Ухвала суду № 62017894, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8690/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2016 року у адміністративній справі за поданням Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про накладення адміністративного арешту на майно платників податків, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2016 року подання Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно платників податків - Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - задоволено; підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 22525915) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору N« 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24.12.1997 (податковий номер 403739509).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені подання.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 03.04.2015 ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкову вимогу № 1632-25, якою ПАТ "Укрнафта" визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 03.04.201 у розмірі 47384408,92 грн.

03.04.2015 начальником ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 5499/10/16-0125-07-30, відповідно до якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ПАТ "Укрнафта".

06.06.2016 податковим керуючим Білай С.В. складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 3, яким підтверджено, що платник податків НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997 за наявності законодавчих підстав відмовив у здійсненні опису майна у податкову заставу та не надав документи, необхідні для такого опису.

07.06.2016 в.о. начальника ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області прийнято рішення № 001 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997

ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, на виконання пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, звернулась до суду щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ПАТ "Укрнафта".

Задовольняючи подання податкового органу, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для арешту майна НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору N« 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24.12.1997, оскільки відповідачем не було надано позивачу документів необхідних для складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, про що було складено акт № 3 від 06.06.2016.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України.

За змістом п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п.п. 94.3-94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Отже з наведеної норми слідує, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Як зазначив Вищий адміністративний суду України у своєму листі від 02.02.11р. № 149/11/13-11, перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Як свідчать матеріали справи, 06.06.2016 в період з 09.10 год. до 16.25 год. податковим керуючим Білай С.В. складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 3, яким підтверджено, що позивач за наявності законодавчих підстав відмовив у здійсненні опису майна у податкову заставу та не надав документи, необхідні для такого опису. Факт наявності у позивача податкового боргу на суму якого мало бути додатково описано майно у податкову заставу 06.06.2016 підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім боком облікової картки платника податків.

Апелянт в своїй скарзі зазначає, що платник податків ПАТ «Укрнафта» не відмовляв у наданні податковому органу документів для здійснення опису майна в податкову заставу, а натомість було надано податковому керуючому Білай С.В. відповідні первинні документи, які були необхідні для складання акта опису майна в податкову заставу під час виходу за місцем знаходженням платника податків.

Колегія суддів з огляду на викладене, зазначає наступне.

Так, податковий керуючий Білай С.В. 06.06.2016 здійснив вихід за податковою адресою Договору №999/97: м. Полтава, вул. Монастирська, буд.12, з метою доопису активів в податкову заставу на прирощену суму податкового боргу та проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна від 03.06.2016 року отримано особисто уповноваженою особою Договору ОСОБА_3 06.06.2016 року.

Документи, про які зазначає апелянт, надавалися податковому керуючому для здійснення перевірки стану збереження майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. За результатами розгляду даних документів, складено акт №1 від 06.06.2016 року про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. А для здійснення опису майна у податкову заставу уповноваженою особою Договору не надавалися документи бухгалтерського обліку згідно яких можливо встановити наявність залишків паливно-мастильних матеріалів та іншого майна, ідентифікувати майно для складання акту опису його в податкову заставу та будь-які документи, що можуть свідчити про відсутність майна у платника податків, на яке може поширюватися право податкової застави.

Що ж стосується доводів апелянта про те, що на даний час наявний спір про право у зв'язку із оскарженням податкової вимоги, то колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, ДПІ у м. Полтаві винесено податкову вимогу №1632-25 від 03.04.2015 року. Вказана податкова вимога оскаржена ПАТ «Укрнафта» разом із податковими повідомленнями-рішеннями, якими застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрнафта» відмовлено повністю (справа № 826/18233/15).

У відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні - через 5 днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Справа № 826/18233/15 судом апеляційної інстанції розглядалася у відкритому судовому засіданні, отже ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 року набрала законної сили 17.12.2015 року.

А відкриття касаційного провадження по вказаній справі, на яке посилається апелянт не може свідчити про наявність спору про право у зв'язку із тим, що судом касаційної інстанції не зупинено виконання рішень судів попередніх інстанцій.

У зв'язку з викладеним, доводи апелянта про наявний спір про право є необґрунтованими, а у податкового органу є всі законні підстави для вжиття заходів, передбачених Податковим кодексом України при чинній податковій вимозі.

Також в своїй апеляційній скарзі ПАТ «Укрнафта» вказує на обов'язок податкового органу виносити податкову вимогу на прирощену суму боргу в залежності від виду податку.

Однак колегія суддів не може погодитись і з таким твердженням апелянта з огляду на наступне.

У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до н.3.1. Розділу III Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Пунктом 3.6. Розділу III Порядку визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує палень погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий, борі не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, формування іншої вимоги окрім уже направленої можливе виключно у разі відкликання податкової вимоги або скасування її у судовому порядку. В разі збільшення (зменшення) суми податкового боргу (без розбивки по податках), у контролюючого органу не виникає обов'язку направлення нової податкової вимоги. Одночасне існування двох або більше податкових вимог технічно не можливе та більш того, не передбачено нормами чинного законодавства.

Також колегія суддів звертає увагу, що під час апеляційного розгляду справи, представником податкового органу було надано підтверджуючи документи щодо суми податкового боргу, що рахується за Договором про спільну діяльність від 24.12.1997 року №999/97, уповноважена особа НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» та суми, на яку здійснено опис майна платника податків по податкової застави.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та викладені вище обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що подання ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про накладення адміністративного арешту на майно платників податків - ПАТ «Укрнафта» є обґрунтованим, що і було вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 04.10.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В. В.