Ухвала суду № 62018350, 11.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

11 жовтня 2016 р.справа № 816/479/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Афанасьєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про відстрочення виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2016 року по справі №816/479/16

за адміністративним позовом Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В с т а н о в и л а:

Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області) в апеляційному порядку оскаржено постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року по справі № 816/479/16.

У зв'язку з тим, що подана апеляційна скарга не відповідала вимогам, встановленим ч. 6 ст. 187 КАС України, а саме - до апеляційної скарги не доданий документ, що підтвердив би сплату скаржником судового збору (квитанції, платіжного доручення тощо), ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року, апеляційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення недоліків скарги.

13.06.2016 року до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про відстрочення виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 року клопотання ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про відстрочення виконання ухвали суду від 25.05.2016 року щодо сплати судового збору залишено без задоволення; апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області повернуто заявнику.

15.07.2016 року ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області повторно подано апеляційну скаргу на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року по справі № 816/479/16.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 року, у зв'язку з невідповідністю поданої апеляційної скарги вимогам, встановленим ч. 6 ст. 187 КАС України (відсутністю документу, що підтвердив би сплату судового збору), - апеляційна скарга ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області залишена без руху. Скаржнику наданий десятиденний термін з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

29.08.2016 року до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про відстрочення виконання ухвали суду від 15.08.2016 року щодо сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2016 року клопотання ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області задоволено. Продовжено термін усунення недоліків поданої апеляційної скарги ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року по справі № 816/479/16, встановлено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали та роз'яснено заявнику, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України скарга буде повернута.

Копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2016 року отримано ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області 12.09.2016 року (а.с. 111).

27.09.2016 року до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про відстрочення виконання ухвали суду від 02.09.2016 року щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення по даній справі.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначає, що при вирішенні питань пов'язаних зі сплатою судового збору (зокрема, щодо відстрочення) суд має враховувати право сторони на судовий захист та оскарження судового рішення. Вказує, що Конституційним Судом України «У справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики України» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону у взаємозв'язку з положенням пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 12-рп/2013 від 28.11.2013 року, зазначено, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Тобто, судом зроблено висновок щодо встановлення саме помірного судового збору, у зв'язку з цим, майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя. Вказує, що єдиною підставою для відстрочення є врахування судом майнового стану сторони. Зазначено, що дане питання знайшло своє відображення у Пленумах всіх вищих судових інстанції (п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»). Зазначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 року та прецедентна практика Європейського суду з прав людини під час застосування Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. З посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі, вказано, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Заявник зазначає, що при вирішенні питань пов'язаних зі сплатою судового збору (зокрема, щодо відстрочення) суд має враховувати право сторони на судовий захист та оскарження судового рішення, а також діяти у чіткій відповідності до ст. 87, 88 КАС України, Закону України «Про судовий збір» та інших нормативних-актів, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду з другого боку. Заявник наголошує, що станом на час подання заяви, кошторис ДПІ у м. Полтаві на 2016 рік, відповідно до якого наявне фінансування на сплату судового збору, проте дане фінансування має періодичний характер. Зазначає, що дана позиція підтримана Верховним Судом України (рішення від 30.11.2015 року у справі №1170/2а-578/12, від 04.12.2015 року у справі №1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 року у справі №804/6861/13-а тощо) де було прийнято рішення про звільнення від сплати судового збору органів доходів і зборів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявленого клопотання та перевіривши наведені в клопотанні обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Оцінюючи поважність причин, наведених заявником в обґрунтування заявленого клопотання, колегія суддів зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрат складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (тут і далі, в редакції, що є чинною на час подання апеляційної скарги).

Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, заявник зазначає про періодичність виділення коштів по коду бюджетної класифікації за якими здійснюються видатки по сплаті судового збору, що не дозволяє в повній мірі забезпечити всі потреби на сплату судового збору.

Зазначене посилання відповідача, в якості поважної підстави для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів оцінює критично та зазначає наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Враховуючи наведену конституційну норму, колегія суддів вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Доказів на підтвердження свого матеріального/фінансового становища скаржником не надано, як і не надано доказів того, що його фінансове становище змініться протягом розгляду справи судом.

Колегія суддів вважає, що посилання заявника в обґрунтування свого клопотання на викладене Конституційним Судом України в рішенні від 28.11.2013 року по справі № 12-рп/2013 про те, що «Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду» не спростовує висновок суду про те, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати чи її відстрочення.

Положення Закону України «Про судовий збір» в частині, яка встановлює обов'язок органів державної влади, сплачувати судовий збір в певному розмірі такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) у встановленому порядку не визнані.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника на зміст постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», оскільки дана постанова прийнята Пленумом Вищого адміністративного суду Украйни до набрання чинності Законом України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

При цьому колегія суддів вважає недоречними посилання на зміст постанов Пленумів судів іншої (ніж адміністративної) юрисдикції.

Колегія суддів вважає, що посилання заявника в обґрунтування свого клопотання на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі», згідно з яким сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, у даному випадку не є доречним. Так, принцип доступності до правосуддя передбачає реальну можливість оскаржити дію, що порушує право. Разом з тим, право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, які, на думку позивача, порушуються відповідачем по справі, забезпечено. За поданим ним позовом відкрито провадження, справу розглянуто судом першої інстанції. Апеляційна скарга подана не позивачем, який звернувся до суду за захистом своїх прав, а суб'єктом владних повноважень, який є відповідачем по справі, дії якого оскаржуються, тому посилання апелянта на забезпечення доступу до правосуддя не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Що стосується посилань на рішення Верховного Суду України від 30.11.2015 року по справі № 1170/2а-578/12, від 04.12.2015 року у справі № 1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 року у справі № 804/6861/13-а, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п.п. 2, 4 ст. 237 ч. 1 ст. 244-2 КАС України іншими судами загальної юрисдикції має враховуватися висновок що застосування норм процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду України, при застосуванні таких норм права. В свою чергу правовідносини, які виникли між сторонами у вищезазначених справах, та у справі № 816/479/16, не підпадають під ознаки, встановлені п.п. 2, 4 ст. 237 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що заявляючи клопотання про продовження, встановленого судом, процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, заявником не зазначено, які саме дії було вчинено для реалізації умов визначених в ухвалі суду від 02.09.2016 року.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає що обставини, викладені скаржником у клопотанні не знайшли свого підтвердження, відтак в його задоволенні слід відмовити.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст. 41, 88, 102 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про відстрочення виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2016 року по справі № 816/479/16 - відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.10.2016 року.