Ухвала суду № 62018163, 12.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 522/3319/16-а

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 благоустроєного житла протягом шести з половиною років з часу подання заяви; зобов`язати виконавчий комітет Одеської міської ради, Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради надати ОСОБА_1 окрему благоустроєну двокімнатну квартиру, яка відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, що розташована в межах міста Одеси.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Виконавчий комітет Одеської міської ради надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і закрити провадження у справі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (посвідчення серії НОМЕР_1), учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (вкладка НОМЕР_2до посвідчення), є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни (посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с.6-7).

Згідно довідки військової частини №03514 від 27.05.2006 року (а.с.8), виданої позивачу за висновком військової лікарської комісії, ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії безстроково унаслідок наступних захворювань: «Хронічна променева хвороба. Хронічний панкреатит, больова форма. Хронічний ерозивний гастродуоденіт. Хронічний калькульозний холецистит. Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз». Захворювання отримані унаслідок виконання службових обовязків на ЧАЕС. Зазначене підтверджується також довідкою військового госпіталю МО РФ від 13.11.2007 року №736 (а.с.9), постановою 15 військово-лікарської комісії Департаменту охорони здоровя МО України (а.с.10).

Як вбачається з довідки Суворовської районної адміністрації ОМР №1076 від 14.04.2010 року, позивач складом сімї з одного чоловіка починаючи з 27.06.2008 року перебуває на квартирному обліку при Суворовській райадміністрації ОМР, порядковий номер у загальній черзі №4966, у пільговій черзі під № 223, як особа, яка постраждала він наслідків Чорнобильської катастрофи 1ї категорії, інвалід війни 2ї групи під №69 (а.с.19).

Листом Суворовської райадміністрації ОМР №Г-1052 від 12.07.2012 року (а.с. 20) підтверджено також, що позивач перебуває на квартирному обліку, його порядковий номер у загальній черзі 4887, по пільговій - №206, у списку постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи 1ї категорії - №67. Також повідомлено позивачу, що забезпечити житлом немає можливості, оскільки відповідно ст..ст. 42, 43 ЖК України, житлові приміщення надаються громадянам, які перебувають на квартирному обліку, у порядку черговості.

З листа Суворовської райадміністрації ОМР №Г-299 від 21.03.2016 року вбачається, що позивач перебуває на квартирному обліку, станом на 01.01.2016 року у загальній черзі під № 4828, у списку учасників ліквідації на ЧАЕС 1ї категорії за №62, у списку інвалідів війни за №26. Повідомлено, що житлове питання позивача буде розглянуто, коли підійде його черга у списках.

Позивач з 2005 року проживав в орендованій квартирі АДРЕСА_2. З 15.11.2014 року ОСОБА_1 орендує однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи договорами оренди житлової площі (а.с.24-27).

З дня подання заяви та взяття позивача на квартирний облік з 27.06.2008 року, позивача до теперішнього часу не забезпечено житлом.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Згідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Згідно з положеннями частини першої статті 46 ЖК поза чергою жиле приміщення надається інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам І групи з числа учасників бойових дій на території інших держав ? протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством (частина друга статті 46 ЖК).

Крім того, колегія суддів знаходить за необхідне указати про належність даного спору до повноважень цивільних судів. Приписи пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття «житлові відносини», на думку колегії суддів, в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла в зв'язку з проходженням публічної служби, оскільки норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на те, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року (№ рішення 42202901).

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнаня протиправною бездіяльність виконавчого комітету Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 благоустроєного житла протягом шести з половиною років з часу подання заяви; зобов`язання виконавчого комітету Одеської міської ради, Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради надати ОСОБА_1 окрему благоустроєну двокімнатну квартиру, яка відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, що розташована в межах міста Одеси повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства, а суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим постанова Приморського районного суду м. Одеси підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст. ст. 195; 196; 198; 203; 205; 206; 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2016 року - скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст рішення виготовлено 13.10.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик