Ухвала суду № 62019583, 21.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2016 р. м. Київ К/800/47194/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Олендера І.Я.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Релігійної громади Кіровоградської церкви християн адвентистів сьомого дня

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі № 1170/2а-5077/11 Кіровоградського окружного адміністративного суду

за позовом Релігійної громади Кіровоградської церкви християн адвентистів сьомого дня

до Кіровоградської митниці

третя особа: Благодійний фонд «Щаслива родина»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської митниці

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Релігійна громада Кіровоградської церкви християн адвентистів сьомого дня просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ, ввізного мита та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.10.2011 № 0008/1/901000000/002368294.

Згідно з цим актом позивач порушив норми ст. 11 Закону України «Про гуманітарну допомогу» (Закон № 1192-XIV), ст.ст.3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (далі Закон № 996-ХІV), наказу Міністерства фінансів України від 14.12.1999 № 298 «Про порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.1999 за № 915/4208, внаслідок нецільового використання гуманітарної допомоги, що була оформлена в митному відношенні за ВМД № 901000002/9/002129 від 30.04.2009, № 901000002/9/002479 від 19.05.2009, № 901000002/9/003367 від 03.07.2009, № 901000002/9/003633 від 16.07.2009, № 901000002/9/004048 від 04.08.2009, № 901000002/9/004050 від 04.08.2009, що призвело до заниження податкових зобов'язань на 40905,19 грн., у тому числі: 8421,27 грн. - ввізне мито та 32483,92 грн. - ПДВ; ненадання до перевірки оригіналів документів, які свідчать про здійснення господарських операцій, що призвело до накладення штрафу у розмірі 510,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.11.2011: № 35 - про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності» на 8421,27 грн. за основним платежем та на 2105,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №36 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 32483,92 грн. за основним платежем та на 8120,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №37 - про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності» на 8421,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №38 - про збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ на 32483,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №39 - про збільшення грошового зобов'язання за платежем «штраф за порушення податкового законодавства» у розмірі 510,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що позивач надав до розмитнення Кіровоградській митниці вантаж - товари гуманітарної допомоги, яка надійшла за дарчими листами від іноземних донорів: «ADVENTKYRKAN» Швеція та «Helferkreis Schlangen» Німеччина. Митне оформлення зазначених вантажів було здійснено за ВМД №901000002/9/002129 від 30.04.2009, №901000002/9/002479 від 19.05.2009, №901000002/9/003367 від 03.07.2009, №901000002/9/003633 від 16.07.2009, №901000002/9/004048 від 04.08.2009, №901000002/9/004050 від 04.08.2009 та на підставі протоколів комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України, листів донорів, дарчих листів, рахунків-фактур, сертифікатів дарунків, списків подарованих речей, листів обласної державної адміністрації, плану розподілу гуманітарної допомоги.

Вищевказаний вантаж разом із документами позивач передав Благодійному фонду «Щаслива родина», який призначався для нього для розподілу серед набувачів, які надали попереднє замовлення до благодійного фонду, що було відображено цим благодійним фондом у бухгалтерському та податковому обліку.

За визначенням ст. 1 Закону № 1192-XIV (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації".

Частиною 3 ст. 3 цього Закону визначено, що зміну отримувача гуманітарної допомоги та її переадресування можливо здійснювати лише за погодженням з іноземними донорами за рішенням відповідної комісії з питань гуманітарної допомоги

Згідно з частиною 1 ст. 6 Закону № 1192-XIV гуманітарна допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних товарів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну, звільняється від оподаткування (частина 1 ст. 6 Закону № 1192-XIV).

Якщо кошти або товари (роботи, послуги), звільнені від оподаткування як гуманітарна допомога, було використано не за цільовим призначенням, вони вважаються доходом і оподатковуються відповідно до законодавства України (частина 4 цієї статті).

Відповідно до ст.11 цього Закону комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України, комісії з питань гуманітарної допомоги при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях ведуть облік, статистичну звітність гуманітарної допомоги та Єдиний реєстр отримувачів гуманітарної допомоги.

Відповідні комісії з питань гуманітарної допомоги та органи державної податкової служби здійснюють контроль щодо використання гуманітарної допомоги за цільовим призначенням.

Митними органами України та філіями (територіальними управліннями) Національного банку України щомісячно складаються звіти за встановленою формою відповідно про митне оформлення вантажів з гуманітарною допомогою та про надходження на рахунки в іноземній валюті отримувачів гуманітарної допомоги коштів в іноземній валюті. Зазначені звіти подаються до Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України.

Бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.

Отримувач гуманітарної допомоги і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають до відповідної комісії з питань гуманітарної допомоги звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційного суду виходив з нецільового використання позивачем гуманітарної допомоги. До такого висновку апеляційний суд прийшов на підставі встановлених у судовому процесі обставин щодо порушення позивачем процедури переадресування гуманітарної допомоги з огляду на відсутність відповідного рішенням відповідної комісії з питань гуманітарної допомоги, як того вимагає норма частини 3 ст. 3 Закону № 1192-XIV; а також не відображення цієї гуманітарної допомоги у бухгалтерському обліку позивача. Цей висновок апеляційного суду відповідає нормам частини 4 ст. 11 Закону № 1192-XIV.

Однак, при вирішенні спору суд апеляційної інстанції порушив норму частини 2 ст. 11 Закону № 1192-XIV, якою визначено коло органів, уповноважених здійснювати контроль щодо використання гуманітарної допомоги за цільовим призначенням. Серед цих органів митні органи відсутні. Повноваження митних органів щодо гуманітарної допомоги визначені частиною 3 цієї статті, за змістом якої такі повноваження визначені тільки в площині митного оформлення гуманітарної допомоги. Як встановлено в судовому процесі, митне оформлення отриманого позивачем вантажу від іноземних донорів, з приводу оподаткування якого виник спір, було закінчено в квітні - серпні 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про перевищення митним органом своїх повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що свідчить про їх неправомірність.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України, для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Релігійної громади Кіровоградської церкви християн адвентистів сьомого дня задовольнити, скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписІ.Я. Олендер