Ухвала суду № 62018013, 11.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2096/16

Категорія: 11.4 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря: Авраменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, за участю третьої особи на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення від 01.04.2016 року та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

04.05.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, за участю третьої особи на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29061143 від 01.04.2016 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про права власності №13982852 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1, що здійснений відповідачем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір (а.с.18-29). Позивач став майновим поручителем за вказаним договором.

11.08.2006 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 уклали іпотечний договір, в силу якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності (а.с.11) майно квартиру АДРЕСА_1 (а.с.12-17).

В подальшому, 13.02.2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» (правонаступник АКіБ «Укрсиббанк») та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 2, згідно умов якого банк відступає Фактору (ТОВ «Кей-Колект») свої права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісію, штрафні санкції та інші можливі платежі) (а.с. 97-100).

Крім того, 13.02.2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» (правонаступник АКіБ «Укрсиббанк») та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно якого у зв'язку з укладенням між Цедентом та Цесіонарієм договору факторингу № 2 від 13.02.2012 року, Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку № 1 до цього договору. (а.с. 102-104).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 01.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29061143, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», про що було зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13982852 (а.с. 9-10).

Не погоджуючись з прийнятим приватним нотаріусом рішенням про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, позивач оскаржив його до суду першої інстанції, посилаючись на його протиправність та необґрунтованість.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що приватний нотаріус діяв не у межах повноважень, неправомірно та необґрунтовано, а тому рішення про державну реєстрацію права власності підлягає скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович, на підставі ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є уповноваженою особою та згідно з ст.4,8 цього ж Закону здійснює повноваження щодо реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, а тому його рішення, дії чи бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, ч.1, п.2 ч.1 ст.17, ст.104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини регулюються Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про нотаріат».

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» визначає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» вказує, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як встановлено з матеріалів справи, Договором іпотеки № від 11.08.2006 року було передбачено, що у випадках, визначених в. п. 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Уразі невиконання Іпотекодавцем вимог, визначених в повідомленні, Іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 5.1 Договору іпотеки у разі настання обставин, визначених у п. 4.1 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») право власності переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п. 5.1 цього договору іпотеки (п. 5. 3 Договору).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ст. 3 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Ч. 1 ст. 9 Закону передбачено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Ч. 5 ст. 3 Закону встановлено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Ч. 2 ст. 9 Закону визначено, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

При цьому, ч. 2 ст. 9 Закону закріплено повноваження державного реєстратора.

Так, державний реєстратор, зокрема, 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень та ін.

Ст. 15 Закону встановлено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Ч. 4 ст. 15 Закону встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно до ч.9 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127 (далі - Порядок), державна реєстрація прав проводяться з прийняттям рішень державним реєстратором прав на нерухоме майно, які формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладені положення чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення законодавства, встановлено, що законодавець чітко визначив, що нотаріуси України мають повноваження щодо проведення реєстрації права власності, користування нерухомим майном, усіх інших речових прав і їх обтяжень лише безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії. Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем виключно із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину; видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах; засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; посвідчують факт, що фізична особа є живою; посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; посвідчують час пред'явлення документів; передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; приймають у депозит грошові суми та цінні папери; вчиняють виконавчі написи; вчиняють протести векселів; вчиняють морські протести; приймають на зберігання документи.

В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, в даному випадку, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріальна дія, передбачена Законом України «Про нотаріат», з нерухомим майном не вчинялася.

Крім того, відповідно до п.6. Порядку Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотарiуса, крiм випадкiв, передбачених цим Порядком.

Згідно з п.9. Порядку разом iз заявою заявник подає оригiнали документiв, необхiднi для вiдповiдної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адмiнiстративного збору та/або внесення плати за надання iнформацiї з Державного реєстру прав.

Судом першої інстанції було встановлено, що оригінал свідоцтва про право власності від 08.09.2004 року на квартиру, розташовану за адресою м. Одеса, Французький бульвар, буд. №49 а, кв. 43, знаходиться у позивача, дане свідоцтво нікому не передавалося та не вилучалося.

Таким чином, в порушення вимог законодавства, відповідач задовольнив заяву ТОВ «Кей-Колект» про переоформлення прав власності на квартиру без оригіналів документів про право власності на вказаний об'єкт нерухомості.

В свою чергу, відповідно до п.53 Порядку для державної реєстрацiї права власностi та iнших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або вiдповiдний правочин пов'язує можливiсть виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що пiдтверджує наявнiсть факту виконання вiдповiдних умов правочину.

Згідно з п 57 Порядку для державної реєстрацiї права власностi на пiдставi договору iпотеки, що мiстить застереження про задоволення вимог iпотекодержателя шляхом набуття права власностi на предмет iпотеки, також подаються: 1) копiя письмової вимоги про усунення порушень, надiсланої iпотекодержателем iпотекодавцевi та боржниковi, якщо вiн є вiдмiнним вiд iпотекодавця; 2) документ, що пiдтверджує наявнiсть факту завершення 30-денного строку з моменту отримання iпотекодавцем та боржником, якщо вiн є вiдмiнним вiд iпотекодавця, письмової вимоги iпотекодержателя у разi, коли бiльш тривалий строк не зазначений у вiдповiднiй письмовiй вимозi; 3) заставна (якщо iпотечним договором передбачено її видачу).

В даному випадку, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не довів факт надсилання позивачеві застереження.

Таким чином, рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру № 43 за адресою: АДРЕСА_1, є протиправним та необґрунтованим.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняте приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем, рішення індексний номер: 29061143 від 01.04.2016 року, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру № 43 за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд. 49 за ТОВ «Кей-Колект», про що було зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, оскільки викладені в ній доводи не спростовують висновку суду першої інстанції.

Зважаючи на все вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв