до п.74.1 ст.74 названого Кодексу податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2 ст.74 названого Кодексу).

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 3 листопада 2015 року у справі № 21-99а15 та в постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 21-2261а15

З огляду на усе наведене вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-будсервис» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.О. Бухтіярова

О.А. Веденяпін