Ухвала суду № 62018124, 12.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2281/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2015 року №№0038091503, 0038101503,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» звернулось з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2015 року №№ 0038091503, 0038101503.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати за червень 2013-2015 років, оскільки відповідні податки на теперішній час вже сплачено позивачем. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено порядок проведення такої перевірки у зв'язку з тим, що питання своєчасності сплати податкового зобов'язання не є об'єктом камеральної перевірки, а також останнім порушено строк проведення камеральної перевірки (протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання декларації).

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, оскільки підставою для ухвалення оскаржуваних повідомлень-рішень став Акт перевірки, під час якої було встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України. Вважає правомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийнятими у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями граничних строків сплати позивачем податкових зобов'язань.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2015 року №№ 0038091503, 0038101503- задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення камеральної перевірки від 07.12.2015 року. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22.12.2015 року №№ 0038091503, 0038101503. Стягнуто з ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» (код ЄДРПОУ 31851437) судові витрати у розмірі 4 134 грн.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулась з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог «Білдінг Групп» у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що податковою інспекцією проведено камеральну перевірку податкових декларацій позивача зі плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012, 2013, 2014, 2015 рік з питання дотримання граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю, згідно з податковими деклараціями з плати за землю за 2012 рік - декларація від 14.02.2012 року № 2404, 2013 рік - декларація № 1300008968 від 13.02.2013 року, 2014 рік - декларація № 1400024196 від 21.02.2014 року, 2015 рік - декларація № 9013443172 від 12.02.2015 року.

Сума штрафної санкції була визначена у розмірі 16 235, 35 грн. За таких обставин відповідачем складено акт від 07.12.2015 №8914/15-03/31851437 та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.12.2015 року №№ 0038091503, 0038101503.

Предметом камеральної перевірки є дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, які підлягають перевірці суцільним рядком, що, відповідно змісту акту перевірки, і було зроблено відповідачем у даному випадку. Перевірка податкової звітності позивача з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2012-2015 рік була проведена 07.12.2015, про що вказано в акті перевірки.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України).

Разом з тим, у відповідності до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України). У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України).

Положеннями статті 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, так п. 200.10 Податкового Кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Судом першої інстанції вірно визначено, що саме на відповідача покладається здійснення контролю щодо строків сплати податкових зобов'язань, однак у строки визначені законом відповідачем не було цього здійснено.

Тобто, на час проведення відповідачем досліджуваної камеральної перевірки не було правових підстав, у межах строків визначених законодавством, для стягнення штрафних санкцій.

Таким чином, відповідно до матеріалів справи на момент проведення перевірки у позивача була відсутня заборгованість перед бюджетом. Крім того, платіжними дорученнями позивачем перераховано грошові кошти із зазначенням у графі призначення платежу сплата орендної плати за відповідні періоди, а саме за 2012-2015 роки із зазначенням відповідного коду бюджетної класифікації, однак із порушенням строків граничної сплати податку.

Відтак, позивачем у дійсності сплачено зобов'язання з орендної плати за 2012-2015 роки з пропуском граничного строку, що не заперечується сторонами.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено обґрунтованості накладення на позивача штрафних санкцій, у відповідності до оскаржуваних рішень, як і правомірності проведення самої перевірки, оскільки таку перевірку було проведено із порушенням строків визначених п. 200.10 Податкового Кодексу України. Відтак оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно до вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 року апелянту відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року до ухвалення судового рішення у справі, а за результатами її розгляду апеляційна скарга залишена без задоволення, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 515 грн. підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 13.10.2016 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян