Ухвала суду № 62018638, 11.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 р.Справа № 816/269/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Старосуда М.І. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Афанасьєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Мокіївська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області про скасування рішення, -

В с т а н о в и л а:

03 березня 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким з урахуванням заяви про зміну предмету позову (т. 1 а.с. 62-66), просить скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 686 - СГ від 02 березня 2015 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», згідно з яким Мокіївській сільській раді Чорнухинського району Полтавської області надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 закрито з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз'яснено позивачу право звернення до місцевого загального суду із відповідним позовом в порядку, встановленому чинним законодавством.

Судове рішення мотивовано висновком суду про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Враховано правовий висновок висловлений у постанові Верховного суду України від 24 лютого 2015 року (реєстраційний номер 43075090).

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що предметом спору не є рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, а рішення (наказ) про поділ, як самостійну юридичну та технічну дію. Відзначає, що рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою не є рішенням про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, оскільки такі проекти можуть бути і не виготовлені чи не затверджені. Рішенням, яке безпосередньо передає земельні ділянки у власність чи оренду є наказ про затвердження проектів землеустрою та про передачу земельних ділянок в оренду або надання у власність. Таких наказів (актів суб'єктів владних повноважень), які б відповідали сенсу правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду України від 24.02.2015 року, наразі стосовно нього не існує.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі з підстав, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України - справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд виходив з того, що оскарження результату волевиявлення державного органу з приводу розпорядження землею знаходиться поза сферою адміністративного судочинства.

Судом зазначено, що оскільки у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпав свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, так як виникає спір про право цивільне. Тому, за висновком суду, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Колегія суддів відзначає, що вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентовано положеннями ст. 123 ЗК України.

Так, за правилами ч. 1 наведеної статті, - надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 3 ст. 123).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 4 ст. 123).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч. 10 ст. 123).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч. 13 ст. 123).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 14 ст. 123).

Аналіз наведених норм права дає підстави колегії суддів вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 07 червня 2016 року у справі № 820/3507/15 (реєстраційний номер 58928563).

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції не встановлено, як юридичний факт, наявність рішень компетентного органу про передачу земельної ділянки/земельних ділянок у власність чи оренду фізичних або юридичних осіб, висновок суду про те, що даний спір не належить розглядами в порядку адміністративного судочинства, є передчасним.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали з прийняттям нового судового рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 165, 195, 196, 199 ч. 1 п. 3, 204 ч.1 п.4, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Мокіївська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області про скасування рішення, направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Старосуд М.І. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 13 жовтня 2016 року.