Ухвала суду № 62018145, 11.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1389/16

Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

28.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні позивачу запитуваної інформації; зобов'язати відповідача надати позивачу запитувану інформацію, а саме: загальну кількість та повний перелік працівників відповідача із зазначенням їх прізвища, ім'я, по-батькові та займаної посади; стягнути судові витрати з відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 року, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2013 року позивач звернувся до КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради з інформаційним запитом щодо надання йому відомостей щодо загальної кількості співробітників відповідача та повного переліку працівників відповідача із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові повністю та займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу.

На зазначений запит за вих. № 1266-10/104-Б позивач отримав письмову відповідь від в.о. директора КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, в якій йому було відмовлено у наданні вищевказаної інформації з посиланням на те, що комунальне підприємство не є розпорядником публічної інформації, а запитувана інформація не належить до категорії публічної інформації (а.с. 8-11).

Не погоджуючись з вказаною відмовою КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради надати витребувану інформацію, ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому посилаючись на протиправну бездіяльність відповідача, просив зобов'язати КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради надати йому інформацію щодо загальної кількості співробітників відповідача та повного переліку працівників відповідача із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові повністю та займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ОСОБА_2, зважаючи на наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, право на доступ до публічної інформації гарантується відповідно до ст. 3 зазначеного Закону обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Ст. 13 зазначеного Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Відповідно до приписів п.4 ч.2 ст.13 Закону до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено обов'язки розпорядників інформації. Так, розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Заперечуючи проти поданого ОСОБА_2 позову, комунальне підприємство посилалось на те, що затребувана позивачем інформація не є публічною, оскільки комунальне підприємство не має статусу бюджетної установи, не фінансується за рахунок державного або місцевого бюджету. Відповідач зазначив, що комунальне підприємство не утримується за рахунок бюджетних коштів і не розпоряджається бюджетними коштами, а заробітна плата працівників зазначеного підприємства виплачується не за рахунок бюджетних коштів, а за власний рахунок, тобто за результатом господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вказані твердження відповідача, які стали підставою для відмови позивачу у наданні публічної інформації, необґрунтованими з огляду на наступне:

Так, згідно ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно п. 3 ст. 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1, ч. 4 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства, зокрема, такого виду як комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Приписами ч. 1, 2, 3 ст.78 ГК України встановлено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Згідно п.п. 1.3 1.5 Статуту комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради у новій редакції, затвердженого рішенням Одеської міської ради №2855-VI від 19.02.2013р., засновником підприємства є Одеська міська рада.

При цьому, відповідно до п.п. 5.1 п. 5 Статуту майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також грошові кошти та інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства.

П.п. 5.2 п. 5 Статуту закріплено, що майно комунального Підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання.

В свою чергу, у п.п. 5.3 п. 5 Статуту КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради визначені джерела формування майна Підприємства, до яких відноситься, зокрема, грошові і майнові внески Засновника, а також доходи, одержані від реалізації робіт та послуг, інших видів господарської діяльності, а також від реалізації непотрібного або застарілого майна з дозволу Засновника або виконавчого комітету.

Як вже зазначалось, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що комунальне підприємство не отримує фінансування з державного та місцевого бюджету, в тому числі і на виплату заробітної плати працівникам. Відповідач зазначив, що комунальне підприємство є унітарним комерційним підприємством, здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку та власного комерційного ризику, а згідно зі ст. 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності, а для установ і організацій, що фінансуються з бюджету - це кошти, яки виділяються з відповідних бюджетів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до чинного законодавства, а також Статуту КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради доходи, одержані вказаним комунальним підприємством від реалізації робіт та послуг, інших видів господарської діяльності, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам підприємства, є майном комунального підприємства та перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси.

З огляду на викладене, відповідач, відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не може обмежувати доступ до інформації про розпорядження комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що інформація про працівників комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради відноситься до публічної, оскільки стосується інформації щодо розпорядження комунальним майном, а саме комунальне підприємство, в розумінні ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником запитуваної позивачем інформації.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача, як на підставу для відмови у наданні інформації на інформаційний запит на отримання публічної інформації, в тому числі на ч.1 ст.16 Закону України «Про захист персональних даних».

Слід зазначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно ч. 2 ст. 11 та ч.ч. 1, 2 ст. 21 зазначеного Закону до конфіденційної інформації про фізичну особу, що є інформацією з обмеженим доступом, належіть дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Зазначена інформація не затребувалась позивачем.

При цьому, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що інформація про співробітників КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, яку затребував позивач не є конфіденційною, та не може бути обмежена у доступі.

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції стосовно того, КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради як розпорядник публічної інформації повинно було надати ОСОБА_2 на його запит публічну інформацію є обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, оскільки викладені в ній доводи не спростовують висновку суду першої інстанції.

Зважаючи на все вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.