Постанова № 62018122, 12.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5451/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» до Одеської митниці ДФС, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення м/п «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС № 500060006/2015/000026/2 від 12.08.2015 року «Про коригування митної вартості товарів»; визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00053 від 12.08.2015 року,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення м/п «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС № 500060006/2015/000026/2 від 12.08.2015 року «Про коригування митної вартості товарів»; визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00053 від 12.08.2015 року.

Представник позивача у судове засідання 17.03.2016 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, в тому числі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що між ТОВ «Старгруп Торг» у якості Покупця та фірмою «AGRI VENTURE» (Індія) у якості Продавця було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів від 30 червня 2015 року № SC/044. Відповідно до п. 1.1. контракту Продавець зобов'язався продати товар, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно зі специфікацією, яка прикладається до кожної окремої партії товару. На виконання вищевказаного пункту контракту, між сторонами було укладено специфікацію від 08 липня 2015 року № AV/15-16\044, якою узгоджено поставку товару «очищене насіння кунжуту» на загальну суму 28 724,60 дол. США, на умовах поставки CIF -Одеса. Продавець виконав умови контракту та поставив товар Покупцю в обумовлені строки. Надалі - з метою митного оформлення товару та для підтвердження його митної вартості, декларантом на м/п «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС були подані документи перелік яких передбачений ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Позивач зазначає, що при здійсненні митного оформлення посадовими особами митного органу були виявлені певні розбіжності. Не погодившись з висновками відповідача про наявність розбіжностей в поданих позивачем для митного оформлення документах, вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості та картку відмови незаконними, такими що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства та підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 17.03.2016 року не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, 24.09.2015 року представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення проти позовної заяви, які в цілому обґрунтовані тим, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На підставі ч.3 ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларанта було повідомлено про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. У зв'язку із не наданням позивачем відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, митний орган при наявності встановлених автоматизованою системою ризиків видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв Рішення про коригування митної вартості.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» звернулося до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 30.06.2015 року між ТОВ «Старгруп Торг» у якості Покупця та фірмою «AGRI VENTURE» (Індія) у якості Продавця було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів від 30 червня 2015 року № SC/044 (а.с. 8-17). Згідно п.п.2.2-2.4 контракту загальна сума контракту складається з сум поставок, вказаних в інвойсах та/чи додатках на кожну окрему поставку. Ціна визначається згідно умов CIF-Одеса (Інкотермс 2010). Загальна сума контракту складає 31 540,00 доларів США.

Згідно вказаного контракту на умовах CIF-Одеса на митну територію України поставлено товар на загальну суму 28 724,60 доларів США. При цьому, згідно матеріалів справи, ТОВ «Старгруп Торг» для здійснення митного оформлення товару «очищене насіння кунжуту» 11.08.2015 року до Одеської митниці Державної фіскальної служби подано митну декларацію №500060006/2015/006238, в якій митну вартість вказано на рівні 1,52 доларів США за кг нетто.

Для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією подано зовнішньоекономічний договір (контракт), інвойс від 08.07.2015 року № AV/15-16/044, прас-лист від 08.07.2015 року, копію митної декларації країни відправлення № 1676428 від 09.07.2015 року та інші товарно-супровідні документи.

Під час опрацювання відповідачем наданих позивачем для здійснення митного оформлення документів зафіксовано спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 724 від 11.09.2015 року, вище, ніж заявлено за митною декларацією). Крім того, за результатами візуальної перевірки наданих разом з митною декларацією документів та співставлення даних, поданих декларантом для здійснення митного контролю та оформлення, на етапі контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих в митній декларації №500060006/2015/006238, встановлено, що в документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема у графі 22 митної декларації № 500060006/2015/006238 від 11.08.2015 року та інвойсі від 08.07.2015 року № AV/15-16/044 (з урахуванням знижки на 2815,40 доларів США) вказана вартість товару 28 724,60 доларів США, разом з тим у копії митної декларації країни відправлення від 09.07.2015 року № 1676428 зазначена вартість товару 31 540 доларів США; страховий поліс від 08.07.2015 року № F689932353 також оформлений з розрахунку вартості товару, яка еквівалентна 31 540 дол. США за курсом на день формування митної декларації країни відправлення від 09.07.2015 року № 1676428 (1 дол. США = 63,200 індійських рупій). Відтак, митниця дійшла висновку, що вказані суперечності могли свідчити про заниження заявленої митної вартості товарів. Оскільки, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів був позбавлений можливості здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості, чим була зумовлена необхідність здійснення запиту щодо надання додаткових документів та відомостей. Відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Крім того, декларанту повідомлено, що згідно з положеннями ч.6 ст.53 Митного кодексу України він або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларантом на вказану вимогу 12.08.2015 року додатково надано виписку з бухгалтерської документації від 11.08.2015 року № 1, видаткові накладні від 04.08.2015 року № 583/1, від 06.08.2015 року № 583/2, рахунок на оплату від 04.08.2015 року № 624, лист фірми «AGRI VENTURE» від 08.07.2015 року. За результатами проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом, останньому повідомлено про те, що митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за електронною митною декларацією буде скориговано відповідно до ст.55 Митного кодексу України.

