Ухвала суду № 62018506, 12.10.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
12.10.2016
Номер справи
734/1016/16-ц
Номер документу
62018506
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Справа № 734/1016/16-ц Провадження № 22-ц/795/1963/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Бараненко С. М. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О.,суддів:Острянського В.І., Шитченко Н.В.,при секретарі:Зіньковець О.О.,за участю:позивача ОСОБА_5, представника позивача - адвоката Судака Д.Г., відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_8 04.09.2014 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Оскаржуваним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує на те, що висновок суду першої інстанції про те, що в договорі найму (оренди) відсутня така ознака як плата за користування є не вірним, так як відповідно до реквізитів оскаржуваного договору, договір підписав орендодавець та орендар, а розділ 3 взагалі має назву «строк оренди», тобто це є договір оренди. Умова безоплатності в даному договору не змінює правову природу даного договору, а лише є підтвердженням недійсності даного договору. А тому на нього повинні розповсюджуватись положення статей 793-795 ЦК України, чи ст.827,828 ЦК України. Також, апелянт вказує, що на один і той же об'єкт по АДРЕСА_1, наявні два договори оренди на один і той же період дії договору, проте суд не в повній мірі дослідив даний факт і матеріали справи.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.

Відповідач послалась на безпідставність апеляційної скарги, просила в її задоволенні відмовити, надавши усні та письмові заперечення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом по справі встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.07.2003 до 07.10. 2014 (а.с.9,10).

04 вересня 2014 року між ФОП ОСОБА_5 (сторона 1) та фізичною особою ОСОБА_8 (сторона 2) в простій письмовій формі укладено договір (а.с.77), відповідно до якого «Сторона 1 зобов'язується передати Стороні 2 в безоплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 632 м2 на підставі того, що об'єкт збудовано в шлюбі на кошти Сторони 2, що буде користуватися об'єктом за адресою АДРЕСА_1».

Свій позов про визнання даного договору недійсним ОСОБА_5 обґрунтував тим, що відповідач підробила даний договір та здійснює підприємницьку діяльність під його ім'ям, не сплачує належних податків, прикриваючись його ім'ям ФОП. В заяві «про уточнення позовних вимог» позивач навів додаткову підставу для визнання договору недійсним - невиконання сторонами вимог ст.793 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному договорі вказано, що нежитлове приміщення передається у безоплатне користування, тобто у даному договорі відсутня така ознака найму (оренди), як плата за користування, що спростовує позицію сторони позивача, що вказаний договір є договором найму (оренди) і укладений з порушенням вимог ст. 793,794,795 та 759 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції послався на висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 2454/2454/16-24 від 29 серпня 2016 року яким встановлено, що досліджуваний підпис від імені ОСОБА_5 в Договорі від 04.09.2014 року виконаний рукописним способом пастою для кулькових ручок без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів. Досліджуваний підпис від імені ОСОБА_5 в Договорі від 04.09.2014 року виконаний ОСОБА_5.

Даний висновок є вірним. З огляду на обставини справи та набуті докази, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне рішення.

Доводи апелянта щодо помилкового визначення судом правової природи укладеного між ним та відповідачем 04.09.2014 договору є безґрунтовними, оскільки підписи сторін як «орендар» та «орендодавець» не може підміняти собою істотну умову договору найму (оренди) - плату за користування майном.

Аргументи апелянта щодо залишення поза увагою суду першої інстанції обов'язковості нотаріального посвідчення договору від 04.09.2014, також не є підставою для визнання даного договору недійсним. Як вказав в своїй постанові № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України, судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

З вимогами про встановлення нікчемності правочину, або з вимогами про застосування наслідків нікчемності правочину тощо позивач до суду не звертався.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді:

Попередній документ : 62018503
Наступний документ : 62018515