Ухвала суду № 62019348, 27.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року м. Київ К/800/1280/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Кива від 27 жовтня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року

у справі №826/21326/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Плюс» (надалі - ТОВ «Енергія Плюс»)

до 1. Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві, 2. Головного управління ДФС у м.Києві, 3. Державної фіскальної служби України (надалі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві, ГУ ДФС у м.Києві, ДФС України)

про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення, рішень про результати розгляду скарг, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві від 31.03.2015 року №0000041502, рішення ГУ ДФСУ у м. Києві від 12.05.2015 року №9400/10/26-15-10-06 та рішення ДФС України від 21.08.2015 року №17945/6/99-99-10-01-04.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Кива від 27.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві від 31.03.2015 року №0000041502. В іншій частині позовних вимог відмовлено

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, представників ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві та ГУ ДФС у м.Києві, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Енергія Плюс» у податковій звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень), за

результатами якої складено акт від 17.03.2015 року №1022/26-56-15-0214/32944752.

Згідно з висновками, викладеними в акті, позивачем порушено п. 200.5 ст. 200 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: неправомірно заповнено р.23 та 23.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) у розмірі 9686612,00 грн., оскільки обсяги податкових операцій ТОВ «Енергія Плюс» за останні 12 календарних місяців (0,00 грн.) менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (податковий кредит не сформований внаслідок придбання або спорудження будівництва) основних фондів (згідно Додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, травень, жовтень та грудень 2014 року, та згідно даних Додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, в якому визначається сума бюджетного відшкодування в межах частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету, які обліковуються як основні засоби), що не дає права на бюджетне відшкодування за січень 2015 року.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 року №0000041502, яким визначено суму, на яку відмовлено в наданні бюджетного відшкодування у розмірі 9686612,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які, зокрема мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних Фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами встановлено, що ТОВ «Енергія Плюс» заявило до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 9686612,00 грн., яка згідно первинних документів була сформована у зв'язку з придбанням основних фондів - об'єктів нерухомості, зокрема, у січні 2013 року згідно договорів купівлі-продажу укладених між ТОВ «Енергія-Плюс» та ТОВ «Данко-Ізол» позивачем придбано 15 об'єктів нерухомості та в повному обсязі сплатило грошові кошти за вказані об'єкти, про що свідчать виписи наявні в матеріалах справи.

Внаслідок зазначених операцій виник податковий кредит, який декларувався у березні, квітні, травні, червні, грудні 2013 року та відображався у додатках 5 до цих декларацій.

Крім того, ТОВ «Енергія Плюс» відобразило у Додатку АМ до декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 амортизацію у сумі 1608451,47 грн. за період 9 місяців.

18.12.2013 року ТОВ «Енергія Плюс» прийнято рішення щодо збільшення статутного капіталу ТОВ «Інфоком Інвест» додатковим внеском у вигляді вищевказаного нерухомого майна. Дане рішення було зареєстроване державним реєстратором, про що свідчить статут ТОВ «Інфоком Інвест» у редакції 2013 року, проте ТОВ «Інфоком Інвест» повідомило позивача про відмову державного реєстратора у реєстрації прав власності на нерухоме майно.

У зв'язку з чим, підприємствами було прийнято рішення про зменшення статутного фонду ТОВ «Інфоком Інвест» - протокол від 15.12.2014р. №1/12, акт приймання-передачі (повернення) майна зі статутного капіталу ТОВ «Інфоком Інвест» від 15.12.2014 року. Дане рішення було зареєстровано державним реєстратором про що свідчить статут ТОВ «Інфоком Інвест» у редакції 2014 року.

Таким чином, фактично відбулося повернення 15 об'єктів нерухомості від ТОВ «Інфоком Інвест» до ТОВ «Енергія Плюс».

