Постанова № 62017954, 11.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 876/11032/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника відповідача Урядка Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у справі за позовом Приватного нотаріуса ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14.07.2015 року Приватний нотаріус ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу(недоїмки) від 26.06.2015 року № Ф-0019811701 та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.06.2015 року № 0019801701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно, в порушення положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про заниження позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та протиправно оскаржуваними вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019811701 від 26.06.2015 року визначив суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 40839, 54 грн. та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019801701 від 26.06.2015 року застосував штрафні санкції в сумі 3018, 63 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про сплату боргу(недоїмки) за № Ф-0027031701 від 18.08.2015 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 0019801701 від 26.06.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем правомірно, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства сформовано зобов'язання із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому вимога Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.06.2015 року № Ф-0019811701 є протиправною. Також, оскільки встановлено відсутність порушення позивачем норм законодавства про єдиний внесок, то відповідно відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій. Відтак рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0019801701 від 26.06.2015 року суперечить вимогам Інструкції № 455.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 здійснює приватну нотаріальну діяльність по Івано-Франківському міському нотаріальному окрузі на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6061 від 23.11.2005 року та реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 129 від 12.12.2008 року (а.с.53-55).

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську з 28.01.2009 року.

Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 15.06.2015 року № 2573/09-15-17-01-09/2803222714 (а.с.15-42).

Перевіркою виявлено, серед іншого, порушення самозайнятою особою ОСОБА_2 вимог абзацу 1 пункту 2 статті 7, частини 11 статті 8, частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 40839, 54 гривень, в тому числі за 2012 рік - 8681,36 грн., за 2013 рік - 2170,48 грн. та за 2014 рік - 29987,70 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 15.06.2015 року № 2573/09-15-17-01-09/2803222714, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.06.2015 року № Ф-0019811701, де визначено суму недоїмки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 40839,54 грн. (а.с. 85) та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0019801701 від 26.06.2015 року, застосовано до ОСОБА_2 штрафні санкції в розмірі 3018,63 грн. (а.с. 84).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю таких висновків з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівника чи підприємцями.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

В силу вимог пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закон, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з пунктом 4.12 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.

У зазначеній таблиці підлягає відображенню сума нарахованого єдиного внеску помісячно за звітний рік, виходячи з суми доходу, заявленого в податковій декларації, шляхом множення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на розмір єдиного внеску.

Аналогічні положення містяться і в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, який був чинний до 03.12.2013 року.

Викладені правові норми дійсно дають підстави для висновку, що звітним періодом для платників єдиного внеску, які займаються нотаріальною діяльністю, є календарний рік. Подавати таку звітність та сплачувати єдиний внесок вони зобов'язані до 1 травня наступного року, виходячи саме з суми чистого доходу, заявленого в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, з врахуванням розміру мінімального страхового внеску за місяць та максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

В той же час, на думку колегії суддів, встановлена чинним законодавством річна форма звітності для сплати єдиного внеску для приватних нотаріусів не означає, що така звітність може формуватись з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме без врахування бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться обчислення або які підтверджують нарахування доходу, зокрема, в даному випадку реєстраційних книг та первинних документів бухгалтерського обліку.

Також колегія суддів звертає увагу, що як зазначено вище, пунктом 2 частини 1 статті 7 цього Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується на всю суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Проте, приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції помилково не врахував, що даною нормою також визначено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). При цьому, це не дає платнику єдиного внеску права нараховувати цей внесок лише в мінімальному розмірі, а саме виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи слідує, що у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2012-2014 роки позивачем зафіксовано суми чистого оподатковуваного доходу, які є базою для нарахування єдиного внеску, зокрема за 2012 рік - 54071,21 грн, за 2013 рік в розмірі 13658,00 грн, за 2014 рік - 119595,00 грн.

При поданні звітності про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 - 2014 роки, позивачем вказаний вище дохід відображено у таблиці 3 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При цьому, у зазначеній звітності за період січень - листопад 2012 року та 2014 рік ОСОБА_2 замість свого реального щомісячного доходу з якого слід обраховувати єдиний внесок, відобразив суму прожиткового мінімуму для працездатних осіб за січень-листопад 2012-2014 років, а в грудні 2012 -2014 років відобразив суми доходу, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - 17010,00 грн. і 19515,00 грн. відповідно.

Проте, під час перевірки встановлено, що згідно з реєстраційними книгами та перевіреними витратами ОСОБА_2 отримав дохід у 2012 році у 5 місяцях, а у 2014 році у 9 місяцях.

Вказані відомості засвідчують те, що розмір доходу позивача у ці періоди не дорівнював розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і становив інші суми з яких і слід було нараховувати єдиний внесок.

Як наслідок, це призвело до визначення неправильного розміру єдиного внеску, який насправді підлягав до сплати.

На переконання колегії суду застосований ОСОБА_2 спосіб визначення сум доходу, на які нараховується єдиний внесок, є помилковим, оскільки виходячи із сум отриманого доходу позивач зобов'язаний був обчислювати суму єдиного внеску помісячно в розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), та з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, і сплатити її до 01 травня наступного року за звітним.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що передбачений для самозайнятих осіб річний звітний період стосується лише періодичності подання такими особами звітності органу доходів і зборів та не встановлює порядку нарахування єдиного внеску, а відтак, і не виключає їх обов'язок здійснювати обчислення єдиного внеску помісячно, виходячи з отриманого доходу на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Також перевіркою достовірності відображення у звітності за 2013 рік сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, на загальну суму 6255,00 грн.

Дане заниження виникло внаслідок завищення ОСОБА_2 у 2013 році документально підтверджених витрат на вказану суму, чого позивач не спростував і в зв'язку з чим йому було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 938,25 грн. та збільшено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 2170,48 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач на підставі обґрунтованих пояснень та належних доказів довів правомірність своїх висновків про встановлені перевіркою факти заниження позивачем єдиного соціального внеску на загальну суму 40839,54 грн. в тому числі за 2012 рік на 8681,36 грн., за 2013 рік на 2170,48 грн. і за 2014 рік на 29987,70 грн.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність надіслання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.06.2015 року № Ф-0019811701 та застосування до позивача штрафних санкцій рішенням від 26.06.2015 року № 0019801701.

Стосовно розподілу судових витрат, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2015 року було відстрочено Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області сплату судового збору до прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення по суті справи, а відтак судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4019,40 грн. слід стягнути з апелянта.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задовольнити повністю.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у адміністративній справі № 809/2773/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного нотаріуса ОСОБА_2 відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4019,40 грн.(чотири тисячі дев'ятнадцять гривень сорок копійок) за реквізитами: одержувач - Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, розрахунковий рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - судовий збір, назва суду, де розглядається справа - Львівський апеляційний адміністративний суд, код за ЄДРПОУ суду, де розглядається справа - 34668371.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст постанови

виготовлений та підписаний

13.10.2016 року