Ухвала суду № 62018778, 12.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р.Справа № 818/984/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

за участю представника позивача Танчика О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2016р. по справі № 818/984/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 р. задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до Державної податкової інспекції у м. Сумах, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 05747991) суму пені в розмірі 20569907,98 грн. за прострочення відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2013 року, січень, березень-жовтень 2014 року.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Сумах подала апеляційну скаргу в якій, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що позивачем разом із деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2013 року, січень, березень-жовтень 2014 року було подано заяви про повернення сум бюджетного відшкодування.

Податковим органом було проведено перевірки заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість. Актами та довідками за наслідками перевірок було підтверджено право позивача на відшкодування в заявлених сумах, крім 1862,00 грн., заявлених в декларації за червень 2014 року, в зв'язку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.10.2014 року.

Рішенням ГУ ДФС у Сумській області за наслідками розгляду скарги від 25.11.2014 року зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано.

За наслідками перевірок декларації за квітень 2014 року відповідачем було винесено повідомлення про відсутність у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування, однак постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 року по справі № 818/1624/14, залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2014 року (т. 1 а.с. 59-60, 61-62), вказане повідомлення було скасовано.

В періоді, який перевірявся, позивач мав право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування.

Заборгованість в загальному розмірі 98876220,00 грн. погашена із порушенням встановленого строку, в зв'язку з чим на вказану суму позивачем нарахована пеня в загальному розмірі 20569907,98 грн., яку позивач просить стягнути на його користь із Державного бюджету України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є є правомірним та обґрунтованим.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а і в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Згідно п. 200. 17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Також , відповідно до п. 200.23. ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, нормами Податкового кодексу України прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спору цієї категорії у постанові від 03.06.2014 року по справі № 21-131а14.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 2 статті 161 КАС України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість по декларації за грудень 2013 року виникла 18.02.2014 року, по декларації за січень 2014 року 21.03.2014 року, за березень 2014 року 21.05.2014 року, за квітень 2014 року 18.06.2014 року, за травень 2014 року 23.08.2014 року, за червень 2014 року 09.10.2014 року, за липень 2014 року 01.11.2014 року, за серпень 2014 року 03.12.2014 року, за вересень 2014 року 03.12.2014 року, за жовтень 2014 року 05.02.2015 року.

Згідно з виписками по рахунку ПАТ "СМНВО" в ПАТ "ПУМБ", бюджетна заборгованість в розмірі 21687001,00 грн. за січень 2014 року перерахована позивачу 25.11.2015 року (т. 3 а.с.47). 03.04.2015 року позивачу перераховано 8409835,00 грн. та 185949,00 грн. за березень 2014 року та 9984456,00 грн. за квітень 2014 року (т. 2а.с.165-166, т. 3 а.с.48). 03.04.2015 року позивачу відшкодовано 9580096,00 грн. за травень 2014 року (т. 2а.с.165-166) та 100692,00 грн. перераховано 29.09.2015 року (т. 3 а.с.48). 03.04.2015 року позивачу перераховано 5048408,00 грн. та 1862,00 грн. за червень 2014 року, 1812582,00 грн. за липень 2014 року, 4442969,00 грн. за серпень та 5395891,00 грн. за вересень 2015 року (т. 2а.с.165-166). 30.06.2015 року позивачу перераховано 5056564,00 грн. за жовтень 2014 року (т.2 а.с.217-218).

Отже, як свідчать матеріали справи бюджетне відшкодування було перераховано на рахунок підприємства , проте з порушення строків для повернення суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведені вимоги Податкового Кодексу України, несвоєчасне відшкодування позивачу протягом визначеного строку сум ПДВ відповідно до вимог п. 200.23. ст. 200 Податкового Кодексу України вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Матеріалами справи, зокрема розрахунком ПАТ "СМНВО", встановлено, що загальна сума заборгованості по пені складає 20569907,98 грн.

Колегія суддів погоджується із розрахунком позивача щодо строків нарахування пені, оскільки відповідно до п. 200.18 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Посадові особи контролюючих органів та органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в разі порушення визначених у пункті 200.18 цієї статті термінів відшкодування несуть відповідальність відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи, право на автоматичне відшкодування позивачу сум податку на додану вартість встановлено постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 року по справі № 818/1624/14.

Представники податкового органу проти періоду та суми нарахованої пені за період з березня 2014 р. по жовтень 2014 року не заперечували, наданий розрахунок суми пені за зазначені періоди не мають розбіжностей із розрахунками позивача (а.с. 83-84т.3).

Посилання податкового органу на розбіжності за період грудень 2013 р. та січень 2014 року, судва колегія вважає безпідставними, оскільки розбіжності виникли в зв'язку із тим, що відповідачем визначена дата початку нарахування пені 19.02.2014р. за грудень 2013р., а також 25.03.2014р. за січень 2014р. на підставі того, що відповідачем взято за основу загальний порядок відшкодування суми бюджетної заборгованості з ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України. При цьому, судова колегія зауважує, що відповідачем не було враховано, що за зазначені місяці позивачу сума ПДВ відшкодовувалася в автоматичному режимі, а не в загальному.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно визначено період початку нарахування пені із врахуванням п. 200.18 ст. 200 ПК України за грудень 2013 р. з 18..02.2014р. (а на з 19.02.2014р., як зазначає відповідач), а також з 21.03.2014р. (а не з 25.03.2014р., як зазначено в письмових поясненнях відповідача).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з правомірним висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "СМНВО" пені в загальній сумі 20569907,98 грн. за прострочення сплати бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2013 року, січень, березень-жовтень 2014 року, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з вищенаведених підстав не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2016р. по справі № 818/984/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2016 р.