Ухвала суду № 62019692, 12.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/4291/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 5 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ від 31 липня 2015 року №563 в частині пунктів 2,7.10, 7.11 щодо звільнення з посади заступника начальника Київської міської митниці ДФС.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 2, 7.11 наказу голови Державної міської митниці ДФС» в частині звільнення із займаної посади заступника начальника Київської міської митниці ДФС ОСОБА_2. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 2 наказу Державної фіскальної служби України від 31 липня 2015 року № 563 «Про результати перевірки Київської міської митниці ДФС» звільнено ОСОБА_2 із займаної посади заступника начальника Київської міської митниці ДФС на підставі статті 147 та пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Також, у вказаному пункті зазначено, що у зв'язку з тим, що на момент видання вказаного наказу ОСОБА_2 надано дні відпочинку, звільнення відбудеться у перший день після виходу його на роботу.

Наказ винесено, зокрема, на підставі Акту перевірки від 3 липня 2015 року №1224/99-99-14-01-01-20, у якому встановлено не забезпечення позивачем належного виконання службових обов'язків, організації роботи митного контролю та митного оформлення товарів, боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, зокрема в обсягах, визначених за результатами застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, та щодо відпрацювання отриманих від уповноважених органів орієнтувань, проведення аналізу митних оформлень, де контрагентами виступали фірми з ознаками фіктивності, що призвело до порушень підпунктів 4, 27, 39, 40 пункту 4 Положення про Київську міську митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС від 20 серпня 2014 року №54.

Задовольняючи позовні вимоги, суди прийшли до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків, яке стало підставою для його звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частинами 1 та 3 ст.569 Митного кодексу України працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, державна служба припиняється у разі наявності інших встановлених цією нормою підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків, зокрема, службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання.

Крім того, зі змісту вказаної вище норми встановлено, що підставою для звільнення особи за цією нормою є вчинення нею порушення, яке має разовий, а не триваючий характер.

Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що, вирішуючи питання про законність звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, та, з'ясовуючи, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків.

При цьому, суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що відповідачем не доведено факту одноразового грубого порушення позивачем трудової дисципліни, трудових обов'язків, не встановлено його вини, виду й розміру заподіяної ним шкоди, чим порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Крім того, при звільнення позивача й виданні оскаржуваного наказу відповідачем не було взято до уваги його попередньої поведінки, ставлення до служби та стажу роботи в митних органах, не встановлено, в чому полягало одноразове грубе порушення трудових обов'язків, причинно-наслідкового зв'язку між можливим упущенням, недоліками в діяльності, що призвели до такого порушення та завданою шкодою.

Пунктом 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, стосовно цієї особи може бути проведено службове розслідування.

Таким чином, підтвердження факту невиконання або неналежного виконання особою, уповноваженої на виконання функцій держави, своїх службових обов'язків, перевищення цією особою своїх повноважень, що заподіяло значної матеріальної шкоди державі, встановлюється за результатами службового розслідування відносно цієї особи.

Судами встановлено, що службове розслідування відносно позивача не проводилось, отже відповідачами недотримано норм чинного законодавства щодо проведення службового розслідування, чим порушено права позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про те, що оскаржуваний наказ від 31 липня 2015 року №563 в частині звільнення ОСОБА_2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 5 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

І.В.Штульман