Ухвала суду № 62019725, 21.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року м. Київ К/800/35145/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013

у справі № 2а-1670/5286/12 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранспецреммонтаж»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 10.07.2012 № 0010192301/938, № 0010212301/939.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошових зобов`язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.06.2012 за № 1822/22-11/33180818. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 ст. 138, пунктів 198.1, 198.6 ст. 198, пунктів 201.6. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): занизив валові доходи у податковому обліку за 2-й та 3-й квартали 2011 року у зв'язку з не відображенням вартості безоплатно отриманих товарів та послуг від ТОВ «Монолітбудкомплекс» за нікчемним правочином; завищив валові витрати на загальну суму 893607,00 грн. у податковому обліку за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2011 року та податковий кредит на 196283,00 грн. у податковому обліку за період з січня по листопад 2011 року за наслідками нікчемних правочинів з поставки від ТОВ «Монолітбудкомплекс» товарів (послуг), у результаті чого занизив податок на прибуток на загальну суму 258596,00 грн., у тому числі: за 1-й квартал, 2-4-й квартали 2011 року та ПДВ на 196283,00 грн. у податковому обліку за період з січня по листопад 2011 року.

Висновок про нікчемність правочинів між позивачем та цим постачальником обґрунтовано ознаками фіктивності останнього - відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність за даними документів податкової звітності основних фондів, трудових ресурсів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення поставки.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.07.2012: № 0010192301/938 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 258596,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0010212301/939 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 196283,00 грн. за основним платежем та 27604,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Монолітбудкомплекс» підрядних послуг та товару (кран підвісний, металоконструкції тощо) сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт, вказаний постачальник виписав позивачу накладні та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за вищевказані податкові періоди. Вказані правочини з ТОВ «Монолітбудкомплекс» були укладені позивачем на виконання договірних зобов'язань щодо поставки підрядних послуг на користь ВАТ «Кременчуцький завод металевих виробів», ВАТ «ПМК-68», ТОВ «Агротеп», ТОВ «Об'єднання Дніпроенергобудпром» завод «Буддеталь», НВП «Фероліт», ДП УАТГ ТДВ «ОДЕБП», Полтавська вагонна дільниця, СФГ «Роксолана», ТОВ «Феррострой», ТОВ «Фірма «Сіат - ЛТД», ТОВ «НВФ «Техвагонмаш», ТОВ Агрофірма «Добробут», ПП «Дружба», КП «Кременчукводоконал».

Відповідно до пункту 135.1 ст. 135 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін у яких виник спір) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4 пункту 135.5 цієї статті).

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу..

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( в редакції Закону від 02.12.2010 № 2755-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність збільшення у податковому обліку сум валового доходу, зменшення витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на нікчемність правочинів з поставки позивачу від ТОВ «Монолітбудкомплекс» підрядних послуг та товарів з огляду на ознаки фіктивності цього контрагента, який відсутній за своїм місцезнаходженням, не має основних фондів, трудових ресурсів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення поставки.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій видаткових та податкових накладних, рахунків, актів приймання виконаних будівельних робіт (ф № КБ-2в), актів приймання виконаних підрядних робіт, договірних цін, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, доказів подальшого використання підрядних послуг та товарів за для виконання своїх зобов'язань щодо поставки підрядних послуг на користь ВАТ «Кременчуцький завод металевих виробів», ВАТ «ПМК-68», ТОВ «Агротеп», ТОВ «Об'єднання Дніпроенергобудпром» завод «Буддеталь», НВП «Фероліт», ДП УАТГ ТДВ «ОДЕБП», Полтавська вагонна дільниця, СФГ «Роксолана», ТОВ «Феррострой», ТОВ «Фірма «Сіат - ЛТД», ТОВ «НВФ «Техвагонмаш», ТОВ Агрофірма «Добробут», ПП «Дружба», КП «Кременчукводоконал» - за відсутності інших доводів та доказів з боку контролюючого органу, які б містили обґрунтовані сумніви щодо реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Монолітбудкомплекс» товарів та послуг, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності збільшення у податковому обліку позивача з податку на прибуток валового доходу, зменшення у податковому обліку позивача з податку на прибуток та ПДВ сум витрат та податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписН.Є. Маринчак