В повідомленні Одеської митниці ДФС також зазначено про застосування другорядних методів визначення митної вартості товару, оскільки заявлена декларантом митна вартість за ціною договору не підтверджена документально. У зв'язку з відсутністю у митному органі інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами та інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та методу визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості, тому митна вартість оцінюваних товарів буде визначена за резервним методом.

З огляду на вищезазначене, митницею здійснено коригування митної вартості товару, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00053 від 12.08.2015 року та прийнято рішення № 500060006/2015/000026/2 від 12.08.2015 року про коригування митної вартості товару, відповідно до якого визначено митну вартість товару за резервним методом. При цьому, з метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару митницею було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 2,08 дол. США за кг нетто (митна декларація № 500060001/2015/005740 від 13.03.2015 року), ніж заявлено декларантом - 1,51 дол. США за кг нетто. Позивач не погодився з цим та звернувся до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки декларантом не були виконані вимоги митного органу щодо надання додаткових документів для встановлення митної вартості товару, суд першої інстанції вважає, що дії митниці при визначенні митної вартості зазначених товарів за методами, визначеними Митним кодексом України, були правомірними, здійсненні виключно в межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а прийняті нею рішення є обґрунтованими.

При цьому, на думку суду першої інстанції, в оскаржуваних рішеннях митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів. Так, в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості зазначено, що митна вартість імпортованого товару не могла бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу України в зв'язку з тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості в результаті аналізу поданих для підтвердження митної вартості документів виявлено, що документи містять розбіжності та неточності. Митна вартість заявленого позивачем товару не могла бути визначена за другорядними методами відповідно вимог статті 59 Митного кодексу України та статей 60, 62, 63 даного Кодексу з огляду на не підтвердження декларантом зазначених ним відомостей документально та у зв'язку із чим, відповідно, і відсутності інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, відсутності інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, що були заявлені позивачем до декларування, відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, на думку суду першої інстанції, рішення митниці відповідають вимогам ч.2 ст.55 Митного кодексу України щодо їх змісту, підстав для скасування оскаржуваних позивачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю. Однак, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою особою під час декларування товарів (ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до частин 1-3 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судова колегія зазначає, що аналіз наведених норм закону свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару має позивач. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованого сумніву у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. В розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому такі розбіжності та інше повинні вбачатись лише з документів, визначених у вимогах ч.2 ст. 53 МК України.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi документів, визначених у ч.2 ст.53 МК України, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Згідно до вимог ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог ч.2-7 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого відповідач дійшов висновку, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Судова колегія зазначає, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів та проведення коригування виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати на числове значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, наприклад, в ухвалах від 17.02.2015 року у справі № К/800/18343/14 та від 16.12.2014 року у справі № К/800/54522/14.

Верховний Суд України вже зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу тільки обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наведена правова позиція, яка обов'язкова для судів нижчого рівня викладена у тому числі у постанові Верховного суду України № 21-127а15 від 31.03.2015 року.

Як встановлено колегією суддів, з метою митного оформлення товару та для підтвердження митної вартості товару, декларантом на м/п «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС були подані всі документи, перелік яких передбачений ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Проте, при здійсненні митного оформлення осадовими особами митного органу безпідставно було прийнято картку відмови у митному оформлені товарів № 500060006/2015/00053 та рішення ю коригування митної вартості товарів від 12.08.2015 року № 500060006/2015/000026/2.

Мотивом проведення коригування митної вартості товару стало те, що при здійсненні митного оформлення посадовими особами митного органу була виявлена певна, на їхню думку, «розбіжність»: «у митній декларації позивача та інвойсі вказана вартість товару (з урахуванням знижки на 2 815,40 доларів США) - 28 724,60 доларів США, але копії митної декларації країни відправлення вказана митна вартість 31 540 доларів США, а страховий поліс також оформлений з розрахунку вартості товару 31 540 доларів США».

Далі, керуючись припущенням про те, що митний орган виявив невідповідність заявленого числового значення митної вартості товару, відповідач запропонував декларанту надати в якості додаткового документу виписку з бухгалтерської документації.

