Ухвала суду № 62017819, 13.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 р. Справа № 876/5835/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Онишкевича Т. В., Іщук Л. П.;

за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2015 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 247-17 від 12 червня 2015 року, видане ДПІ в м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області щодо нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання в розмірі 25000,00 грн. транспортного податку з фізичних осіб.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що податкове повідомлення-рішення є неправомірним у зв'язку із тим, що у нього відсутній об'єкт оподаткування в розумінні статті 267 Податкового кодексу України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області № 241-17 від 12 червня 2015 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що оскільки базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, відтак у 2015 році автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування згідно ст. 267 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскільки сплив 5 річного строку використання (від дати першої реєстрації) автомобіля припадає на 2015 рік (08.10.2015), то ставка податку розраховувалася у відповідності до п. 267.4 ст. 267 ПК України з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн., а отже існують законодавчо обґрунтовані обставини, що підтверджують правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року № 247-17 про визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення № 247-17 від 12 червня 2015 року, яким ОСОБА_1 нараховано транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. Суму податку було визначено на підставі п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, а саме: сплата транспортного податку власників легкових автомобілів з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 см. куб. на 2015 рік за автомобіль марки КІА МОНАVЕ, об'єм циліндрів двигуна 3778 куб.см., 2010 р/в, державний номер НОМЕР_1, дата реєстрації - 08 жовтня 2010 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CХХ 318533 від 06.11.2014 року ( а.с. 11).

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України - «Транспортний податок».

Згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (п. 267.4 ст. 267 ПК України).

У відповідності до ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.

Згідно з підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь - які 12 місяців за вибором податкового органу.

Встановлено, що автомобіль марки КІА МОНАVЕ, об'єм циліндрів двигуна 3778 куб.см., 2010 р/в, державний номер НОМЕР_1, дата реєстрації - 08 жовтня 2010 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CХХ 318533 від 06 листопада 2014 року.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача зареєстрований та використовується з 2010 року, тобто протягом податкових періодів з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років, суд приходить до висновку, що у 2015 році автомобіль позивача вже не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України, відтак контролюючим органом неправомірно нараховано транспортний податок позивачу.

Варто також зауважити, що транспортний податок у відповідності до підп.10.1.1 п.10.1 ст.10 та підп.265.1.2 п.265.1 ст.265 ПК України, відноситься до місцевих податків.

Одним із принципів податкового законодавства, згідно з положеннями підп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України є стабільність, зміст якого полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх. ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків. Відповідно до ст. 265 ПК України, однією із складових податку на майно є транспортний податок.

Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

У відповідності до пп. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при внесенні змін до порядку оподаткування (принцип стабільності податкового законодавства), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Встановлено, що Ужгородською міською радою встановлено транспортний податок лише 16 січня 2015 року згідно рішення сесії ради № 1618.

Рішенням від 09 липня 2015 року № 1747 затверджено положення про транспортний податок згідно з додатком № 2, яке опубліковане 14 липня 2015 року, за яким ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що обов'язок зі сплати транспортного податку до місцевого бюджету міста Ужгорода у фізичних осіб виникає з 2016 року - наступного бюджетного періоду.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 247-17 від 12 червня 2015 року, винесене ДПІ в м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року в справі № 807/2271/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Л. П. Іщук

Т. В. Онишкевич

Ухвалу складено в повному обсязі 13 жовтня 2016 року.