Ухвала суду № 62019086, 12.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"12" жовтня 2016 р. Справа № 806/986/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" липня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення,зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від "21" липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_4 в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 20.01.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 № 36.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_4, як інваліду 3 групи з 20.01.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 у період з 29.10.1981 по 03.01.1983 проходив військову службу, зокрема в період з 08.05.1982 по 25.12.1983 - на території Республіки Афганістан, де в той час велися бойові дії, та приймав участь у бойових діях. У 1982 році отримав осколкові вогнепальні поранення голови, верхньої та нижньої кінцівки, ЗЧМТ (а.сп. 15-17).

Відповідно до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 4747 від 14.12.2015, осколкові вогнепальні поранення голови, верхньої та нижньої кінцівки, ЗЧМТ колишнього військовослужбовця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали шкіряні рубці в зазначених анатомічних областях, що підтверджується актом судово-медичного дослідження бюро судово-медичної експертизи УОЗ Житомирської ОР № 2654 від 10.12.2015, та які у подальшому призвели до розвитку: залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді післятравматичної енцифалопатії ІІ ст. з лікворо-динамічними розладами, вестибуло-атактичними розладами, стійким цефалгічними розладами, стійким цефалгічним синдромом, що підтверджується медичними та військово - обліковими документами, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Наведене підтверджено витягом з протоколу № 4747 від 14.12.2015 та актом судово-медичного дослідження бюро судово-медичної експертизи УОЗ Житомирської ОР № 2654 від 10.12.2015, долученими до матеріалів справи (а.сп. 19).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №218963 від 02.02.2016, позивачу встановлено третю групу інвалідності з 20.01.2016 - поранення, травма та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.сп. 22).

Судом встановлено, що 09.02.2016 ОСОБА_4 подав до Житомирського ОМВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із отриманням другої групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. До заяви, на виконання пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, позивач додав: копію довідки МСЕК; копію витягу з протоколу ЦВЛК; копію акту судово - медичної експертизи; копію військового квитка; копію паспорта; копію ідентифікаційного номера; копію картки реквізитів; копію довідки Житомирського ОМВК (а.сп. 24).

В подальшому, вказану заяву разом з приєднаними документами третьою особою було скеровано до Міністерства оборони України.

Як видно із витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 № 36, затвердженого Міністерством оборони України, розглянувши подані документи ОСОБА_4, комісія прийняла рішення про повернення поданих документів до Житомирського обласного військового комісаріату на доопрацювання. Висновок Комісії про направлення на доопрацювання документів обґрунтовано тим, що в поданих матеріалах відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (а.сп. 25).

Вказана обставина стала підставою для звернення позивача до адміністративного суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до Житомирського обласного військового комісаріату разом з заявою повний перелік документів, перелічених у Наказі Міністерство оборони України від 14.08.2014 року № 530, а тому рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом від 20.05.2016 № 36 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, яким повернуто на доопрацювання подані ОСОБА_4 документи до Житомирського обласного військового комісаріату є неправомірним. Однак, вимога про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає, оскільки це є правом суду і строк подачі такого звіту повинен встановлюватись з таким розрахунком, що б суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

В розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною першою статті 16-2 наведеного Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Постанова № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Згідно із пунктом 3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (пункт 8 Постанови №975).

З матеріалів справи вбачається, що третя група інвалідності встановлена позивачу з 20.01.2016 року.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 20.01.2016, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_4 при первинному огляді встановлена третя група інвалідності.

Так, частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент первинного огляду МСЕК позивача) визначалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Досліджуючи представлені докази, суд вірно вказав, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права, яка була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року та 21 квітня 2015 року (справи № 21-446а14 та № 21-135а15 відповідно).

Так, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Відтак, незважаючи на те, що позивач проходив військову службу у період з 29.10.1981 по 03.01.1983 він має право на одноразову грошову допомогу і після спливу трьох місяців з дня його звільнення.

Щодо відсутності у поданих матеріалів документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, то суд першої інстанції вірно зазначив, що форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Така правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 у справі К/800/7338/13.

Також, підпунктами б), г) пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 р. N 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за N 1109/15800, встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

"Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I - II груп патогенності, а також токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби". Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

"Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій. Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

За змістом пункту 21.21 указаного Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Таким чином, витяг з протоколу ЦВЛК № 4747 від 14.12.2015 та акт судово-медичного дослідження бюро судово-медичної експертизи УОЗ Житомирської ОР № 2654 від 10.12.2015 по своїй суті свідчать, що поранення та захворювання ОСОБА_4 не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

За таких обставин, оскільки позивач як військовослужбовець отримав поранення та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із заявою від 09.02.2016 подано повний перелік документів, перелічених у Наказі № 530, які військкоматом було надіслано до Міністерства оборони України, для вирішення питання щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги.

Проте відповідач, як установлено судом першої інстанції, безпідставно повернув заяву позивача на доопрацювання до Житомирського ОВК.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним законом, нормативним документом не передбачено можливості закінчити розгляд комісією питання про призначення виплати одноразової грошової допомоги такою дією, як повернення документів на доопрацювання. Рішення має бути прийнято, як відмову або призначення.

З огляду на викладене, відповідач у встановленому порядку зазначені документи не розглянув та не прийняв належного рішення щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, чим допустив порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірності відмови Міністерства оборони України позивачу, викладеної у протоколі №36 від 20.05.2016 року, у призначенні та виплаті ОСОБА_4, як інваліду 3 групи з 20.01.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Однак, щодо вимоги про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, то відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду і строк подачі такого звіту повинен встановлюватися з таким розрахунком, що б суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Таким чином, приймаючи до уваги обставини даної справи, суд правомірно відмовив позивачу у вказаній вимозі, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Позивач не оскаржує постанову у частині відмови у задоволенні позову.

Суд першої інстанції належним чином з'ясував обставини справи, надав їм відповідну правову оцінку та зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" липня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "13" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,10024

3- відповідачу/ Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський,6,м.Київ,03168

4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул.С.Параджанова,4,м.Житомир,10000,