На підставі зазначених змін, згідно декларації за грудень 2014 року ТОВ «Енергія Плюс» здійснило коригування сум податку на додану вартість в результаті чого зменшені податкові зобов'язання та відновився податковий кредит, який декларувався у березні, квітні, травні, червні, жовтні, грудні 2013 року та відображався у додатках № 5 до цих декларацій.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 192.3. ст. 192 ПК України встановлено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За наслідками аналізу податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, в якій позивачем було задекларовано в рядку 8 «Коригування податкових зобов'язань» та рядку 9 «Усього податкових зобов'язань» суму - 9568601,00 грн. (від'ємне значення), в рядку 17 «Усього податкового кредиту» суму 49 грн., в рядку 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» суму 9568650,00 грн., в рядку 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» в рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суму 120811,00 грн., відповідач дійшов до висновку керуючись рядком 24 цієї декларації про відсутність права на отримання заявленого позивачем бюджетного відшкодування.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій цілком правомірно не погодились із такими висновками контролюючого органу.

Так, пп. 9 п. 3 розділу 5 наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (надалі - Наказ), у редакції, що діяла на момент коригування, встановлено, що коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8.

У рядку 8.1 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання товарів/послуг та відповідно податкових зобов'язань за основною ставкою, що здійснюється відповідно до статті 192 розділу V Кодексу.

При заповненні рядків 8.1 - 8.1.2, 8.3 обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1), що заповнюється в розрізі контрагентів та розрахунків коригування до податкових накладних.

Позивач на виконання даних вимог відобразив у податковій декларації зменшення податкових зобов'язань на суму 9568601,00 грн. та сформував відповідний додаток N2 1.

За результатами коригувань відбулися відповідні зміни в Розділ III «Розрахунки за звітний період» декларації з ПДВ у відповідності до вимог Наказу.

Підпунктами 2, 3 пункту 5 розділу V Наказу, встановлено, що якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

У декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно, позивачем заповнені рядки 19; 20.2 декларації з ПДВ за грудень 2014 рік на суму 9568650,00 грн. та перенесено до рядка 21.1 Декларації з ПДВ за січень 2015 року сума 9568650,00 грн.

Підпунктами 4, 7 пункту 5 розділу V Наказу встановлено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Виходячи з встановлених законодавством правил та порядку формування розрахунку ПДВ за звітний період, вбачається, що сформоване у поточному звітному періоді - грудень 2014 рік від'ємне значення ПДВ у сумі 9568650,00 грн. (рядок 19, 20.2) переноситься до рядка 21.1. декларації наступного звітного періоду - січень 2015 рік.

Підпунктами 5, 6 пункту 5 розділу V Наказу встановлені наступні вимоги щодо декларації з ПДВ: платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (ДЗ) (додаток 3); значення рядка З (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або у рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому, платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Відповідно до вимог вищевказаного Наказу позивачем була складена відповідна декларація з ПДВ з Додатками за січень 2015 року. В якій позивач заповнив рядки 21, 21.1, 21.2, 22, 23, 23.1, 24 та заявив про бюджетне відшкодування на рахунок у банку суму у розмірі 9686612,00 грн.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що операції між ТОВ «Інфоком Інвест» та ТОВ «Енергія Плюс» були відкориговані у відповідності до вимог податкового законодавства.

Правомірність формування податкового кредиту позивача у розмірі 9686612,00 грн. ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві не заперечувалось.

ТОВ «Енергія Плюс» у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року (реєстраційний № 9020273066 від 21.02.2015р.) задекларувало в р. 23.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» 9686612,00 грн.

За таких обставин, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що операції між ТОВ «Інфоком Інвест» та ТОВ «Енергія Плюс» відкориговані, а отже, ТОВ «Енергія Плюс» обґрунтовано сформований податковий кредит. При цьому, заявлена до відшкодування сума ПДВ у розмірі 9686612,00 грн. виникла шляхом нарахування податкового кредиту, який сформувався внаслідок придбання основних фондів, що належним чином відображено у податкових деклараціях та додатках до них, у зв'язку з чим висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України є неправомірними.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Кива від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун