Ухвала суду № 62017895, 13.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 р. Справа № 876/5632/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Богаченка С. І.,

суддів Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання - Бадівської О. О.

представника позивача - Рождественської Л. П.

представника відповідача - Попадюк Н. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року по справі за позовом Державного підприємства "Турківське лісове господарство" до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2015 року Державне підприємство "Турківське лісове господарство" (далі - ДП "Турківське лісове господарство") звернулось в суд з позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року №0000542200, №0000552200, №0000582200, №0000592200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 06 липня 2015 року №0000542200, №0000552200, №0000582200, №0000592200.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Самбірська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що контрагент позивача компанія «Zortex Businesss LLP» з 15 липня 2014 року ліквідована, а відтак, поставка товару позивачем після вказаної дати здійснювалася невідомому нерезиденту. Тому, податковий орган вважає, що додатки до контракту, укладені між позивачем та фірмою «Zortex Businesss LLP», порушують норми Закону України «Про міжнародне приватне право», а отже не мають жодних правових наслідків, а отримані за даними додатками до контракту кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги поданої апеляційної скарги та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю доповідача, осіб, що беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Турківське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 по 31 березня 2015 року.

19 червня 2015 року за результатами перевірки було складено акт № 311/22-00/00992409, згідно з яким податковим органом встановлено порушення п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, положень наказу Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73 "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 «Про затвердження порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем протиправно не відображено в податковій звітності отриману безповоротну фінансову допомогу в сумі 243216 грн за результатами проведення господарських операцій з компанією «Zortex Business LLP» після 15 липня 2014 року, оскільки з вказаної дати згідно з інформацією з офіційного сайту Великобританії - CompaniesHouse, фірма «Zortex Business LLP» ліквідована з 15 липня 2014 року (стан підприємства «dissolved»).

06 липня 2015 року на підставі вищезазначеного акта перевірки Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області було складено податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року №0000542200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму 65669,00 грн за платежем «прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності»; №0000552200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму 37395,00 грн за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств)»; №0000582200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 77190,6 грн за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД»; №0000592200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 340 грн за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД».

Як видно з матеріалів справи, що 03 грудня 2013 року позивачем було укладено із компанією «Zortex Business LLP» контракт №804/00992409/03.12/013, за умовами якого позивач зобов'язувався продати, а компанія «Zortex Business LLP» купити пиловник буковий. Загальна вартість Контракту - 55 000 дол. США.

Платіж за поставлену партію товару (100% передоплата) згідно п. 4.1 Контракту здійснюється в доларах США шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок продавця. Всі витрати і збори щодо здійснення перерахунку валюти, пов'язані з виконанням даного контракту на території покупця оплачуються покупцем, на території продавця - продавцем.

Поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ- Іллічівськ за відповідними реквізитами.

Експорт товарів нерезиденту здійснювався на підставі митної декларації №000197 від 16 січня 2014 року, №000415 від 29 січня 2014 року, №000619 від 08 лютого 2014 року, №001015 від 28 лютого 2014 року. До матеріалів справи долучено відповідні рахунки-фактури та специфікації.

02 січня 2014 року позивачем було укладено із компанією «Zortex Business LLP» контракт №804/00992409/01.01/014, за умовами якого позивач зобов'язався продати, а покупець - «Zortex Business LLP» купити пиловник буковий. Загальна вартість Контракту - 72 000 дол. США.

Платіж за поставлену партію товару (100% передоплата) згідно п. 4.1 Контракту здійснюється в доларах США шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок продавця. Всі витрати і збори щодо здійснення перерахунку валюти, пов'язані з виконанням даного контракту на території покупця оплачуються покупцем, на території продавця - продавцем.

Поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ-Іллічівськ за відповідними реквізитами.

Експорт товарів нерезиденту здійснювався на підставі митної декларації №000416 від 29 січня 2014 року, №000791 від 17 лютого 2014 року, №000863 від 21 лютого 2014 року, №001016 від 28 лютого 2014 року, №001497 від 28 березня 2014 року, №001554 від 01 квітня 2014 року, №001842 від 12 квітня 2014 року, №002630 від 22 травня 2014, №003673 від 08 липня 2014 року. До матеріалів справи долучено відповідні рахунки-фактури та специфікації.

До контракту №804/00992409/01.01/014 від 02 січня 2014 року вносились відповідні додатки: №1 від 03 січня 2014 року, № 2 від 17 лютого 2014 року, №3 від 26 лютого 2014 року, №4 від 28 лютого 2014 року, №7 від 28 березня 2014 року, №8 від 31 березня 2014 року, №10 від 07 травня 2014 року, №11 від 02 червня 2014 року, №12 від 19 червня 2014 року, №14 від 13 серпня 2014 року, №13 від 07 серпня 2014 року, №15 від 07 жовтня 2014 року, №16 від 28 жовтня2014 року.

Як видно з додатку №16 від 28 жовтня 2014 року, оплату по даному контракту може здійснювати компанія Interline Management L.P.

22 грудня 2014 року позивачем було укладено із компанією «Zortex Business LLP» контракт №804/00992409/22-12/01, за умовами якого позивач зобов'язався продати, а покупець - «Zortex Business LLP» купити пиловник буковий. Експорт товарів нерезиденту здійснювався на підставі митної декларації №001836 від 20 березня 2015 року.

На виконання умов контракту на кожну партію товару Продавець надав Покупцю пакет супроводжуючих документів, що підтверджується долученими до матеріалів справи специфікаціями та рахунками-фактурами. Здійснення експорту лісоматеріалів підтверджується митними деклараціями з відбитками печаток митного органу. На підтвердження проведених взаєморозрахунків ДП «Турківське лісове господарство» та «Zortex Business LLP» (Великобританія) позивачем представлено виписки по банківському рахунку.

Згідно з статтею 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нерезиденти - це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ст. 26 того ж Закону цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 25 того ж законодавчого акту особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Згідно з п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 4 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 року для цілей цієї Конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Підпунктом (і) пункту 1 ст. 3 цієї ж Конвенції визначено, що термін "компетентний орган" означає, у відношенні Сполученого королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

Згідно з п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що покликання відповідача на лист Міністерства закордонних справ України від 24 лютого 2015 року №630/17-200-490 "Щодо перевірки компанії «Zortex Business LLP» та на інформацію із сайту Великобританії companieshouse.gov.uk як на доказ ліквідації компанії «Zortex Business LLP» з 15 липня 2014 року є необґрунтованими.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, виходячи із встановлених обставин справи, відповідно до Протоколу зборів партнерів Компанії «Zortex Businesss LLP», United Kingdom від 14 липня 2014 року відбулась зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Об'єднане Королівство Великобританія з Англії WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD United Kingdom.

Дані обставини свідчать про те, що Компанія «Zortex Businesss LLP» ліквідована не була, відбулась лише зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни.

Як видно з акту перевірки, відповідно до банківських виписок ДП "Турківське лісове господарство" отримано від компанії Interline Management L.P. кошти в оплату за «Zortex business LLP» на розрахунковий рахунок в сумі 243216 грн, які відповідач вважає безповоротною фінансовою допомогою, а саме, 25 листопада 2014 року надійшла валюта в сумі 163588,15 грн, 24 грудня 2014 року надійшла валюта в сумі 79628,08 грн.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 137.10 ст. 137 цього ж Кодексу суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Податковим органом жодних порушень щодо оформлення первинних фінансово-господарських документів по взаємовідносинах ДП "Турківське лісове господарство" з вказаним вище нерезидентом не виявлено.

Факт реального постачання товару відповідно до укладених контрактів підтверджується первинними документами встановленої форми.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що про законність взаємовідносин із компанією «Zortex Businesss LLP» свідчить й те, що після 15 липня 2014 року цю компанію обслуговували іноземні банки, а митні органи України, після виконання усіх належних митних процедур, здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі території України.

Митна служба України без жодних заперечень здійснювала митне оформлення вантажів для компанії «Zortex Businesss LLP» як до, так і після 15 липня 2014 року, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями вантажно-митних декларацій.

Виходячи з даних обставин, суд першої інстанції вірно зазначив, що твердження відповідача про ліквідацію компанії «Zortex Businesss LLP» не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо встановлено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

У відповідача не було підстав для кваліфікації суми 243216 грн як безповоротної фінансової допомоги відповідно до вимог пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 ПК України, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем доходів за 2014 рік є необґрунтованими.

Також, суд першої інстанції дав правильну оцінку висновкам відповідача про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу).

Так, згідно з пп. 17 п. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать: частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Відповідно до п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 № 138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі:

30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;

15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Враховуючи те, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу щодо отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги в сумі 243216 грн , які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств).

Що стосується правомірності нарахування позивачу пені за порушення строків повернення валютної виручки по взаєморозрахунках з контрагентом-нерезидентом «Zortex Busines LLP», слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку, продовжується у цій нормі, потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього ж Закону передбачено відповідальність за порушення резидентами строків передбачених ст. 1 цього Закону у формі пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з позицією відповідача компанія-нерезидент «Zortex Busines LLP» ліквідована 15 липня 2014 року, а тому усі платежі після 15 липня 2014 року здійснені за непоставлений позивачем товар, у зв'язку з чим допущено порушення строків повернення валютної виручки.

Такий висновок є безпідставним, з огляду на помилковість тверджень відповідача про ліквідацію фірми «Zortex Businesss LLP» 15 липня 2014 року. Усі платежі по вантажно-митних деклараціях після 15 липня 2014 року здійснені за поставлений позивачем товар та без порушення строків повернення валютної виручки.

Отже, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями та наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суд не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст.195, ст. 196, ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року по справі № 813/3796/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. І. Богаченко

Суддя А. І. Рибачук

Суддя Д. М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 13 жовтня 2016 року.