На пропозицію митниці про надання додаткових документів, відповідачу було надано виписку з бухгалтерської документації позивача щодо товару «насіння кунжуту» і копії накладних контрагента, у якого був придбаний аналогічний товар».

Проте, митним органом відповідна інформація до уваги взята не була.

Далі, Одеською митницею було здійснено коригування митної вартості товару в бік збільшення з використанням резервного методу, що, на думку колегії суддів, є порушенням з боку відповідача. Надалі, керуючись вимогами ст.55 Митного кодексу України, товар було випущено у вільний обіг лише після надання фінансових гарантій.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач виконав вимогу відповідача надати додаткові документи. Проте, митний орган дійшов не вірного висновку про те, що наданими документами виявлені в первісних документах розбіжності усунені не були та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Крім того, відповідно до п.2.4 Контракту, сторони зазначили про можливість застосування знижки на товар у розмірі, що оговорюється в інвойсі.

Так у інвойсі до контракту було чітко зазначено,Ю що знижка складає 2815,40 доларів США. Відповідно, за придбаний товар з урахуванням знижки позивачу необхідно було сплатити 28 724, 60 доларів США (31 540 - 2815,40 = 28 724,60).

Отже, виставляючи рахунок-фактуру для оплати товару, контрагент, відповідно до умов контракту включив до інвойсу суму вже з урахуванням знижки. Відповідна сума була оплачена, про що свідчить наявний у відповідача платіжний документ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що жодної невідповідності у вищезазначеному, зокрема у числовому значенні заявленої митної вартості, - не було.

Крім того, згідно специфікації та митної декларації, апелянт декларував два різновиду товару: очищене насіння кунжуту з чистотою 99,95% - 1,71 дол. США за кілограм та очищене насіння кунжуту з чистотою 99,90% - 1,52 дол. США за кілограм.

Однак, суд першої інстанції в постанові суду зазначає, що в митній декларації № 500060006/2015/006238, яку було подано ТОВ «Старгруп торг» для здійснення митного оформлення товару, митну вартість вказано на рівні 1,51 доларів США за кг нетто.

Колегія суддів зазначає, що жоден із даних товарів не мав ціну 1,51 дол. США за кілограм. Митний орган здійснив не вірні розрахунки в митній вартості імпортованого товару та підняв ціну різних видів кунжуту до одного знаменника - 2,08 доларів США за кг.

Таким чином, за рішенням про коригування, кунжут з чистотою 99,90% та 99,95% стали коштувати однаково. Зазначене, на думку колегії суддів, є не можливим, оскільки менш якісний товар не може коштувати стільки ж як товар кращої якості.

Крім того, у рішенні про коригування, здійснюючи відповідне підвищення ціни на імпортований товар, відповідач посилався на митну декларацію № 500060001/2015/005740 від 13.03.2015 року, що містила інформацію про вартість товару у розмірі 2,08 доларів США за кг.

Однак, колегія суддів погоджуючись з доводами апеляційної скарги зазначає, що вказана митна декларація, на підставі якої скориговано митну вартість товару містить інші відомості про товар - «насіння кунжуту (сезаму) з чистотою 99,98%».

Таким чином, відповідачем було скориговано вартість кунжут з чистотою 99,90% та 99,95% до вартості товару - кунжут з чистотою 99,98%, що є більш цінним та якіснішим.

Тобто, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначений у декларації, на яку посилається відповідач, товар - не є аналогічним, про що зазначено в рішенні про коригування. Крім того, зазначений у декларації товар не є найближчим еквівалентом.

Колегія суддів вважає, що через невідповідність товару та ціни на вказаний товар зазначена у рішенні про коригування митна декларація № 500060001/2015/005740 від 13.03.2015 року не може бути базовою для встановлення митної вартості імпортованого товару.

Колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем у рішенні розбіжності не могли бути підставою для проведення коригування митної вартості товару, оскільки усі складові митної вартості товару були підтверджені (у тому числі додатково поданими документами), а Одеською митницею протиправно було здійснено коригування митної вартості товару в бік збільшення з використанням резервного методу. Надалі, керуючись вимогами ст.55 МКУ, товар було випущено у вільний обіг лише після надання фінансових гарантій.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, в тому числі шляхом консультацій, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Всупереч вказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень свою позицію колегії суддів не доказав та не обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року скасувати, ухвалити у справі №815/5451/15 нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг».

Визнати протиправними та скасувати рішення м/п «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС № 500060006/2015/000026/2 від 12.08.2015 року «Про коригування митної вартості товарів» та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00053 від 12.08.2015 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В. Крусян