Постанова № 62017422, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 375/1949/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Литвин О.В.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 08 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області про зобов'язання зареєструвати земельну ділянку та присвоїти їй кадастровий номер, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції, в якому, з урахуванням уточнень, просив зобов'язати Відділ Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області зареєструвати земельну ділянку розміром 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що в АДРЕСА_1 та присвоїти їй кадастровий номер.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 08 серпня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.06.2009 року позивач придбав у власність за договором купівлі-продажу у ОСОБА_3 житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний житловий будинок перебувала у користуванні ОСОБА_3 і нею вчинялися на той час дії по отриманню цієї земельної ділянки у власність і щодо якої вона отримала на початку 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий на її ім'я 20.10.2010 року. Вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку був визнаний недійсним відповідно до рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 23.03.2012 року.

12.07.2013 року позивач звернувся до начальника відділу Держземагенства у Рокитрнянському районі Київської області із письмовою заявою про погодження проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 0.2495 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Своїм листом від 31.07.2013 року за вих. № 12/04-38/1167/1 вказана службова особа відмовила позивачу погодженні проекту землеустрою по причині відсутності правових підстав, а саме, що позивач не має права на отримання вказаної земельної ділянки у зв'язку із тим, що він являється іноземцем, для яких чинним на той законодавством України було передбачено інший порядок отримання у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_2 оскаржив дії начальника відділу Держземагентства у Рокитнянському районі до Рокитнянського районного суду Київської області, постановою якого від 26.12.2013 року у задоволенні позову було відмовлено. Аналогічну постанову виніс також 17.04.2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 Київський апеляційний адміністративний суд. Вищий адміністративний суд України, розглянувши 27.04.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, зважаючи на невжиття судами першої та апеляційної інстанцій передбачених законом заходів, необхідних для повного та всебічного з'ясування обставин у справі, скасував постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 26.12.2013 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року, а справу направив до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмовляючи позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку відділ Держземагнества у Рокитнянському районі Київської області в особі начальника - ОСОБА_4, правонаступником прав та обов'язків якого згідно закону (ст. 7 Закону України «Про Державний земельний кадастр») є відділ Держгеокадатсру у Рокитнянському районі Київської області, діяв в межах закону, а тому відсутні підстави вважати протиправною його відмову. Не існує правових підстав для вчинення таких дій і відповідачем і у даний період часу (відділом Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області), оскільки положення ст. 81 ЗК України, які виключають правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_2, залишаються бути незмінними з часу виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього

Тобто в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти незалежно від проходження реєстраційних процедур.

Присадибна ділянка згідно із чинним законодавством (ст.ст. 40, 121 ЗКУ) відводиться спеціально для «будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд». Крім того, у випадку із присадибною ділянкою, варто зважати, що згідно із законом (ст. 381 Цивільного кодексу України) будинок і присадибна ділянка є єдиним цілим - садибою, причому «у разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом» (ч.2 ст. 281 ЦК України). Виходячи з вищевказаного, у разі відчуження садибного будинку одночасно переходить право на всю ділянку, яка була відведена для будівництва і обслуговування цього будинку.

Крім того, з аналізу зокрема положень абз.3 ч.6 ст. 120, ч.3 ст.121 ЗК України, при відчуженні будинку, будівлі або споруди відбувається перехід права на земельну ділянку відповідно до положень ч.1 ст. 120 ЗК України незалежно від того у чиїй власності чи користуванні перебуває земельна ділянка. Так, «формальний» власник земельної ділянки фактично вже втратив реальну можливість володіти, користуватися і розпоряджатися нею - така можливість є лише у власника будинку, будівлі чи споруди.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.03.2012 року скасований і визнаний недійсним державний акт на право власності серії НОМЕР_2 на землю площею 0,2495 га виданий ОСОБА_3 В даному рішенні судом апеляційної інстанції зазначено, що ОСОБА_3 неправомірно отримала означений держакт, а рішення Насташківської сільської ради № 1044 від 16.12.2009 року про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2495 га для обслуговування житлового будинку і виготовлення технічної документації є законним.

Законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру є Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 р. № 3613-VI.

Відповідно до статті 1 цього Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Також, названа стаття Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначає кадастровий номер земельної ділянки, як індивідуальну, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

За приписами статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

23 червня 2010 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до ПП «Солгер» про виготовлення техдокументації із землеустрою.

26 червня 2013 року ПП «Солгер» надало ОСОБА_2 кадастровий план земельної ділянки розміром 0,2495 га і схему розміщення землі по АДРЕСА_1 також надали проект щодо відведення земельної ділянки у власність. З цього приводу ОСОБА_2 подав заяву до Держземагентства про погодження проекту, однак останньому було відмовлено у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 є іноземцем.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 вже користується земельною ділянкою площею 0,2495 га, яка до нього перейшла згідно законодавства України і їй був присвоєний кадастровий номер НОМЕР_3 в той час, коли ОСОБА_3 користувалась землею, до дня продажу житлового будинку.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на даний час затвердження проекту землеустрою не потребується і відповідач має зареєструвати земельну ділянку, на якій знаходиться його будинок, та присвоїти останній кадастровий номер.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем не було прийнято відповідного рішення з приводу реєстрації земельної ділянки, на якій знаходиться будинок ОСОБА_2, та присвоєння останній кадастрового номеру, то необхідно зобов'язати Відділ Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області розглянути заяву ОСОБА_2 про реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що в АДРЕСА_1 та присвоєння їй кадастрового номеру.

Тобто, зобов'язати відповідача прийняти рішення буде порушенням його виключної компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України до компетенції судів віднесено розгляд вимог про спонукання органу державної влади розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, повністю спростував доводи позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 08 серпня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Відділ Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області розглянути заяву ОСОБА_2 про реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що в АДРЕСА_1 та присвоєння їй кадастрового номеру.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 04.10.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Василенко Я.М.