Постанова № 62018835, 13.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/808/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

13 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

30 вересня 2016 року на адресу суду надійшло клопотання (вх.11701/16) від представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений завчасно і належним чином.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в повному обсязі та належним чином матеріали по справі, доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, в період з 21.03.2016 по 29.04.2016 ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до наказу від 10.03.2016 № 109, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Відповідачем виявлена несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) до бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно визначеного податковим агентом по податку з доходів фізичних осіб у 2014 році та військового збору у 2015 році, чого не заперечив і сам позивач.

Результати перевірки оформлено актом №67/1401/00383679 від 11.05.2016 та прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Д" №0027891702 від 19.05.2016, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеня в загальній сумі 580225,29 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеня в загальній сумі 17091,87 грн. (а.с. 10, 12).

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року позов задоволено.

Колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем у такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. пп. 168.1.4. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Пункт 123.1 ст. 123 Податкового кодексу встановлює відповідальність у вигляді штрафу за самостійне визначення контролюючим органом, суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку а додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 543.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

При цьому, обов'язок щодо правильного обчислення, нарахування та сплати суми податкового зобов'язання може покладатися як на платника податків (ст. 15,16 Кодексу) так і податкового агента при нарахуванні (виплаті, наданні) доходу іншому платнику (ст. 18 Кодексу).

На підставі вищенаведеного колегія суддів дійшла до висновку, що ст. 127 ПК України, яка встановлює відповідальність за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі, податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, є спеціальною по відношенню до ст. 123 ПК України, яка встановлює відповідальність за неправомірне визначення платником податків суми свого податкового зобов'язання, бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Отже, відповідальність податкових агентів за порушення ними правил нарахування, утримання та сплати податку на доходу фізичних осіб при виплаті ними доходів на користь платників податків - фізичних осіб визначається саме ст. 127 ПК України.

Відповідно до п.127.1 ст. 127 ПК України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Диспозиція статті 127 ПК України передбачає три форми її вчинення - не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків при виплаті доходів. Таким чином, податкове правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, за своїм характером полягає у не нарахуванні та/або неутриманні та/або несплаті податку при виплаті доходу на користь іншого платника.

Таким чином, порушення, передбачене ст. 127 Кодексу є вчиненим (закінченим) саме з моменту виплати доходу на користь іншого платника без нарахування (утримання або сплати) податку незалежно від того, яка саме із вказаних дій була вчинена під час проведення виплати доходу щодо одного чи кількох платників податку або ж такі ді були вчинені сукупно.

В подальшому, під час проведення інших виплат, таке не нарахування (неутримання або несплата) є іншими діями, які містять ознаки складу податкового правопорушення, передбаченого ст. 127 Кодексу.

Тобто, елементом, який повинен бути досліджений під час проведення перевірки є саме проведення виплати доходу іншим платникам податків.

Законодавцем встановлені підстави для застосування більших розмірів штрафів (50 % та 75 %), якими є вчинення таких дій повторно та втретє.

Граматичне та змістовне тлумачення абз. 2,3 статті 127 ПК України свідчить про те, що кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій ( не нарахування, неутримання або несплата при виплаті доходів) повторно (втретє) на протязі 1095 днів.

При цьому законодавець не обумовлює існування (факту) повторності дій з їх виявленням та (або) визначенням такому платнику суми грошового зобов'язання.

Тобто, виявлення під час проведення перевірки та фіксація в акті декількох (двох і більше) таких саме протиправних дій, передбачених ст. 127 ПК України вчинених платником на протязі 1095 днів, є підставою для застосування санкції за першу таку протиправну дію у розмірі 25 %, за дію вчинену повторно - 50 %, за дію вчинену втретє та в подальшому - у розмірі 75%.

Колегія суддів також зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 року № 21-2919а15 висловлено правову позицію про те, що положення статті 126 ПК України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати податковим агентом узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір санкцій прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Порядок та строки сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету податковим агентом визначено статтею 168 Кодексу.

Так, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується ( не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, а саме: протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового ) місяця.

Положеннями статті 127 ПК України встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу.

Аналогічна позиція викладене в рішенні ВАСУ № К/800/13128/14 від 24.02.2015 року.

При цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті, протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків не нарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягали збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

У разі невиплати нарахованого доходу на користь громадян та несплати утриманого податку податковий агент має нести відповідальність, визначену статтею 127 Податкового кодексу.

На підставі вищенаведеного колегія суддів дійшла до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість та невмотивованість позовних вимог, у зв'язку з чим постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду всім обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.